ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 807/242/17

1. У березні 2017 року керівник Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області (далі у тексті цієї постанови також прокурор, позивач) звернувся з позовом до Хустської міської ради, Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради (далі у тексті цієї постанови також Міськрада, Управління відповідно, відповідачі), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради з питання не прийняття на баланс дитячих, спортивних та інших майданчиків, розташованих на прибудинкових територіях м. Хуста;

- визнати протиправною бездіяльність Хустської міської ради з питання не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) - дитячих, спортивних та інших майданчиків, розташованих на території м. Хуста;

- зобов`язати Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) - дитячих, спортивних та інших майданчиків, розташованих на території м. Ужгород;

- зобов`язати Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради вчинити дії по прийняттю на баланс та проведенню технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин), а саме дитячих та спортивних майданчиків, які розташовані на території м. Хуста.

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що під час вивчення стану законності з питань дотримання законодавства України щодо благоустрою населених пунктів виявлено ряд недоліків щодо проведення технічної інвентаризації та паспортизації дитячих майданчиків міста Хуста, які негативно впливають на організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель та інженерних споруд та можуть призвести, у разі їх не усунення, до настання тяжких наслідків для життя та здоров`я дітей.

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 позов задоволено, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради (вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ 26212260) з питання не прийняття на баланс дитячих майданчиків, розташованих на прибудинкових територіях міста Хуста;

- визнано протиправною бездіяльність Хустської міської ради (вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ 34005221) з питання не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих, спортивних та інших майданчиків, розташованих на території міста Хуста.

- зобов`язано Хустську міську раду (вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ 34005221) вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих майданчиків, які розташовані на території міста Хуста.

- зобов`язано Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради (вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ 26212260) вчинити дії по прийняттю на баланс та проведенню технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин), а саме: дитячих майданчиків, які розташовані на території міста Хуста.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про:

визнання протиправною бездіяльності Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради з питання не прийняття на баланс дитячих майданчиків, розташованих на прибудинкових територіях міста Хуста;

визнання протиправною бездіяльності Хустської міської ради з питання не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих та спортивних майданчиків які розташовані на території міста Хуста.

5. В цій частині прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Як вбачається зі змісту постанови апеляційного суду, задовольняючи позов частково в частині вимог, заявлених до Хустської міської ради, суди попередніх інстанцій виходили з того, що затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою міста є компетенцією саме міської ради.

7. Судом першої інстанції встановлено, що Хустська міська рада Закарпатської області не затвердила планів інвентаризації та паспортизації таких об`єктів благоустрою населення (їх частин) як дитячі ігрові та спортивні майданчики, які розміщені на прибудинкових територіях та у місцях загального користування міста Хуста.

8. Суди відзначали, що вищевказаний факт відповідачами не оспорювався ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

9. З урахуванням таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відсутність затверджених планових заходів щодо інвентаризації об`єктів благоустрою населення (їх частин), а саме - дитячих ігрових та спортивних майданчиків, свідчить про протиправну бездіяльність саме Хустської міської ради Закарпатської області.

10. У мотивувальній частині оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень зазначено і про те, що відсутність затверджених планів технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою позбавляє можливості підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою здійснювати заходи щодо належного утримання об`єктів благоустрою (дитячих майданчиків), що в свою чергу, може призвести до тяжких наслідків або шкоди дітям.

11. У розвиток такої позиції суди попередніх інстанцій звернули увагу на положення частини другої статті 6 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

12. Отже, за висновками судів, судовим розглядом справи доведено наявність бездіяльності відповідача - Хустської міської ради щодо не затвердження відповідних планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою - дитячого майданчика має наслідком порушення права дітей міста Хуста на безпечні умови життя і здорового розвитку, отримання можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку, що, у свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення цієї частини позову.

13. Стосовно вимог позовної заяви, які адресовані Управлінню з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради, то суд апеляційної інстанції визнав їх передчасними, оскільки прийняттю на баланс і проведенню технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення передує процедура розробки та затвердження відповідних планів міською радою. При цьому, як вказано у оскаржуваній постанові апеляційного суду, під час розгляду справи не було зібрано доказів про те, що зазначені у позовній заяві дитячі майданчики перебувають у власності саме територіальної громади міста Хуста.

14. Отже, за висновком апеляційного суду, зазначені позовні вимоги не підлягали до задоволення, а суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов у цій частині.

15. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Хустська міська рада подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову прокурора.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час вивчення стану законності з питань дотримання законодавства України щодо благоустрою населених пунктів було виявлено ряд недоліків щодо проведення технічної інвентаризації та паспортизації дитячих майданчиків міста Хуста.

17. Зокрема, на території міста Хуста у мікрорайонах багатоповерхової житлової забудови розміщені дитячі майданчики, а саме: по вулиці Пирогова, по вулиці Братів Бращайків, по вулиці Є. Коновальця , по вулиці Жайворонкова , по вулиці князя Володимира Великого , по вулиці Київська Набережна, по вулиці Кубинця, по вулиці Грушевського та на Майдані Незалежності, що підтверджується листом виконавчого комітету Хустської міської ради від 17.02.2017 №289/1/02-12.

18. Паспорти та інвентаризаційні документи дитячих майданчиків відсутні.

19. Відсутні також документи про балансоутримувачів дитячих майданчиків та затверджені плани інвентаризації та паспортизації таких об`єктів благоустрою населення (їх частин) як дитячі ігрові та спортивні майданчики, які розміщені на прибудинкових територіях та у місцях загального користування міста Хуста.

20. У касаційній скарзі Хустської міської ради звертається увага на те, що затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин), про які йшла мова у позовній заяві, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад і є їх власними (самоврядними) повноваженнями, як це передбачено підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

21. Скаржник наголошує, що повноваження Хустської міської ради визначені статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і цією нормою не визначено компетенцію ради вчиняти дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих майданчиків, які розташовані на території міста.

22. Такими повноваженнями, на думку відповідача, відповідно до вищевказаного Закону наділений Виконавчий комітет Хустської міської ради, а не сама рада.

23. Оскільки відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, то Хустська міська рада, до повноважень якої не входить розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин), протиправної бездіяльності, про яку зазначав прокурор у своїй позовній заяві, не допускала, а отже й підстави для задоволення позову у судів попередніх інстанцій були відсутні.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі по тексту у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

25. За приписами частин першої, третьої статті 10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

26. Правовий статус виконавчих органів рад визначає стаття 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з частинами першою, другою якої виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

27. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за правилами якої вказані органи правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

28. Виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад встановлює стаття 26 вищевказаного Закону.

29. Згідно з положеннями пункту 44 частини першої вищенаведеної правової норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

30. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначає стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

31. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

32. За змістом статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою;

заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

33. Благоустрій населених пунктів передбачає:

1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів;

2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів (стаття 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

34. Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом (частина перша статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

35. Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

36. За правилами статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;

2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:

1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;

3) організація місць відпочинку для населення;

4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;

5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо;

6)визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою;

7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;

8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;

9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою;

11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;

12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»;

14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

37. За змістом підпункту «а» пункту 1, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування, у тому числі, майданчики, прибудинкові території.

38. У розумінні положень пункту 8 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків.

39. Питання, пов`язані з утриманням об`єктів благоустрою, врегульовані нормами статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», за приписами частин першої - третьої якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

40. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.

41. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

42. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об`єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.

43. Як встановлено пунктом 5 частини другої статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

44. Відповідно до статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та з метою запровадження єдиних вимог до технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 29.10.2012 №550, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.11.2012 за №1937/22249, затверджено Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів.

45. Ця Інструкція, відповідно до її пункту 1.2, визначає порядок проведення робіт з технічної інвентаризації та паспортизації парків (гідропарків, лугопарків, лісопарків, парків культури та відпочинку, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва, спортивних, дитячих, історичних, національних, меморіальних та інших), рекреаційних зон, садів, скверів та майданчиків, пам`яток культурної та історичної спадщини, майданів, площ, бульварів, проспектів, вулиць, доріг, провулків, узвозів, проїздів, пішохідних та велосипедних доріжок, пляжів, кладовищ, інших територій загального користування; прибудинкових територій; територій будівель та споруд інженерного захисту територій; територій підприємств, установ, організацій та закріплених за ними територій на умовах договору, а також інших об`єктів благоустрою в межах населеного пункту (крім земельних ділянок, на яких розташовано вказані об`єкти).

46. У пункті 1.3 Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів розкривається значення понять:

паспортизація об`єктів благоустрою - складання технічних паспортів об`єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації;

технічна інвентаризація об`єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об`єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об`єкті благоустрою.

47. Пунктом 1.5 Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів передбачено, що технічна інвентаризація об`єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою.

Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Позапланова технічна інвентаризація проводиться у разі: введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта благоустрою; закінчення ремонту об`єкта благоустрою; зміни власника (балансоутримувача) об`єкта благоустрою; протиправного знищення чи пошкодження об`єкта благоустрою; надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру на об`єкті благоустрою; прийняття рішення про її проведення власником (балансоутримувачем) об`єкта благоустрою.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

48. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. В обсязі вказаних у касаційній скарзі доводів та вимог ключовим і єдиним питанням, що постає при розгляді цієї справи у касаційному порядку, є те, до повноважень якого з органів місцевого самоврядування належить затвердження планів інвентаризації та паспортизації закріплених за підприємствами, установами та організаціями у сфері благоустрою населених пунктів об`єктів благоустрою (їх частин).

51. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

52. Поняттям «заходи з благоустрою населених пунктів» у розумінні статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охоплюються, у тому числі, роботи щодо організації упорядкування об`єктів благоустрою.

53. Зі змісту положень пункту 1.3 Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів, вбачається, що технічна інвентаризація об`єктів благоустрою є сукупністю заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об`єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об`єкті благоустрою, за результатами якої щодо кожного з цих об`єктів передбачається складання технічних паспортів.

54. При цьому, згідно з пунктом 1.5 Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів, технічна інвентаризація об`єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

55. За такого правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що планова технічна інвентаризація та паспортизація об`єктів благоустрою населених пунктів спрямована на упорядкування об`єктів благоустрою, а отже належить до заходів з благоустрою населених пунктів, передбачених Законом України «Про благоустрій населених пунктів», й проводиться згідно з планами, затвердженими органами місцевого самоврядування.

56. Аналіз норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» засвідчує, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи є окремими елементами системи місцевого самоврядування та діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

57. Повноваження вищевказаних органів у сфері благоустрою території населених пунктів визначені у Законах України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про благоустрій населених пунктів».

58. Зокрема, згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, окрім іншого, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, тоді як забезпечення їх виконання, відповідно до пункту 1 частини другої цієї ж статті, покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

59. Узагальнюючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що затвердження планів проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів, як заходів з благоустрою населених пунктів, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад, тобто, у спірних правовідносинах - до повноважень Хустської міської ради.

60. Судовим розглядом цієї справи встановлено, що на території міста Хуста у мікрорайонах багатоповерхової житлової забудови розміщені дитячі майданчики, а саме: по вулиці Пирогова, по вулиці Братів Бращайків, по вулиці Є. Коновальця, по вулиці Жайворонкова, по вулиці князя Володимира Великого, по вулиці Київська Набережна, по вулиці Кубинця, по вулиці Грушевського та на Майдані Незалежності, що підтверджується листом виконавчого комітету Хустської міської ради від 17.02.2017 №289/1/02-12.

61. Однак, як встановили суди попередніх інстанцій і це не спростовано відповідачем, затверджені плани інвентаризації та паспортизації таких об`єктів благоустрою населення (їх частин) як дитячі ігрові та спортивні майданчики, які розміщені на прибудинкових територіях та у місцях загального користування міста Хуста, - відсутні.

62. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає правильними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині вимог, звернених до Хустської міської ради, шляхом визнання протиправної бездіяльності цього органу з питання не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих, спортивних та інших майданчиків, розташованих на території міста Хуста, та зобов`язання відповідача вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) - дитячих майданчиків, які розташовані на території міста Хуста.

63. Викладені ж скаржником аргументи такого висновку не спростовують і не містять вагомих, достатніх та переконливих міркувань, які б давали підстави вважати інакше і могли поставити під сумнів законність оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій у вищевказаній частині.

64. Колегія суддів зауважує, що касаційна скарга Хустської міської ради не містить доводів щодо інших висновків судів попередніх інстанцій та викладених в ухвалених ними судових рішеннях мотивів, а тому колегія суддів, розглядаючи скаргу в межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не входить в їх обговорення.

65. Водночас, за правилами частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

66. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (пункт 4 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

67. За змістом частини першої, четвертої, пункту 1 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення зазначаються, окрім іншого, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

68. При цьому, згідно з повноваженнями суду при вирішенні справи по суті, передбаченими статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

69. Згідно з визначеними у статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

70. У розумінні статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

71. Аналіз вищевикладених норм процесуального права дає колегії суддів підстави для висновку про те, що рішення суду першої інстанції повинно відповідати визначеним Кодексом адміністративного судочинства України критеріям щодо його форми та змісту, зокрема, у мотивувальній частині містити відповідні обґрунтування щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову повністю або в частині, а у резолютивній частині містити висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Мотивувальна частина судового рішення повинна відповідати його резолютивній частині і узгоджуватись з визначеними процесуальним законом повноваженнями суду.

72. Апеляційний суд має право скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині у разі порушення норм процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

73. Вирішуючи цей спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих, спортивних та інших майданчиків, розташованих на території міста Хуста.

74. Обґрунтованість такого висновку суду першої інстанції підтверджено й апеляційним судом, з приводу чого у прийнятій ним оскаржуваній постанові містяться відповідні мотиви.

75. Тобто, задовольняючи позов у частині вимог, звернених до Хустської міської ради, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам процесуального закону стосовно його форми та змісту і узгоджується з визначеними Кодексом адміністративного судочинства України повноваженнями суду.

76. За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Хустської міської ради з питання не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих та спортивних майданчиків, які розташовані на території міста Хуста, оскільки таке судове рішення відповідає закону.

77. За правилами частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

78. Оскільки, як встановлено за наслідками касаційного розгляду цієї справи, апеляційний суд у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Хустської міської ради з питання не затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення (їх частин) дитячих та спортивних майданчиків, які розташовані на території міста Хуста, скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у цій частині та залишення в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2018.

79. Керуючись статтями 340, 341, 345, 349, 352, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,