ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 1.380.2019.006980

1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі, скаржник у справі), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/201704/2 від 01 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201720/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201723/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201724/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201730/2 від 06 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201750/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201752/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201753/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201764/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201765/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201779/2 від 16 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201777/2 від 15 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201832/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201833/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201835/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201840/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201841/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201857/2 від 27 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201864/2 від 28 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201868/2 від 29 листопада 2019 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявило відповідні показники в митній декларації, до якої додало документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/201704/2 від 01 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201720/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201723/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201724/2 від 05 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201730/2 від 06 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201750/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201752/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201753/2 від 11 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201764/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201765/2 від 13 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201779/2 від 16 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201777/2 від 15 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201832/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201833/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201835/2 від 25 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201840/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201841/2 від 26 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201857/2 від 27 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201864/2 від 28 листопада 2019 року; №UA209000/2019/201868/2 від 29 листопада 2019 року.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2020 року митний орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. Відзив на касаційну скаргу митного органу від Товариства на адресу Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2018 року між PROFIT TRADE GROUP S.R.O. (продавець) та позивачем укладено контракт №2704-2018. За умовами контракту одиниця виміру товару кілограми, ціна та якість товару вказуються в рахунку-фактурі (інвойсі), загальна сума контракту визначається шляхом складання вартості всіх партій товару за весь період дії контракту, оплата за контрактом здійснюється на банківський рахунок продавця, покупець здійснює платежі згідно з рахунку-фактури виставленої продавцем за кожну поставлену партію товару.

9. Для митного оформлення партій товару, що придбавалися позивачем за контрактом №2704-2018 від 27 квітня 2018 року надавалися інвойси за №№ 495/07-2019 від 30 жовтня 2019 року; 497/07-2019 від 31 жовтня 2019 року; 498/07-2019 від 31 жовтня 2019 року; 499/07-2019 від 31 жовтня 2019 року; 500/07-2019 від 05 листопада 2019 року; 506/07-2019 від 08 листопада 2019 року; 507/07-2019 від 09 листопада 2019 року; 508/07-2019 від 09 листопада 2019 року; 509/07-2019 від 12 листопада 2019 року; 510/07-2019 від 12 листопада 2019 року; 18618 від 12 листопада 2019 року; 514/07-2019 від 13 листопада 2019 року; 532/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 533/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 534/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 520/07-2019 від 18 листопада 2019 року; 536/07-2019 від 23 листопада 2019 року; 535/07-2019 від 22 листопада 2019 року; 539/07-2019 від 26 листопада 2019 року; 542/07-2019 від 27 листопада 2019 року.

10. Крім контракту та вказаних інвойсів на підтвердження митної вартості за першим основним методом позивач подав відповідачеві також копії таких документів: додатки до згаданого зовнішньоекономічного контракту від 27 квітня 2018 року; висновок експертного товарознавчого дослідження №19/1/145 від 26 квітня 2019 року; пакувальні листи, сертифікати якості та дезінфекції, датовані тим самим днем, що й відповідні інвойси; міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR); митні декларації країн відправлення; лист Мінекології №817/2837-19 від 07 травня 2019 року; банківські платіжні документи про оплату товару за період вересень-жовтень 2019 року; прайс-лист від 01 жовтня 2019 року.

11. За результатами аналізу вказаних документів у листопаді 2019 року відповідач прийняв 20 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, згідно з яких митну вартість товарів визначив за резервним методом, передбаченим статтею 64 Митного кодексу України. Також у рішеннях зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД UA209140/2019/151651 від 18 червня 2019 року, МД UA209140/2019/186819 від 30 вересня 2019 року.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митницею не наведено в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації. Витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

13. Суди вказали на те, що посилання митного органу на те, що у складі засновників нерезидента позивача перебувають громадяни України та мешканці міста Львова, не підтверджено належними і допустимими доказами.

14. З приводу посилання відповідача на стабільне зазначення позивачем митної вартості товарів 1,22 та 1,32 дол. США за кг, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару, суди попередніх інстанцій вказали на те, що як вбачається з усіх інвойсів, наданих суду та відповідачу, поставка товарів відбулась на умовах DAP «Lviv», що згідно ІНКОТЕРМС-2010 означає те, що контрагент нерезидент несе всі витрати до моменту передачі товару позивачеві, а останній несе обов`язок по оплаті такої поставки з моменту її здійснення.

15. Посилання митного органу на недоліки у заповненні граф CMR суди попередніх інстанцій не прийняли, оскільки недоліки не містять числових значень, що ніяк не впливає на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів.

16. Щодо відсутності у рахунках-фактурі відомостей щодо строків розрахунку за контрактом, то суди зазначили про те, що надані інвойси по кожній митній декларації містять всі необхідні реквізити та є чинними, а додатком до контракту передбачено відвантаження товару на умовах післяоплати. З приводу посилань відповідача на іншу вартість товару у декларації країни відправлення, ніж в інвойсі, то, судами встановлено, що вартість у цих двох документах вказана у різних валютах.

17. Суди відхилили доводи відповідача про відсутність інформації про ступінь зносу, оскільки останній у своїх рішеннях сам визначив ступінь зносу у розмірі 25%. Крім того, зазначене зафіксовано у наданих позивачем митних деклараціях, сертифікатах дезінфекції, сертифікатах якості. Код УКТЗЕД товарів відповідач не оскаржує.

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

19. Зокрема, скаржник зазначив, що дану справу слід переглянути у касаційному порядку, в зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому митний орган акцентує увагу на тому, що судом апеляційної інстанції у цій справі неправильно застосовано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17, оскільки відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначив про конкретні недоліки поданих документів.

20. Митний орган вказує на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, зазначивши, що суди помилково не взяли до уваги, що в платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» містяться лише посилання на контракт. При цьому, як зазначає відповідач, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс) на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

21. Також відповідач зазначає, що платіжні документи складені у євро, тоді як інвойси продавцем виставляються в доларах США, а тому вказані документи не можуть бути ідентифіковані з якою-небудь партією/партіями товару та засвідчити вартість товару.

22. Відповідач вказує, що всі платежі, які були здійсненні покупцем оцінюваних товарів покупцю, позивачем підтверджені не були, тому зважаючи на вимоги частини третьої статті 58 Митного кодексу України, основний метод застосуванню не підлягав.

23. Окрім вказаного вище, касаційна скарга містить посилання на обставини справи, цитує постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13 березня 2017 року «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», норми Митного кодексу України з виділенням жирним шрифтом окремих положень, висновок Верховного Суду викладений у постанові від 09 квітня 2019 року у справі №826/15850/15, графи 33 спірних рішень про коригування митної вартості. Будь-яких інших обґрунтувань касаційна скарга не містить.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

27. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

28. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

29. Як визначено у частині третій статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

30. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

31. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

32. Щодо посилання митного органу у касаційній скарзі на те, що в платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» містяться лише посилання на контракт, Суд звертає увагу на наступне.

33. Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

34. Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

35. Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

36. Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

37. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18.

38. З огляду на вказане, посилання податкового органу на те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс) на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, є помилковим.

39. Посилання митного органу на те, що платіжні документи складені у євро, тоді як інвойси продавцем виставляються в доларах США, а тому вказані документи не можуть бути ідентифіковані з якою-небудь партією/партіями товару та засвідчити вартість товару, не спростовує факт оплати Товариством за товар.

40. Більш того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи міститься копія бухгалтерської звірки, в якій вказано, що PROFIT TRADE GROUP S.R.O. підтвердило факт отримання грошових коштів за товар згідно контракту № 2704-2018 від 27 листопада 2018 року у листопаді 2019 року від позивача.

41. Суд звертає увагу митного органу, що відповідно статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Касаційна скарга не містить інших доводів, які б спростовували висновки викладені в рішеннях судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

43. Щодо посилання митного органу на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, відповідно до якої наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, Суд звертає увагу на наступному.

44. Касаційна скарга не містить обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 815/6827/17, більш того скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано вищезазначену правову позицію по цій справі, оскільки відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначив про конкретні недоліки поданих документів.

45. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 815/6827/17, оскільки обґрунтування касаційної скарги зводиться лише до того, що вказаний висновок Верховного Суду помилково застосовано до спірних правовідносин.

46. З огляду вказане та враховуючи доводи касаційної скарги, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного того, що відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

47. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

48. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд