ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 300/2016/19

У жовтні 2019 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якому просило стягнути з відповідача податковий борг у сумі 46 996,39 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 позов задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 13 381,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС та ФОП ОСОБА_1 подали апеляційні скарги. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито апеляційні провадження у цій справі за апеляційними скаргами позивача та відповідача.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/1811/20.

Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційний перегляд цієї справи неможливий до розгляду судом справи №300/1811/20, оскільки предмети доказування в обох справах включають пов`язані між собою обставини. Такий висновок апеляційний суд обґрунтував тим, що податковий борг у розмірі 13 381,76 грн., який ГУ ДПС просить стягнути з відповідача, виник внаслідок несплати відповідачем суми податкового зобов`язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2017 №18032-13, правомірність якого є предметом розгляду у справі №300/1811/20.

ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вищезазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ГУ ДПС наводить довід, що ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 не відповідає нормі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також ГУ ДПС вказує на те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Водночас, на переконання відповідача, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував наявність такої неможливості.

Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ФОП ОСОБА_1 просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки тоді, коли у цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.

Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, вірно виходив з того, що апеляційний перегляд цієї справи неможливий до розгляду судом справи №300/1811/20, оскільки податковий борг у розмірі 13 381,76 грн, який ГУ ДПС просить стягнути з відповідача, виник внаслідок несплати відповідачем суми податкового зобов`язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2017 №18032-13, правомірність якого є предметом розгляду у справі №300/1811/20.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд