ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 500/1910/19

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (далі - ТОВ «Альянс Холдинг» або позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач), в якому просило:

визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача №432-р від 01.07.2019 про відмову позивачу у видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним на місці здійснення торгівлі за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46-Б, АЗС;

зобов`язати відповідача видати позивачу ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі пальним на місці здійснення торгівлі за адресою: м. Тернопіль, вул. Микульнецька, 46-Б, АЗС, згідно поданої ним 12.06.2019 заяви, із терміном дії ліцензії з 01.07.2019.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою встановлено процесуальне правонаступництво відповідача у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Альянс Холдинг» зареєстроване в якості юридичної особи 06.06.2006 за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка. Позивач здійснює діяльність з роздрібної торгівлі пальним 47.30. Один із об`єктів позивача, що здійснює роздрібну торгівлю пальним, знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46-Б, АЗС № R6302 (надалі - АЗС №R6302).

12.06.2019 позивач звернувся до ГУ ДФУ у Тернопільській області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС № R6302 у м. Тернопіль. До заяви було додано: платіжне доручення № 7314 від 06.06.2019; копія договору суборенди землі від 19.02.2019; копія договору оренди майна №6302-17 від 01.04.2017; копія акту вводу в експлуатацію; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; копія дозволу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 2190.14.32; копія дозволу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № 2206.14.32.

За результатами розгляду порушеного у заяві від 12.06.2019 питання, ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято розпорядження від 01.07.2019 №432-р, яким відмовлено ТОВ «Альянс Холдинг» в отриманні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС № R6302 у м. Тернопіль, з підстав відсутності дозволів на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, чим порушено статтю 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон №481/95-ВР).

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що ним у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент звернення із заявою від 12.06.2019, виконані вимоги щодо подання документів, необхідних для прийняття позитивного рішення про надання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС №R6302 у м. Тернопіль. Втім, відповідач безпідставно відмовив у видачі ліцензії з посиланням на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення закінчився строк дії дозволів на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що на момент виникнення у податкового органу повноважень щодо видачі відповідної ліцензії (01.07.2019) у позивача вийшов строк дії дозволів, обов`язковість подання яких передбачено законодавством для видачі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Вважає оскаржувану відмову законною та обґрунтованою.

Позивач подав відповідь на відзив у якому стверджує, що станом на день подання заяви ним заяви (12.06.2019) про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним - термін дії дозволів не закінчився, а закінчився лише відповідно 18 та 19 червня 2019 року. Тому, вважає, що відмова відповідача у отриманні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з підстав відсутності дозволів не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки дозволи були подані до податкового органу та такий були дійсні на день подачі заяви.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент виникнення у податкового органу повноважень щодо видачі відповідної ліцензії (01.07.2019) у позивача вийшов строк дії дозволів на здійснення роботи з підвищеної небезпеки і експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а тому у відповідача не було законних підстав для видачі ТОВ «Альянс Холдинг» ліцензії. Так суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем серед інших документів, було подано до податкового органу наступні дозволи: дозвіл №2190.14.32 на виконання робіт з підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки діяв з 19 червня 2014 року до 18 червня 2019 року; дозвіл №2206.14.32 на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки діяв з 20 червня 2014 року до 19 червня 2019 року. Суди констатували, що законодавцем хоча і передбачена можливість звернення суб`єктів господарювання за отриманням ліцензії з 12.06.2019, проте повноважень на ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним податкові органи набувають не раніше 01.07.2019. Відповідно, подаючи 12.06.2019 документи на отримання ліцензії, позивач був обізнаний, що зазначені ліцензії видаються починаючи з 01.07.2019.

Одночасно суди констатували, що на момент повторного звернення (10.07.2019) за отриманням ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивач надав податковому органу чинні дозволи, які були отримані суб`єктом господарювання 01.07.2019 та 03.07.2019 відповідно (дозвіл №1870.19.32 від 03.07.2019 на виконання робіт з підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки термін дії з 01 липня 2019 року до 01 червня 2024 року; дозвіл №1921.19.32 від 01.07.2019 на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки термін дії з 03 липня 2019 року до 03 липня 2024 року), що свідчить про обізнаність позивача про порядок отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що ним у повному обсязі виконані передумови для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС № R6302 у м. Тернопіль, а саме, ним було надано податковому органу вичерпний перелік документів, зокрема, чинні на момент звернення із заявою дозволи на здійснення роботи з підвищеної небезпеки і експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. На переконання скаржника, та обставина, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову, строк дії дозволів сплив, не може свідчити про невиконання здобувачем ліцензії вимог законодавства в частині невідповідності поданих на розгляд документів. Зазначає, що у випадку коли національне законодавство допускає неоднозначне тлумачення норм, до правовідносин необхідно застосовувати те законодавство, що є сприятливішим для заявника. В контексті правовідносин, що склалися, скаржник вважає, що Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», на відміну від Закону №481/95-ВР, встановлює момент, який необхідно брати за основу при наданні оцінки поданим на отримання ліцензії документам, зокрема, документи, на предмет відповідності їх вимогам законодавства, мають оцінюватися компетентним органом станом на момент звернення із відповідною заявою, а не на час прийняття рішення. З посиланням на прецедентну практику ЄСПЛ скаржник зазначає, що суд повинен застосовувати підхід, який є більш вигідним для заявника, а не для держави. Також скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не забезпечив право на участь у судовому засідання, незважаючи на те, що позивач просив відкласти розгляд справи у зв`язку із відсутністю можливості представника прибути до зали суду у день слухання справи.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд касаційної інстанції залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач подав відповідь на відзив у якому стверджує, що оцінка поданим документам, на предмет відповідності їх вимогам законодавства, має надаватися податковим органом станом на дату звернення за отриманням ліцензії, а не на час прийняття рішення.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із вимогами пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону №481/95-ВР.

