ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 280/7373/20

Вступ

1. Позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку у відповідача та отримує довічне грошове утримання судді у відставці, яке йому було призначено в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді. У зв`язку із визнанням неконституційним пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020) позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідач відмовив позивачу про у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними з 18 лютого 2020 року позивач звернувся до суду з позовом.

2. Вирішуючи справу, Суду слід дати відповідь на такі питання: 1) чи підлягає перерахунку довічне грошове утримання судді у відставці, яке було призначено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI у зв`язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020? 2) яке визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII повинно застосовуватись (яке було визначено при призначенні довічного грошового утримання суддів у відставці, чи яке передбачено нормами, чинними на час здійснення перерахунку)?

3. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо викладеної у повідомленні № 0800-0216-8/20940 від 15 травня 2020 року, у листі № 3890-3771/Б-02/8-0800/20 від 20 травня 2020 року відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року та у виплаті недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17 березня 2020 року № 08-02/980, в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року та виплатити недоплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17 березня 2020 року № 08-02/980, в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці.

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо викладеної у повідомленні № 0800-0216-8/20940 від 15 травня 2020 року та у листі від 20 травня 2020 року № 3890-3771/Б-02/8-0800/20 відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року та у виплаті недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17 березня 2020 року № 08-02/980, в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року та виплатити недоплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17 березня 2020 року № 08-02/980, в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено .

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а звернув увагу на те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону з рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилин цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Отже, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

6. Суд першої інстанції зазначив, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року змінено в частині визначення відсотків винагороди працюючого судді на відповідній посаді, визначивши для проведення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 замість 90 відсотків - 66 відсотків винагороди працюючого судді на відповідній посаді, та зазначити в абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду замість 90 відсотків - 66 відсотків винагороди працюючого судді на відповідній посаді.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року залишено без змін.

8. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що починаючи з 19 лютого 2020 року (після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року) у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і порядок обчислення його щомісячного довічного грошового утримання повинен здійснюватися із застосуванням положень частин третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, згідно яких щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

9. З розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України 02 червня 2021 року № 08-03/2449, його стаж складає 28 років 1 місяць, а тому при перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно частин третьої, четвертої статті 142 Закону України № 1402- VIII, необхідно врахувати 66 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді (28 років стажу судді, з яких 20 років - 50% і 8 років - по 2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, що становить 16%) з врахуванням виплачених сум.

10. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати повністю постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року залишити в силі у відповідній частині.

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці, яке йому було в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді.

12. 27 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви позивач додав довідку Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17 березня 2020 року № 08-02/980 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

13. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листами від 15 травня 2020 року № 0800-0216-8/20940 та від 25 травня 2020 року № 3890-3771/Б-02/8-0800/20 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до приведення положень законодавства України у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

14. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року та у виплаті недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області від 17 березня 2020 року № 08-02/980, в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній сформований Верховним Судом правовий висновок застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо питання визначення відсоткового значення при проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання суддів у відставці відповідно до частин четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII у зв`язку із ухваленням рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

16. Порушуючи питання про касаційний перегляд постанови апеляційного суду, прийнятій у цій справі, фактично не погоджується з висновками, викладеними у цьому судовому рішення, в частині вимог позовної заяви про зобов`язання здійснити перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у певному розмірі відсоткового значення, а саме - 90 відсотки від розміру суддівської винагороди, вказаному у довідці, що подавалась ним до пенсійного органу разом із заявою про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

17. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

18. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

19. Приписами частини першої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

20. Частиною другою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

22. У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

23. Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

24. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

25. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

26. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

27. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

28. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.

29. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.

30. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада .2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

31. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

32. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

33. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

34. Так, у пунктах 16, 17 Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

35. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року 3-рп/2013).

36. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

37. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

38. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

39. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

40. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

41. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

42. Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.

43. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

44. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

45. Зазначена норма неконституційною не визнавалась.

46. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

47. Таким чином, оскільки чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

48. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

49. Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

50. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20 та від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21.

51. У ході розгляду справи підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах на момент відкриття касаційного провадження.

52. Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення у справі № 280/7373/20, застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20 та від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21, які було сформовано після відкриття касаційного провадження у цій справі.

53. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин при дотриманні норм процесуального права; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,