ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 754/9567/14-ц

Описова частина

У червні 2014 року ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 червня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року у складі судді Шевчука О. П. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 червня 2014 року до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року у складі судді Клочко І. В. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року у справі № 754/9567/14-ц залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня отримання вказаної копії ухвали суду для усунення недоліків, зокрема для подання заяви (клопотання) про поновлення строку та зазначення поважних підстав для поновлення строку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції та наведені ним причини його пропуску є неповажними, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

На виконання вимог ухвали суду від 06 вересня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху представник заявника звернулася до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію ухвали районного суду від 22 червня 2021 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення вона отримала 28 липня 2021 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи. Однак, у період з 10 по 24 липня 2021 року вона перебувала у щорічній відпустці, а з 02 серпня 2021 року подання апеляційної скарги було неможливим за станом здоров`я. Апеляційна скарга була подана в перший день після її одужання - 16 серпня 2021 року.

Суд відхилив посилання представника відповідача про те, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 20 серпня 2014 року має відраховуватися з дати отримання нею копії ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення (28 липня

2021 року), оскільки за змістом частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення строк на його апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення такої ухвали. Крім того, було враховано й те, що представник відповідача була присутня в судовому засіданні 22 червня 2021 року під час проголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду від 20 серпня 2014 року без задоволення.

Колегія судів не взяла до уваги доводи представника відповідача про те, що вона не мала змоги звернутися з апеляційною скаргою у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці, а потім за станом здоров`я, оскільки такі обставини виникли після 02 липня 2021 року (закінчення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 20 серпня 2014 року).

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представника ОСОБА_2 - адвокат Дуднік Л. О., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 754/9567/14-ц із Деснянського районного суду міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дуднік Л. О., мотивована тим, що апеляційним судом необґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження. При визначенні строків на апеляційне оскарження, суд не врахував, що відлік оскарження заочного рішення у порядку частини четвертої статті 287 ЦПК України починається не з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а з дати складання повного тексту такої ухвали. При цьому у разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення суд повідомляє, коли буде складено його повний текст. Районним судом не було повідомлено про дату складання повного тексту судового рішення, копію ухвали районного суду від 22 червня 2021 року вона отримала 28 липня 2021 року, а тому саме з цієї дати починається відлік строку на апеляційне оскарження, який закінчується 09 серпня

2021 року.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дуднік Л. О., задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 442/37/14 (провадження

№ 61-1683св19).

У підпункті 13 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Дуднік Л. О., 16 серпня 2021 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 350,00 грн. Вважала, що районним судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Заявнику необхідно було подати заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши поважні підстави для його поновлення.

23 вересня 2021 року на адресу суду надійшла, зокрема, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 20 серпня 2014 року, в якій заявник посилалась на те, що копію ухвали районного суду від 22 червня 2021 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення вона отримала 28 липня 2021 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи. У період із 10 по 24 липня 2021 року вона перебувала у щорічній відпустці, а з 02 серпня 2021 року подання апеляційної скарги було неможливим за станом здоров`я, тому апеляційна скарга була подана в перший день після її одужання - 16 серпня 2021 року.

Інших поважних підстав для поновлення строку представник

ОСОБА_2 - адвокат Дуднік Л. О., не зазначила.

Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що представник ОСОБА_5 - адвокат Дуднік Л. О., була присутня в судовому засіданні 22 червня 2021 року під час проголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду від 20 серпня 2014 року без задоволення, копію повного тексту ухвали отримала 28 липня 2021 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи

(а. с. 177), апеляційну скаргу подала 16 серпня 2021 року, тобто з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду.

Причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги наведених норм закону, перевіривши доводи заявника щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, та встановивши, що ці підстави є неповажними, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на його законність не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду