ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/743/20

У січні 2020 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в ознайомленні із матеріалами перевірки за результатами розгляду її звернень від 7 листопада 2019 року і від 26 листопада 2019 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що зверталася до відповідача із заявами, у яких просила провести перевірку спадкової справи ОСОБА_2 і повідомити її про результати перевірок. Надалі відповідач відмовив їй в ознайомленні із матеріалами перевірки спадкової справи, оскільки заповіт ОСОБА_2 складений не на її користь. Позивачка стверджувала, що ця відмова є незаконною і порушує її право на отримання інформації.

7 червня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, яким:

- визнав протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо ненадання відповіді по суті питань, порушених ОСОБА_1 у зверненнях від 24 жовтня 2019 року (вх.№Н-1519-07 від 7 листопада 2019 року) і від 26 листопада 2019 року (вх.№Н-1519-07 від 28 листопада 2019 року) стосовно результатів перевірки спадкової справи спадкодавця ОСОБА_2 на предмет законності оформлення спадщини;

- зобов`язано Головне територіальне управління юстиції в Одеській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 7 листопада 2019 року вх.№Н-1519-07 та від 28 листопада 2019 року вх.№Н-1519-07 і надати відповідь про результати перевірки спадкової справи ОСОБА_2 по суті питань, порушених у зверненні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, місцевий суд зауважив, що позивачка не просила надати їй інформацію стосовно посвідчення заповіту (нотаріальну таємницю), а просила надати можливість ознайомитись із матеріалами, які слугували підставою для прийняття рішення за її заявою. Однак з цих питань відповідач не надав їй відповіді та пояснень. На цій основі суд дійшов висновку, що відповідач порушив норми Закону України «Про звернення громадян».

Водночас суд вийшов за межі позовних вимог, указавши на те, що належним способом відновлення порушених прав позивачки є зобов`язання відповідача розглянути її звернення й надати відповідь про результати перевірки спадкової справи по суті поставлених питань.

6 липня 2021 року ОСОБА_3 (член комісії з припинення юридичної особи) як представник Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 як представника Головного територіального управління юстиції в Одеській області повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України. Суд виходив з того, що апеляційна скарга підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо її підписання.

16 вересня 2021 року через пошту голова комісії з припинення Головного територіального управління юстиції в Одеській області Буряченко А.М. подав нову апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року. Одночасно з цим, заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач указав те, що первинна скарга була подана у межах строку апеляційного оскарження, однак суд її безпідставно повернув.

Водночас відповідач акцентував увагу на тому, що скарга з усунутими недоліками за підписом голови комісії з припинення Головного територіального управління юстиції в Одеській області подається у стислий термін після виходу із відпустки відповідального працівника.

7 жовтня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження і залишив скаргу без руху.

Апеляційний суд дійшов висновку, що перебування відповідального виконавця у щорічній відпустці не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не є об`єктивно непереборною обставиною, яка виключає можливість подати апеляційну скаргу.

Одночасно з цим, суд надав апелянту 10 днів з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року, у якій вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є.

На виконання вимог указаної ухвали, 21 жовтня 2021 року Головне територіальне управління юстиції в Одеській області подало до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування цього клопотання скаржник наполягав на тому, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув апеляційну скаргу, яка була подана ним вперше у строк, передбачений статтею 295 КАС України.

10 листопада 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд указав, що незгода скаржника з процесуальним рішенням суду апеляційної інстанції не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Одночасно з цим, суд зазначив, що апелянт мав скористатися правом касаційного оскарження ухвали про повернення апеляційної скарги, однак цим правом не скористався.

Також суд указав на відсутність доказів, які б підтверджували повноваження Чітак Б.В. стосовно підпису первинної апеляційної скарги.

На основі цього суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску відповідного строку.

Не погоджуючись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

Скаржник просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити на продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.

