ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 200/1647/20-а

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві, відповідач-1), Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач-2), в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ в м. Києві на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» пеню в розмірі 1?047?529,61 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позов було задоволено.

Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 02 березня 2021 року погодився із позицією суду першої інстанції по суті позовних вимог. Разом з тим дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДКСУ у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Казначейства на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 15 712,94 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 13 625,30 грн. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у м. Києві є неправомірним, оскільки порушення строку відшкодування ПДВ було зумовлено виключно бездіяльністю Казначейства, яка виразилась у несвоєчасному направленні до органу казначейства інформації з Реєстру. Крім того, вважає розмір судових витрат, заявлених позивачем до відшкодування? неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Також не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору з касаційною скаргою звернулося Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просило скасувати такі рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що контролюючим органом виконано всі вимоги, які передбачені діючим законодавством щодо узгодження заявлених сум бюджетного відшкодування, а стягнення пені з Державного бюджету України здійснюється виключно органами Казначейства.

У відзивах на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідачів безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.11.2019 та 20.12.2019 ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» були подані до Офісу декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2019 року, уточнюючі розрахунки та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, які відображаються у податковій декларації, а саме:

1) декларація від 20.11.2019 №9276946343, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 580?346?583 грн;

2) уточнюючий розрахунок від 18.12.2019 №9305262534, у якому був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 30?249?240 грн;

3) уточнюючий розрахунок від 18.12.2019 №9305262767, у якому був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 46?723?250 грн;

4) уточнюючий розрахунок від 19.12.2019 № 9306892533, у якому був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 14?253?595 грн;

5) декларація від 20.12.2019 № 9307243303, у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 224?547?328 грн.

17 січня 2020 року Офісом ВПП ДПС за результатами перевірочних заходів були узгодженні наступні суми бюджетного відшкодування:

- за декларацією від 20.11.2019 №9276946343 у розмірі 500?007?041 грн (дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 27.01.2020);

- за уточнюючою декларацією від 18.12.2019 №9305262534 у розмірі 833?662 грн (дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 28.01.2020);

- за уточнюючою декларацією від 18.12.2019 №9305262767 у розмірі 368?601 грн (дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 28.01.2020);

- за уточнюючою декларацією від 19.12.2019 № 9306892533 у розмірі 8?889?778 грн (дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 29.01.2020);

- за декларацією від 20.12.2019 №9307243303 у розмірі 163?472 401 грн (дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку - 29.01.2020).

Вважаючи, що ГУ ДКСУ у м. Києві порушено строк бюджетного відшкодування позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не спростовано факту несвоєчасного відшкодування позивачу узгоджених сум бюджетного відшкодування, а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесені зміни до Податкового кодексу України.

Вказаним Законом розділ XX ПК України «Перехідні положення» доповнено пунктом 56, за змістом якого до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Положення статті 200 Податкового кодексу України також зазнали змін, зокрема, пунктом 200.7 вказаної статті було визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування за пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами б і в цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами а, г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

У відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку, в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, нараховується пеня.

Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.

Наведене застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 24.11.2020 у справі № 808/660/16, від 03.04.2020 у справі № 2а-1870/9166/12, від 06.05.2020 у справі №0870/9386/12, від 14.05.2020 у справі №1540/4795/18.

Правомірність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми від`ємного значення ПДВ підтверджена відповідачем за наслідками податкових перевірок, у зв`язку з чим вважається узгодженою.

Правильність розрахунку заявленої позивачем до відшкодування пені та відповідність його пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України відповідачами також не заперечується.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ в м. Києві на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» пені в розмірі 1?047??529,61 грн.

Посилання контролюючого органу на те, що порушення строку відшкодування ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» ПДВ було зумовлено виключно бездіяльністю Казначейства, яка виразилась у несвоєчасному направленні до органу казначейства інформації з Реєстру, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій та, відповідно, не можуть бути підставою до скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, пов`язаним з вирішенням питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Судами встановлено, що на підтвердження обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем були надані: Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30 березня 2018 року, укладений між позивачем та АО «Всеукраїнська адвокатська допомога», Додаткова угода до вказаного Договору від 01 лютого 2020 року, Акт здачі- приймання робіт (надання послуг) від 28.07.2020 № 513, копія рахунку на оплату № 513 від 28.07.2020 року та платіжне доручення від 27.08.2020 № 4500073379 на суму 19625,30 грн.

Вказані вище документи не містять дефектів форми або змісту, а, відтак, підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

При цьому, з урахуванням вставлених судом апеляційної інстанції обставин невідповідності обсягу заявлених та наданих адвокатом послуг, розмір судових витрат було зменшено.

За таких обставин, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи та стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Відтак доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд