ПОСТАНОВА
головуючого Стародуб О.П.,
суддів Єзеров А.А., Кравчук В.М.
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської ради, Державної казначейської служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, - встановив:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив суд:
-скасувати рішення комісії Світловодського управління соціального захисту населення від 02.09.2016 про відмову позивачу в нарахуванні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
-зобов`язати Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради Кіровоградської області призначити позивачу субсидію за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995 зі змінами та доповненнями (далі Положення №848).
-відшкодувати на підставі ст. 56 Конституції України матеріальні та моральні збитки за рахунок держави 50000 грн.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01.12.1997 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем реєстрації не проживає.
Згідно довідки КП «Добробут» від 11.08.2016 кімната по технічним та санітарним нормам не придатна для житла, так як в ній відсутнє опалення та електропроводка (а.с. 10).
Крім того, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі - продажу від 12.01.1996. (а.с. 7-8).
В цій квартирі позивач проживає без реєстрації, зареєстровані особи за даною адресою відсутні.
30.08.2016 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради з заявою про призначення житлової субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 25).
Звернення позивача було предметом розгляду 02.09.2016 комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням населенню субсидій на відшкодування ЖКП, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового ( рідкого) палива , державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та включенням до ЄДАРП для відшкодування пільг, та з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
За результатами розгляду заяви комісія прийняла рішення від 02.09.2016 про те, що позивач не має права на призначення субсидії на житлово-комунальні послуги у квартирі за адресою АДРЕСА_1 . з огляду на вимоги Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995 та відсутність у заявника договору найму (оренди) на зазначене житлове приміщення (а.с. 77-82).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він є власником вказаної квартири, проживає там, а тому хоче оформити субсидію, на що має право, передбачене законодавством, з огляду на скрутне матеріальне становище та дохід, який не покриває витрати на житлово-комунальні послуги. Внаслідок відмови в наданні субсидії позивачеві заподіяно моральної шкоди, оскільки без субсидії він не в змозі оплатити комунальні послуги, що призвело до відключення у його квартирі електроенергії та неможливості здійснювати опалення квартири взимку.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.07.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є суб`єктом отримання субсидії, оскільки не відноситься до жодної категорії осіб, визначених п. 6 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995, відповідно рішення Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради Кіровоградської області щодо відмови йому у призначенні субсидії повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Перешкод у реєстрації місця проживання позивача у квартирі, що є його особистою приватною власністю, немає, відтак право на отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг залежить виключно від його власної волі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 рішення суду першої інстанції скасоване. Позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Світловодського управління соціального захисту населення від 02.09.2016 про відмову позивачу в нарахуванні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради Кіровоградської області прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.08.2016 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що Положенням №848 не встановлено в якості підстави для позбавлення права особи на призначення субсидії відсутність реєстрації за місцем фактичного проживання у квартирі (житловому будинку), належній цій особі на праві власності, при тому, що таке фактичне проживання виключає сам факт укладення власником, як користувачем, договору оренди (найму) вказаного житлового приміщення.
Крім того, апеляційний суд застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і дійшов висновку, що сама по собі відсутність реєстрації місця фактичного проживання позивача не може бути підставою для позбавлення його права на субсидію за вказаним місцем фактичного проживання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення Світловодської міської ради Кіровоградської області призначити позивачу субсидію за адресою АДРЕСА_1 , апеляційний суд виходив з того, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що повноваження щодо прийняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача, поданих ним документів, а також виходячи з конкретних обставин, що склалися, віднесено до виключної компетенції відповідача як законодавчо визначеного органу з питання призначення субсидій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди апеляційний суд виходив з недоведеності позивачем її заподіяння.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, покликається на те, що позивач не прописаний за місцем фактичного проживання, договору найму (оренди) не надав, що в силу приписів пункту 6 Положення №848 виключає можливість призначення субсидії.
Крім того, покликається на те, що питання позивача було обговорено на засіданні комісії, однак фактично рішення за наслідками такого розгляду не прийнято, а висновки викладені в додатку до рішення щодо інших питань, які розглядала комісія.
Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував під вирішення справи положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки цим законом як і Положенням №848 не передбачено можливість надання житлових субсидій власникам житлових приміщень, які у них не зареєстровані.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) центральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених законами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Порядок та умови надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848.
Відповідно до пункту 2 цього Положення право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
За правилами пункту 4 цього Положення субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов`язкового відсотка платежу.
Таким чином, відповідно до Положення №848 право на отримання субсидії пов?язано з фактом проживання у житлових приміщеннях та наявністю різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та обсягом обов?язкового відсотка платежу.
Відповідно до п.6 Положення, на який посилається відповідач, субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.
В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено і не заперечується відповідачем, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає і за цією адресою позивачеві нараховується плата за житлово-комунальні послуги, відкрито особові рахунки по сплаті за житлово-комунальні послуги.
За таких обставин, позивач як власник житлового приміщення у якому він проживає в силу приписів пунктів 2, 4 Положення №848 вправі претендувати на отримання житлової субсидії, відтак апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача про відсутність у позивача права на призначення субсидії за житлово-комунальні послуги у належній йому квартирі та прийняв рішення про задоволення позову.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача у належному йому житловому приміщенні не може бути підставою для відмови у призначенні субсидії за житлово-комунальні послуги, оскільки Положення № 848 не пов?язує можливість її призначення з такими обставинами, а пункт 5 цього Положення містить виключний перелік підстав для такої відмови.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Зазначений Закон хоч і не регулює правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг, однак декларуючи свободу пересування та вільний вибір місця проживання гарантує неможливість будь-яких обмежень прав і свобод пов?язаних з відсутністю реєстрації місця проживання, відтак доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
Також безпідставним є покликання відповідача в обгрунтування доводів касаційної скарги на те, що питання позивача не розглянуте і рішення не прийнято, оскільки згідно додатку до протокольного рішення від 02.09.2016 №33 Комісія винесла рішення про те, що позивач не має права на призначення субсидії за житлово-комунальні послуги в належній йому квартирі.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише відповідачем і лише в частині задоволення позовних вимог, відтак, в силу приписів статті 341 КАС України, судове рішення переглядається виключно в цій частині.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України,