ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 585/2994/20

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , Роменської міської ради Сумської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позов мотивував тим, що він успадкував після смерті матері квартиру АДРЕСА_1 , 1/2 частка якої належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, а 1/2 частка вищезазначеної квартири належала на підставі свідоцтва про право власності на житло чоловікові спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

За наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 закріплено сарай площею 10,5 кв.м та гараж 41,1 кв.м.

Згідно викопіювання з будівельного кварталу № 109 на присадибну ділянку

АДРЕСА_3 до квартири АДРЕСА_1 належать сарай літ. «Б» та гараж літ. «Г».

Вказував, що одночасно з набуттям права власності на квартиру

АДРЕСА_1 позивачем було набуто і право власності на належні до неї допоміжні приміщення: сарай літ. «Б» та гараж літ. «Г».

27 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Роменської міської ради із заявою, в якій просив передати безоплатно у власність земельну ділянку та відповідно надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням 74 сесії 7 скликання Роменської міської ради Сумської області від

22 квітня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою подальшої приватизації.

План земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебувала у користуванні житлових будинків, знаходиться у викопіюванні з будівельного кварталу АДРЕСА_5 та в архівній інвентарній справі, яка знаходиться в КП «Роменське МБТІ».

Однак, згідно з повідомленням ПП «Ромни-Проект» від 16 листопада 2020 року, виготовити на підставі рішення 74 сесії 7 скликання Роменської міської ради від

22 квітня 2020 року та укладеного договору, технічну документацію із землеустрою по АДРЕСА_4 немає можливості, оскільки: неможливо передбачити земельну ділянку для догляду і здійснення поточного ремонту за сараєм та гаражем, які відносяться до квартири АДРЕСА_1 , як цього вимагає пункт 3.25* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м), оскільки суміжна земельна ділянка кадастровий номер 5910700000:04:040:0112, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та Роменській міській раді. А також неможливо передбачити під`їзд до гаражу та сараю, які відносяться до квартири

АДРЕСА_1 , оскільки вказана частина земельної ділянки передана у спільну часткову власність ОСОБА_3 (кадастровий номер 5910700000:04:040:0112, за адресою: АДРЕСА_3 ).

23 липня 2013 року реєстраційною службою Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 .

Викопіюванням з будівельного кварталу № 109 на присадибну ділянку АДРЕСА_3 визначено, що лінія розмежування між вказаними земельними ділянками відсутня, доступ та проїзд до гаражу та сараю забезпечувався через двір, який знаходиться у спільному користуванні будинків

АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 .

Посилаючись на те, що внаслідок видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 позбавлено під`їзду до належних йому на праві власності допоміжних приміщень: гаражу літ. «Г» та сараю літ. «Б», а також обмежено можливість їх догляду і здійснення поточного ремонту, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_1 від 23 липня 2013 року.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня

2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати послуг адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку не набув права власності на гараж та сарай і на земельну ділянку, на якій вони знаходяться. Набувши у порядку спадкування право власності на квартиру

АДРЕСА_1 , на неприватизованій частині земельної ділянки позивач набув право вимагати оформлення на своє ім`я документів на право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості на умовах і в обсязі, які були встановлені для попередніх землекористувачів - власників об`єкта нерухомості, тобто його батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Сам по собі факт невідповідності технічної документації із землеустрою, яка була виконана на замовлення ОСОБА_3 на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0892 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5910700000:04:040:0112, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 та її затвердження, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування у зв`язку з взаємним накладенням земельних ділянок за адресою

АДРЕСА_4 та № 16 , не може бути достатньою підставою для визнання недійсним виданого ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно - частину земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_6 , зазначені невідповідності можуть бути усунуті шляхом внесення виправлень до цих технічних документацій.

Постановою Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 від 23 липня 2013 року.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 607/11284/17-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Роменського міськрайонного суду Сумської області.

13 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки про склад сім`ї від 15 лютого 1993 року у квартирі

АДРЕСА_1 загальною площею 54,5 кв.м проживали та мали право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію»

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . За наймачем квартири закріплено гараж.

Відповідно до викопіювання із будівельного кварталу № 109, користувачем присадибної ділянки АДРЕСА_3 є виконком Роменської міськради.

Згідно з експлікацією, на земельній ділянці загальною площею 1823 кв.м розміщені: два житлові будинки, позначені літерами «А», «А1», сіни «а-а4»-, «Б» - сарай. Також, 12 грудня 1991року проведено реєстрацію поточних змін та на схемі відображено будівництво гаражу.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 06 березня 2020 року, ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав у власність квартиру

АДРЕСА_1 . Надвірних споруд, які б перейшли у власність ОСОБА_1 разом з квартирою, у свідоцтві не зазначено.

Рішенням 74 сесії 7 скликання Роменської міської ради Сумської області від

22 квітня 2020 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою подальшої приватизації, у разі невикористання нижченазваними громадянами права на безоплатну приватизацію за даним видом цільового призначення: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).

