ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 234/12109/17

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України у м.Краматорськ Донецької області щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком в частині не прийняття до уваги при призначенні та нарахуванні йому пенсії, довідки за період його роботи з 26.11.1979 по 20.10.1999 та довідки про заробітну плату за період з 1991-1995 року та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням довідки за період роботи з 26.11.1979 по 20.10.1999 та довідки про заробітну плату за період з 1991-1995 роки, які видані Харцизькою філією ПАТ «ВО Стальканат-Силур» завод Силур».

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає у м. Краматорську Донецької області, згідно довідки внутрішньо переміщеної особи від 31.05.2017 року №0000224518 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради.

21.06.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви були додані довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №344/11 від 16.01.2017 року за період з 26.11.1979 року по 21.10.1999 року та довідка про заробітну плату №294 від 12.01.2017 року з 01.01.1991 по 31.12.1995 року, видані Харцизькою філією ПрАТ «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» завод Сілур», м. Харцизьк. Трудова книжка надана не була.

Розпорядженням №4052 від 29.06.2017 року позивачу була призначена пенсія за віком у сумі 3529,37 грн. на місяць з розрахунку загального стажу 19 років, 5 місяців 26 днів. У загальний стаж при призначенні пенсії не був врахований стаж роботи за період з 26.11.1979 року по 21.10.1999 року. Також при призначенні пенсії не була врахована заробітна плата за період з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року.

Судами також встановлено, що підприємство ПАТ «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» ПРАТ «ВО Стальканат-Сілур» зареєстровано у м. Одеса.

На звернення позивача до ПрАТ «ВО Стальканат Сілур», листом від 13.06.2017 року позивача повідомлено, що в листопаді 2016 року ПАТ «ВО «Стальканат-Силур» був втрачений контроль над діяльністю Харцизької філії ПАТ «ВО «Стальканат-Силур» завод Силур», внаслідок чого був втрачений доступ до архівних документів.

На звернення позивача до відповідача, листом від 03.08.2017 року №51/11 йому було роз`яснено, що при призначенні пенсії не були враховані довідки, видані Харцизькою філією ПРАТ «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» завод Сілур», оскільки зазначене підприємство перебуває на території, непідконтрольній Україні.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що факт його роботи та отримання заробітної плати у спірні періоди підтверджено даними відповідних довідок, наказів та показами свідків, тому вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування цих періодів під час обчислення пенсії.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 18.10.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним розпорядження Управління Пенсійного фонду Україні в м. Краматорську Донецької області №4052 від 29.06.2017 в частині відмови у зарахуванні в загального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , періоду роботи з 26.11.1979 року по 20.10.1999 року та неврахування при призначенні пенсії заробітної плати, отриманої за період з січня 1991 року по грудень 1995 року за час роботи на Харцизькому сталепроволочно-канатному заводі «Сілур».

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням загального стажу роботи за період з 26.11.1979 року по 20.10.1999 року та заробітної плати, отриманої за період з січня 1991 року по грудень 1995 року за час роботи на Харцизькому сталепроволочно-канатному заводі «Сілур».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт роботи позивача та отримання заробітної плати у спірний період підтверджено наданими доказами та показами свідків, тому такі пероіди підлягають врахуванню під час призначення пенсії.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що позивачем не надано для призначення пенсії трудову книжку, періоди роботи та отримання заробітної плати первинними документами не підтверджені, тому підстави для їх зарахування при призначенні пенсії були відсутні.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - Закон №1058 (тут і далі в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок..

За правилами частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який діяв до набрання чинності Законом №1058, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637.

Відповідно до пункту 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом спірних періодів позивач працював і отримував заробітну плату, тому в силу приписів статті 24 Закону №1058 такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Такі обставини встановлені судами на підставі досліджених в судовому засіданні довідок, наказів та інших доказів, а також показів свідків.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку щодо протиправності відмови відповідача врахувати спірні періоди під час призначення пенсії та прийняли рішення про задоволення позову.

Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на відсутність трудової книжки позивача є безпідставним, оскільки чинним законодавством передбачено можливість підтвердження періодів трудового стажу за відсутності трудової книжки на підставі інших доказів.

Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а тому неможливо у зв`язку з цим провести перевірку первинних документів є безпідставними, оскільки наведені обставини не можуть бути підставою для не зарахування такого періоду до пільгового стажу особи за умови, що такі підтверджені іншими зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.10.2018р. у справі №235/2357/17, від 09.08.2019р. у справі №229/954/17, від 31.10.2019р. у справі №711/10426/16-а, від 18.03.2020р. у справі №243/6299/17, від 08.04.2020р. №428/4816/17.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,