ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/3141/21

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій област, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 151-1303 від 28.03.2016;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 1011477-1303 від 20.04.2017;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 437833-1305-2225 від 06.04.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 411101-5806-2225 від 07.03.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 611007-5805-2225 від 10.03.2020.

Під час розгляду справи Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду першої інстанції з заявою про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021, заяву відповідача задоволено, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 151-1303 від 28.03.2016, № 1011477-1303 від 20.04.2017, № 437833-1305-2225 від 06.04.2018, № 411101-5806-2225 від 07.03.2019 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі № 560/3141/21 відкрито.

На обґрунтування касаційної скарги позивач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме всупереч частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржник не отримував податкові повідомлення - рішення, а про їх існування дізнався після отримання відповіді на адвокатський запит 22.09.2020 та в межах 6 місяців звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

01.10.2021 на адресу Верховного Суду від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень - рішень після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України. Відповідач просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що дізнався про порушення своїх прав 20.09.2020, а до суду звернувся 19.03.2021, шестимісячний строк не пропущений. Також скаржник посилається на те, що раніше знати про податкові повідомлення - рішення він не міг, оскільки не ознайомлений з тонкощами податкового законодавства. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувані рішення контролюючого органу направлялися відповідачем на адресу, за якою він не проживає і не знаходиться, а відтак отримати їх не міг.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, що грошове зобов`язання з орендної плати: - за 2016 рік сплачено позивачем 03.11.2016 у розмірі 93453,17 грн; - за 2017 рік сплачено позивачем 23.08.2017 у розмірі 99060,36 грн; - за 2018 рік сплачено позивачем 05.10.2018 у розмірі 50000,00 грн та 21.12.2018 у розмірі 49060,36 грн; - за 2019 рік сплачено позивачем 30.08.2019 у розмірі 98019,78 грн.

Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що позивачу було відомо про нарахування йому податкового зобов`язання з орендної плати, яке він самостійно сплачував і ще у 2016 році він повинен був дізнатися про порушення його прав, якщо вважав, що нарахування здійснювалося неправомірно.

Окрім цього, позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016, від 20.04.2017, від 06.04.2018, від 07.03.2019 від контролюючих органів він не отримував, копії вказаних податкових повідомлень-рішень були отримані у вересні 2020 року його адвокатом на адвокатський запит.

Однак, податкове повідомлення - рішення № 101147 - 1303 від 20.04.2017 на суму 99060,36 грн, було особисто вручено позивачу, що підтверджується його особистим підписом на корінці податкового повідомлення рішення, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, зазначений довід позивача є безпідставним.

Також не приймається до розгляду аргумент ОСОБА_1 про те, що оскаржувані рішення направлялися на адресу, за якою він не проживає і не знаходиться, з огляду на те, що податкові повідомлення - рішення № 151-1303 від 28.03.2016, № 437833-1305-2225 від 06.04.2018, № 411101-5806-2225 від 07.03.2019 були надіслані рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за адресою, яка міститься в Державному реєстрі фізичних осіб та в договорі оренди.

Відповідно до частини першої статі 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні даної справи.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -