ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 236/2495/17

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому відповідно до уточнених позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у невиплаті пенсії, починаючи з серпня 2017року;

скасувати рішення керівництва Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по припиненню виплати пенсії;

зобов`язати поновити виплату пенсії, стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецької області на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, 12.07.1946 народження, з 1994 року набув право на отримання пенсії (а.с.14).

Позивач постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебував і перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Донецькій області, де знаходиться його пенсійна справа.

Відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції №1442003467 від 18.11.2014 позивач, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перемістився та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.58 зв.).

Крім того, позивач з 19.11.1968 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.10).

ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку і земельної ділянки від 19.09.2008, який посвідчено державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори 16.09.2008 року за реєстром №5166 і зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов`янськ 17.09.2008 за №996, є власником житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с.11-13).

За місцем знаходження нерухомого майна, та постійним мешкання сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 позивач зареєструвався 08.09.2016 (а.с. 8).

10.11.2016 року позивач звернувся до начальника пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про виплату пенсії за фактичним місцем проживання та постійної реєстрації в с. Олександрівка Лиманського району, надав при цьому копію довідки з Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради від 08.09.2016 року № 7/22-0827, та копію паспорту з зазначеним постійним місцем проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 61,62 ).

Відповідач до серпня місяця 2017 року нараховував пенсію позивачу та перераховував належні до виплати суми на пенсійний рахунок, що відкритий на ім`я позивача в АТ "Ощадбанк"(а.с. 26).

Судами встановлено, що з 01.08.2017 виплату пенсії позивачу припинено у зв`язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Рішення про припинення виплати пенсії позивачу відповідач не приймав, листом від 15.08.2017 повідомив позивача, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що передбачені законом підстави для припинення виплати пенсії відсутні, рішення про припинення її виплати відповідач не приймав, тому припинення виплати пенсії вважає протиправною.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 29.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , призначеної пенсії по особовому рахунку, та сплатити заборгованість за період, починаючи з серпня 2017року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не зазначено законних підстав для припинення виплати пенсії і під час розгляду справи їх наявність не встановлено, рішення про припинення виплати пенсії позивачу відповідач не прийняв.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем її заподіяння.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги відповідач поклиється на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що позивачем не надано довідки про надання статусу внутрішньо переміщеної особи, тому припинення виплати пенсії відповідає Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постановам Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, № 136 від 18.02.2016, № 509 від 01.10.2014, № 637 від 05.11.2014.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - Закон №1058 (тут і далі в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 цього Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

При цьому, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що передбачені частиною першою підстави для припинення виплати пенсії позивачу були відсутні інших передбачених законом підстав для припинення виплати пенсії відповідачем не наведено і рішення про таке припинення суду не надано.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку щодо протиправності припинення відповідачем виплати позивачу пенсії та прийняли рішення про задоволення позову.

Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що припинення виплати позивачу пенсії відповідає Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постановам Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, № 136 від 18.02.2016, № 509 від 01.10.2014, № 637 від 05.11.2014 є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки цими нормативно-правовими актами питання припинення виплати пенсії не регулюється і підстави для такого припинення не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів попередніх інстанцій оскаржується лише відповідачем і лише в частині задоволення позовних вимог, відтак, в силу приписів статті 341 КАС України, судове рішення переглядається виключно в цій частині.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,