Згідно з повідомленням ПП «Ромни-Проект», надісланим на адресу ОСОБА_1 , неможливо передбачити земельну ділянку для догляду і здійснення поточного ремонту за сараєм та гаражем, які відносяться до квартири

АДРЕСА_1 , як цього вимагає пункт 3.25* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м), оскільки суміжна земельна ділянка кадастровий номер 5910700000:04:040:0112, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та Роменській міській раді. А також неможливо передбачити під`їзд до гаражу та сараю, які відносяться до квартири

АДРЕСА_1 , оскільки вказана частина земельної ділянки передана у спільну часткову власність ОСОБА_3 (кадастровий номер 5910700000:04:040:0112 за адресою: АДРЕСА_6 ).

1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 5910700000:04:040:0112, із загальною площі 0,0892 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві власності ОСОБА_3 . Попередньо, земельною ділянкою площею 0,0446 га за цією адресою користувався на правах оренди колишній власник квартири, нині належної ОСОБА_3 .

Рішенням 23 сесії 6 скликання затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Сформована земельна ділянка, визначено її межі.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні

ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель державної власності на території Роменської міської ради Сумської області в АДРЕСА_6 - земельна ділянка використовується за цільовим призначенням. При використанні земельної ділянки необхідно дотримуватись наступних обмежень: правове - зміна цільового призначення без проекту землеустрою; спеціальні обмеження: площею 0,0025 га для обслуговування газопроводу.

Висновком Управління держкомзему у місті Ромни Сумської області погоджено технічну документацію із землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0892 га, з них ОСОБА_3 площею 0,0446 га, що становить 1/2 від 0,0892 га у власність із земель державної власності на території Роменської міської ради в

АДРЕСА_6 .

Згідно з актом перевірки і приймання виконаних робіт від 06 червня 2012 року обчислення площі земельної ділянки в АДРЕСА_6 в визначених межах виконано правильно, в цілому роботи по інвентаризації земель виконано в повному обсязі і відповідають «Положенню про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів». Межі суміжних землекористувань раніше виданою технічною документацією погоджені.

Згідно з актом від 10 січня 2012 року встановлено в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та проведено прийом передачу межових знаків на зберігання власнику квартири за адресою: АДРЕСА_6 .

З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, за адресою:

АДРЕСА_4 судами встановлено, що в результаті виконаних робіт встановлені межі земельної ділянки по фактичному їх положенню в присутності представників землекористувача та суміжних землекористувачів і землевласників, про що складено акт. Зовнішні межі земельної ділянки на місцевості закріплені металевою огорожею, в зв`язку з чим межові знаки не встановлюються. Площа земельної ділянки обчислена по координатах точок зовнішніх меж земельних ділянок. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5910700000:04:040:0102. Згідно замірів та розрахунків площа землекористування по АДРЕСА_4 на території Роменської міської ради складає 0,0887 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з них: під житловою забудовою - 0,0126 га, під прибудинковою територією - 0,0630 га; під господарськими будівлями - 0,0691 га. Згідно ситуаційного плану 13/25 частки площею 0,0461 га із земельної ділянки площею 0,0887 га передано у власність ОСОБА_6 , яка є власником квартири АДРЕСА_7 частки площею 0,0426 га із земельної ділянки площею 0,0887 га відноситься до квартири № 2 за цією адресою і залишається у власності Роменської міської ради. Для власника квартири № 1 встановлено обмеження у використанні виділеної їй земельної ділянки: 0,0125 га - для обслуговування газопроводу; 0,0007 га - для обслуговування суміжної господарської будівлі.

Згідно з висновком експерта № 4 за результатами проведення земельної технічної експертизи від 14 травня 2021 року: власникам будинку

АДРЕСА_4 вільно користування будівлею гараж літ. «Г» (під автомобіль), здійснювати догляд за ним (обслуговування, проведення ремонтів і т.д.) неможливо, так як межа (між ділянками № 14 та № 16) проходить по виступаючої конструкції стін гаражу літ. «Г», вільно користування будівлею літ. «Б», здійснювати догляд за ним (обслуговування, проведення ремонтів і т.д.) можливо.

Виходячи з даних умов, місто положення гаражу літ. «Г» та сараю літ. «Б» та відстані від межі, які визначені в кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер № 5910700000:04:040:0102 вільно користуватися будівлею гаражем літ. «Г» (під автомобіль), неможливо, а вільно користування будівлею сараєм літ. «Б», здійснювати догляд за ним (обслуговування, проведення ремонтів і т.д.) можливо.

Судовий експерт суду пояснив, що висновок ним складено за земельними ділянками, які внесені у земельний кадастр. На сторінці 8 зазначено дійсні дані про накладення земельних ділянок, що відображено в обмінних файлах. Довжину межі він не визначав, оскільки це не потрібно робити. Допустима до межових знаків похибка в межах міста Ромни - 0,2 м. Додав, що накладення йде в обох земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_4 та № 16 .

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п?ята стаття 158 ЗК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За принципом диспозитивності цивільного судочинства, згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих ним доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 , відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, не довів, що видане відповідачу ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно порушує його права чи інтереси як власника чи землекористувача земельної ділянки, тобто порушується його право володіння, користування чи розпорядження конкретною земельною ділянкою чи іншим нерухомим майном, належним йому на підставі правовстановлюючого документу.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,