ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 303/2397/15-ц

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 15-14/12-00700-с-а від 06 вересня 2012 року в сумі 304 236, 47 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 304 236, 47 грн та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2015 року скасовано заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2015 року та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2015 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2012 року №15-14/12-00700-с-а в сумі 304 236 47 грн, з яких 182 236, 96 грн - строкова заборгованість по основному боргу, 8 126, 75 грн -прострочена заборгованість по основному боргу, 2 378, 24 грн - строкова заборгованість по відсоткам, 35 448, 31 грн -прострочена заборгованість по відсоткам, 76 046, 21 грн - пеня за прострочення заборгованості по кредиту і відсоткам за період з 20 березня 2014 року по 19 березня 2015 року, а також судовий збір в сумі 3 042, 36 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 лютого 2016 року задоволено заяву представника позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2015 року скасовано, а позовну заяву ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в суді апеляційної інстанції подав заяву про залишення позову без розгляду, що є підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду.

22 липня 2021 року Державна іпотечна установа надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської областівід 23 лютого 2016 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував, що на підставі договору відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року Державна іпотечна установа є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором, укладеним між банком та відповідачем, ухвалу про залучення Державної іпотечної установи до участі в справі правонаступником позивача не постановив, внаслідок чого безпідставно залишив позовну заяву без розгляду за заявою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», чим порушив права та інтереси Державної іпотечної установи.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

06 січня 2022 року справа № 303/2397/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що в травні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 15-14/12-00700-с-а від 06 вересня 2012 року в сумі 304 236, 47 грн.

11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований в реєстрі за № 616, згідно з яким Державна іпотечна установа набула всі права вимоги за кредитним договором № 15-14/12-00700-с-а від 06 вересня 2012 року.

У судовому засіданні 23 лютого 2016 року представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Рогач В. М. заявив клопотання про залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 310 ЦПК України 2004 року (тут і далі в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Частиною третьою статті 208 ЦПК України 2004 року передбачено, що судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.

За приписами частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (стаття 303 ЦПК України 2004 року).

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що відповідно до статті 310 ЦПК України 2004 року, якою передбачена можливість закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, позов не може бути залишений без розгляду судом апеляційної інстанції за заявою позивача, оскільки він вже вирішений по суті шляхом ухвалення рішення судом першої інстанції.

Принцип диспозитивності реалізується сторонами на стадії апеляційного розгляду відповідно до статті 306 ЦПК України 2004 року, згідно з якою в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Отже, позовну заяву на стадії апеляційного розгляду справи можна залишати без розгляду лише в разі встановлення апеляційним судом передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

У справі, яка переглядається, заяву про залишення позову без розгляду під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не подавав, а судом апеляційної інстанції не було встановлено передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому висновок апеляційного суду про залишення позову без розгляду є передчасним.

Окрім цього, залишаючи позов без розгляду за заявою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», апеляційний суд не врахував, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 17/4-В від 11 лютого 2015 рокуПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило Державній іпотечній установі своє право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 15-14/12-00700-с-а від 06 вересня 2012 року.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 лютого 2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,