Так, скаржник вважає, що під час подання первісної апеляційної скарги ним дотримано процесуальні вимоги, як щодо строку на оскарження, так і стосовно особи, уповноваженої на підписання скарги. Однак у зв`язку з поверненням апеляційної скарги та з огляду на те, що основний виконавець перебував у щорічній відпустці, а велика кількість працівників відділу перебувала на лікарняному, повторна апеляційна скарга була направлена у найкоротший строк.

Позивачка ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подала. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження надсилалася їй на адресу, вказану в позовній заяві, однак повернулася до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Специфіка повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, полягає, зокрема і тому, що у разі відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, остання без руху не залишається і у скаржника в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків такої апеляційної скарги.

За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

Як свідчать матеріали справи, 7 червня 2021 року суд першої інстанції розглянув справу й ухвалив рішення. 18 червня 2021 року копія указаного рішення вручена відповідачу.

6 липня 2021 року відповідач подав первинну апеляційну скаргу, яка ухвалою від 30 липня 2021 року була повернута у зв`язку з не підтвердженням повноважень її підписанта. 2 серпня 2021 копія зазначеної ухвали була направлена апелянту і вручена 6 серпня 2021 року.

Указану ухвалу сторони не оскаржували у касаційному порядку.

Згідно з наказом начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) від 20 липня 2021 року №2699/13 про надання відпустки, головному спеціалісту відділу судової роботи та міжнародного співробітництва в Одеській області Управління судової роботи та міжнародного співробітництва Чітаку Б.В. була надана відпустка з 2 серпня 2021 року до 1 вересня 2021 року.

16 вересня 2021 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року, заявивши клопотання про поновлення строку на його апеляційне оскарження.

Залишаючи без руху й надалі повертаючи цю скаргу, апеляційний суд виходив з того що скаржник пропустив строк, установлений частиною першою статті 295 КАС України, майже на два місяці, а зазначені ним причини пропуску цього строку не є поважними.

Верховний Суд погоджується з указаним висновком.

Суд ураховує, що повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулось з пропуском тридцятиденного строку, встановленого законом для апеляційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року.

У цьому контексті Суд зауважує, що час, який минув з дати отримання апелянтом ухвали про повернення апеляційної скарги (6 серпня 2021 року) до її повторного подання (16 вересня 2021 року), не може бути оцінений як «стислий» чи «короткий», як про це стверджує скаржник. Адже указаний період часу сам по собі був більшим, ніж установлений законом тридцятиденний строк для апеляційного оскарження рішення місцевого суду.

Тож Суд не може погодитися зі скаржником у тому, що повторна апеляційна скарга була подана без невиправданих затримок і зайвих зволікань. Пропуск указаного строку є значним і перегляд рішення суду першої інстанції здатний підважити принцип res judicata (остаточне рішення).

До цього ж, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у пунктах 26-27 постанови Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі №826/10596/17, перебування представника апелянта у відпустці не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки такі обставини належать до питань організації внутрішньої діяльності суб`єкта владних повноважень та не пов`язані з зовнішніми, об`єктивними обставинами.

Внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії судового рішення

У цьому контексті Суд зауважує, що ані при поданні повторної апеляційної скарги, ані при виконанні вимог ухвали суду про залишення останньої без руху відповідачем не було надано достатніх доказів, які б підтвердили неможливість своєчасного подання ним апеляційної скарги у період після 6 серпня 2021 року (дати отримання ухвали про повернення первісної скарги).

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач не навів інших підстав, які б слугували об`єктивною перешкодою для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції у межах встановленого процесуального строку, який є однаковим для всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд підкреслює, що скаржник узагалі нічим не підтвердив доводи про тимчасову непрацездатність працівників з відділу, який був відповідальний за судову роботу. Натомість відпустка відповідального працівника, на яку покликався скаржник, тривала до 1 вересня 2021 року, а повторна апеляційна скарга подана лише 16 вересня 2021 року, тобто зі значним проміжком часу.

Тож апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Зважаючи на те, що відповідач без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року і відсутні підстави для поновлення цього строку, то суд апеляційної інстанції дійшов законного й обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На основі цього Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, тож відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин і міркувань у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,