Закон №481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Положеннями статті 1 Закону №481/95-ВР, серед іншого, визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Законом України від 23.11.2018 №2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон №2628-VІІІ) внесено зміни до Закону №481/95-ВР, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Вказані зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.

За змістом частини 29 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Згідно із підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Відповідно до постанови Уряду від 19.06.2019 №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019, територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Листом ДФС України від 30.05.2019 №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону №2628-VІІІ доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. Водночас головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

Отже починаючи з 1 липня 2019 року територіальні органи ДФС визначено органами ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Водночас для суб`єктів господарювання передбачена можливість подання документів на отримання відповідних ліцензій починаючи з 12.06.2019, проте видача ліцензії здійснюється не раніше ніж з 01.07.2019.

Положеннями статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Зміст наведеної норми дає підстави стверджувати, що законодавець визначив вичерпний перелік документів, які подаються здобувачем ліцензії разом із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, серед яких є обов`язковими дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Орган ліцензування повинен видати ліцензію або прийняти рішення про відмову в її видачі не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у статті 15 Закону №481/95-ВР документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що разом із заявою від 12.06.2019 щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивачем було подано, зокрема:

- дозвіл №2190.14.32 на виконання робіт з підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, який діяв з 19 червня 2014 року до 18 червня 2019 року (а. с. 34);

- дозвіл №2206.14.32 на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки діяв з 20 червня 2014 року до 19 червня 2019 року (а. с. 35).

Підставою для відмови позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС №R6302 у м. Тернопіль слугувала невідповідність поданих документів вимогам статті 15 Закону №481/95-ВР, зокрема, відсутність чинних дозволів на виконання робіт з підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що за умови додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Зважаючи на те, що статус органу ліцензування відповідач здобув лише 01.07.2019, то відповідно подані заявником документи на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним мають відповідати вимогам законодавства, чинним на момент прийняття податковим органом рішення про видачу ліцензії або відмови у її видачі. Та обставина, що суб`єктам господарювання було дозволено раніше подавати документи на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не звільняє від відповідальності за подачу документів, які не відповідають вимогам законодавства. Колегія суддів зазначає, що є цілком очевидним той факт, що дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, необхідність подання яких передбачено статтею 15 Закону №481/95-ВР, мають бути чинними. У протилежному випадку нівелюється принцип правової визначеності.

За такого правого регулювання та встановлених у справі обставин вбачається, що право відповідача на отримання документів необхідних для видачі ліцензії не збігалось в часі з правом на видачу ліцензії. Отже Головні управління ДФС у областях та м. Києві хоча і були наділені повноваженнями приймати документи на отримання ліцензій з 12.06.2019, проте видавати ліцензії набули повноважень лише з 01.07.2019.

З огляду на те, що станом на 01.07.2019 термін дії доданих позивачем до заяви від 12.06.2019 дозволів №2190.14.32 та №2206.14.32 закінчився, відсутні підстави для висновку про відповідність поданих на розгляд документів.

Водночас колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що при повторному (10.07.2019) зверненні позивача із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним останній надав органу ліцензування чинні дозволи, строком дії до 01.06.2024 та 03.07.2024 відповідно.

Також колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», оскільки відповідно до пункту 3 частини другої цього Закону, його дія не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону №481/95-ВР. Зазначений нормативний документ є спеціальним у сфері ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

З приводу доводів скаржника про недопуск апеляційним судом до участі у судовому засіданні, то колегія суддів зазначає, що фактично апелянт звертався із клопотанням про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто судом апеляційної інстанції у належний спосіб.

Верховний суд враховує, що клопотання про допуск до участі у справі та відкладення мають різний процесуальний статус та наслідки.

Отже апеляційною інстанцією створено учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом доступу до матеріалів справи в паперовому вигляді, а також надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд