ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 297/500/20

1. Описова частина

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго», акціонерне товариство, товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час обстеження представниками

ПрАТ «Закарпаттяобленерго» електроустановки споживача ОСОБА_1 було виявлено постійний магніт на засобі обліку - лічильнику, в результаті впливу якого лічильний механізм зупиняється або недовраховує спожиту електричну енергію, внаслідок чого спожита електрична енергія не оплачувалась споживачем у повному обсязі. Такими діями відповідача порушено Правила користування електричною енергією для населення та Правила роздрібного ринку електричної енергії.

У результаті вчиненого відповідачем порушення ПрАТ «Закарпаттяобленерго» заподіяно збитки в сумі 17 353,50 грн, що становить вартість 4 340 кВт/год недооблікованої електричної енергії.

Посилаючись на викладене, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» просило стягнути з ОСОБА_1 вартість не облікованої електричної енергії в розмірі

17 353,50 грн. та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2020 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» вартість необлікованої електричної енергії в розмірі 17 353,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2020 року залишено без розгляду.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2021 року ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2021 року залишено без змін.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 2 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

У решті заяву ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про розподіл судових витрат залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2021 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

До Верховного Суду надійшла заява ПрАТ «Закарпаттяобленерго», подана адвокатом Професійного адвокатського об`єднання «Правовий альянс» (далі - ПАО «Правовий альянс», адвокатське об`єднання) Чекан В. В., в якій акціонерне товариство просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у Верховному Суді в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими статтями 141-142 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача, 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено.

Таким чином, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо суд касаційної інстанції скасовує судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічного висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2020 року у справа № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18).

У справі, що переглядається, постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 січня 2022 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2021 року, передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Тобто зміни чи ухвалення нового рішення не відбулося.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Тобто остаточне рішення по суті спору касаційний суд не приймав, а тому за таких обставин підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат додатковим рішенням (постановою) немає.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з підпунктом в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, постанова про передачу справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що заява

ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи

№ 297/500/20 судом касаційної інстанції задоволенню не підлягає.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу, що після остаточного ухвалення судового рішення у справі (після нового судового розгляду) особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи.

Керуючись статтями 141, 270, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду