ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 486/321/17

1. 15.09.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області, в якому просив визнати протиправною постанову Державної адміністративної інспекції у Миколаївській області № 39 від 06.03.2017 та скасувати її, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

2. Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позов задоволено.

3. 15.01.2018 відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.02.2017 за результатами позапланової перевірки об`єкту «Будівництво господарських будівель» по АДРЕСА_1 відповідач склав акт перевірки, в якому встановив порушення, а саме: проведення позивачкою будівельних робіт без документів, які надають право на забудову земельної ділянки та відсутність затвердженої проектної документації на об`єкт будівництва. Цього ж дня відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого і видав припис, яким зобов`язав ОСОБА_1 оформити відповідні документи на будівництво, однак не зазначив які саме документи необхідно оформити.

6. Згодом, через невиконання позивачкою припису, інспекція прийняла постанову №39 від 06.03.2017, відповідно до якої позивача визнано винною в скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.

7. Не погоджуючись із вищевказаними діями відповідача та постановою за №39 про притягнення до адміністративної відповідальності, позивачка звернулась до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки в самому протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що будівництво об`єкта, розташованого по АДРЕСА_1 , здійснено до 2001 року, хоча Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким передбачений перелік документів, які надають право на здійснення будівельних робіт, набрав чинності 17.02.2011. Тому не зрозуміло, на які документи посилається орган ДАБІ.

Також зазначила, що відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні, не пізніше як через два місяці з дня його виявлення. Беручи до уваги, що будівництво було здійснено до 2011 року, а виявлене ще 16 серпня 2016 року, сплинув строк накладення адміністративного стягнення. Вважає, що зазначена постанова була винесена з порушенням норм чинного законодавства та просить її скасувати.

9. Відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що припис оскаржено не було, а тому він є обов`язковим для виконання. Проте, припис не виконано. За невиконання припису суб`єкти містобудування несуть адміністративну відповідальність згідно ч. 1 ст. 188-42 КупАП.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що на момент придбання позивачкою зазначеного домоволодіння, самовільні забудови вже були та експлуатувались. Однак, незважаючи на це, головним інспектором будівельного нагляду на позивача було накладене адміністративне стягнення за порушення абз.3 п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ за №553 від 23.05.2011, який набрав чинності лише 19.01.2012.

11. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що діяв у повній відповідності до чинного законодавства.

12. Покликається на те, що суди попередніх інстанцій проігнорували його доводи про те, що на другій сторінці технічного паспорту від 04.10.2012 стоїть відмітка про наявність самовільно збудованих будівель (самочинне будівництво зафіксовано 21.10.2013).

Відповідач не виносив постанову за самовільне будівництво та за експлуатацію об`єктів, не введених в експлуатацію, як вказують суди попередніх інстанцій. Оскаржувана постанова №39 винесена за невиконання припису №275 від 16.08.2016, яким вимагалося усунути порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом оформлення відповідних документів на об`єкт «Будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 » у порядку встановленому чинним законодавством.

13. Відзив від позивача не надходив.

14. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

15. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

17. Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено Порядком №553, затвердженим постановою КМУ від 23.05.2011 (далі - Порядок).

18. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент придбання позивачкою зазначеного домоволодіння, самовільні забудови вже були в наявності та експлуатувались, та на позивача було накладене адміністративне стягнення за порушення абз. 3 п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23.05.2011 № 553, який набрав чинності лише 19.01.2012.

19. Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

20. Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.02.2017 за результатами проведеної позапланової перевірки об`єкту «Будівництво господарських будівель» по АДРЕСА_1 відповідач склав акт перевірки, в якому встановив порушення, а саме що позивачкою проведено будівельні роботи без документів які надають право на забудову земельної ділянки та відсутня затверджена проектна документація на об`єкт будівництва. В цей же день відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого і видано припис, яким зобов`язано ОСОБА_1 оформити відповідні документи на будівництво, однак не зазначено які саме документи необхідно оформити.

21. Згодом в результаті невиконання позивачкою припису, інспекцією прийнято постанову за №39 від 06.03.2017, відповідно до якої позивачку визнано винною в скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.

22. Частина 1 ст.188-42 КУпАП передбачає, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

23. Отже, позивача було притягнено до відповідальності не за проведення будівельних робіт без дозвільних документів, а саме за невиконання припису посадової особи щодо усунення порушення - оформлення відповідних документів.

24. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

25. Припис позивач не оскаржувала, не спростовувала вона і його невиконання. Процедуру притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем дотримано.

26. Враховуючи зазначене, позивача було правомірно притягнено до відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.188-42 КУпАП, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність скасування постанови Державної адміністративної інспекції у Миколаївській області № 39 від 06.03.2017.

27. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

29. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

30. Враховуючи наведене, Суд встановив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні рішення і не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі та вважає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового про часткове задоволення позову.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -