ПОСТАНОВА
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів Радишевської О. Р., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу за позовом Euroecology International Corporation a.s. до Дніпровської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (головуючий суддя Чабаненко С. В., судді: Чумак С. Ю., Юрко І. В.), І. Суть спору
У грудні 2016 року Euroecology International Corporation a.s. (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - відповідач, Дніпровська міськрада), у якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Дніпропетровської міськради від 28 вересня 2016 року № 12/14 «Про затвердження бюджетної програми «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016 - 2020 роки»;
- зобов`язати Дніпровську міську раду виконати виконавчий лист № 403/4910/12, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 26 вересня 2012 року, шляхом виділення бюджетних асигнувань на суму, зазначену в цьому виконавчому листі.
На обґрунтування позовних вимог Euroecology International Corporation a.s. зазначила, що незважаючи на наявність виконавчого провадження, яке не виконано з 2014 року, боржником було прийняте рішення від 28 вересня 2016 року № 12/14 «Про затвердження бюджетної програми «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016 - 2020 роки», яким фактично обмежено видатки на виконання судових рішень, що передусім створює перешкоди для примусового виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС у Дніпропетровській області) виконавчого листа № 403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська для примусового виконання рішення іноземного суду (Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрної палати Чеської Республіки) про стягнення на користь позивача заборгованості з Дніпропетровської міської ради.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2012 року у справі № 403/4910/12 клопотання Euroecology International Corporation a.s. задоволено частково. Надано дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14 липня 2011 року про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міськради та Дніпропетровської міськради на користь Euroecology International Corporation a.s. суми у розмірах 1 502 325,99 грн, 6 684 992,39 грн; частину сплаченого мита за арбітражний розгляд у розмірі 268 380,11 грн; частину сплаченої паушальної суми за адміністративні витрати Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської республіки у розмірі 181 065,00 грн; всього 8 636 763,49 грн; надано дозвіл на примусове виконання додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 07 жовтня 2011 року про стягнення солідарно з Виконавчого комітету Дніпропетровської міськради та Дніпропетровської міськради на користь Euroecology International Corporation a.s. відшкодування частини юридичних витрат у розмірі 435 015,51 грн. У задоволенні решти клопотання відмовлено.
22 квітня 2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист у вказаній справі № 403/4910/12.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року у справі № 826/18724/14 та прийнято нове рішення про задоволення позову Euroecology International Corporation a.s. до ДКС України та ГУ ДКС у Дніпропетровській області. Визнано неправомірною бездіяльність ДКС України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням ГУ ДКС у Дніпропетровській області виконавчого листа № 403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська. Визнано неправомірною бездіяльність ГУ ДКС у Дніпропетровській області при здійсненні примусового виконання виконавчого листа № 403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська. Зобов`язано ГУ ДКС у Дніпропетровській області виконати зазначені Порядком дії щодо забезпечення примусового стягнення за виконавчим листом № 403/4910/12, виданим Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
У вказаній постанові встановлено, зокрема, що Euroecology International Corporation a.s. звернулось до ГУ ДКС у Дніпропетровській області із заявою від 11 червня 2014 року про примусове виконання судового рішення.
Листом від 16 червня 2014 року № 15-08/1902-7497 ГУ ДКС у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що управління відкладає виконання виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2014 року у справі № 403/4910/12 до надання стягувачем (позивачем) реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти.
04 вересня 2014 року позивачем подано заяву до ГУ ДКС у Дніпропетровській області, у якій зазначено реквізити банківського рахунку стягувача для перерахування коштів на виконання судового рішення.
04 вересня 2014 року позивачем подано до ГУ ДКС у Дніпропетровській області заяву, у якій просив негайно поновити примусове виконання виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2014 року у справі № 403/4910/12.
Листом від 14 листопада 2014 року № 15-12/3058-14790 ГУ ДКС у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що виконання виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2014 року у справі № 403/4910/12 відновлено. Також, в листі зазначено, що станом на 16 жовтня 2014 року строк, відповідно до частини 6 пункту 31 Порядку, продовжений за обґрунтованою заявою боржника до двох місяців, а саме: до 16 листопада 2014 року.
Крім того, 25 листопада 2014 року Euroecology International Corporation a.s. було подано повідомлення про вчинення дій, які містять ознаки злочину на ім`я Прокурора м. Дніпропетровська.
10 грудня 2014 року ГУ ДКС у Дніпропетровській області листом № 15-08/3235-16170 повідомило позивача про відкладення виконання з тих підстав, що в заяві стягувача неправильно зазначені реквізити банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти, зокрема код ЄДРПОУ ПАТ КБ «Правексбанк».
Оскільки виконання судового рішення відповідачем не здійснювалось, 15 грудня 2014 року позивач звернувся із заявою до начальника ГУ ДКС у Дніпропетровській області, в якій просив припинити затягування виконання судового рішення та забезпечити безспірне списання коштів з рахунків боржників і перерахувати їх за вказаними реквізитами.
Листом від 25 грудня 2014 року № 15-08/3350-17064 ГУ ДКС у Дніпропетровській області повідомило позивача про відкладення виконання рішення суду та зазначило, що заходи по виконанню виконавчого листа будуть здійснені після надходження інформації щодо уточнення банківських реквізитів отримувача коштів.
04 листопада 2014 року Euroecology International Corporation a.s. звернулася до ДКС України із скаргою на дії та бездіяльність ГУ ДКС у Дніпропетровській області, в якій просило вжити заходів щодо забезпечення негайного виконання виконавчого листа № 403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
12 січня 2015 року позивач повторно звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність ГУ ДКС у Дніпропетровській області.
Листом від 04 листопада 2016 року № 12-08/2131-9289 ГУ ДКС у Дніпропетровській області повідомило Euroecology International Corporation a.s. про те, що рішенням Дніпропетровської міськради від 28 вересня 2016 року № 12/14 затверджена бюджетна програма «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016 - 2020 роки (далі - Програма), відповідно до пункту 6 якої на 2016 рік заходи та обсяг фінансування заходів Програми за роками становитимуть 200,00 тис. грн - 500,00 тис. грн відповідно, а всього 2200,00 тис. грн, отже, керуючись пунктом 25 Порядку та бюджетною програмою, у зв`язку з наявністю окремої бюджетної програми проведення платежів за платіжними дорученнями боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку лише за цією бюджетною програмою. ГУ ДКС в Дніпропетровській області також повідомлено, що станом на 04 листопада 2016 року документи знаходяться на виконанні.
За результатами розгляду заяви Euroecology International Corporation a.s. від 03 жовтня 2016 року ДКС України листом від 17 листопада 2016 року
№ 5-08/1698-19239 повідомила позивачу аналогічну за змістом інформацію, а також зазначила, що боржник своєю бездіяльністю перешкоджає ГУ ДКС у Дніпропетровській області здійснити заходи щодо виконання рішення суду на користь Euroecology International Corporation a.s., в той час як ГУ ДКС у Дніпропетровській області здійснює лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та має право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів, в тому числі надання інформації про рахунки, з яких здійснюватиметься безспірне списання коштів.
При цьому, рішенням Дніпропетровської міськради від 28 вересня 2016 року № 12/14 на виконання вимог, зокрема, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджена бюджетна програма «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016 - 2020 роки, зі змісту якої вбачається обсяг фінансування на 2016 - 2020 роки складає 2200,00 тис. грн (розділ 6 «Заходи та обсяг фінансування заходів Програми за роками становитимуть (тис. грн)»).
У зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення позивачем було оскаржено до суду бездіяльність ДКС України та ГУ ДКС у Дніпропетровській області, та за результатами розгляду відповідних адміністративних позовів у справах № 826/18724/14, № 826/19713/16 судами апеляційної інстанції, з рішеннями яких погодився Верховний Суд, визнано неправомірною бездіяльність ГУ ДКС у Дніпропетровській області щодо примусового виконання виконавчого листа № 403/4910/12, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, а також ДКС України щодо здійснення контролю за примусовим виконанням ГУ ДКС у Дніпропетровській області зазначеного виконавчого листа.
Уважаючи рішення Дніпропетровської міськради від 28 вересня 2016 року № 12/14 протиправним, Euroecology International Corporation a.s. звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права. При цьому, судом було роз`яснено, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження», стаття 287 КАС України, стаття 447 ЦПК України). Тобто, дії щодо виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2012 року у цивільній справі № 403/4910/12 оскаржуються до місцевого загального суду як цивільного суду, а не адміністративного.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним і нечинним пункт 1 рішення Дніпропетровської міської ради від 28 вересня 2016 року № 12/14 в частині затвердження розділу 6 Бюджетної програми «На виконання судових рішень та виконавчих документів на 2016 - 2020 роки». В іншій частині позову - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на конкретних приписах нормативно-правових актів; не є обґрунтованим, оскільки додатки до цього рішення не містять відповідних обґрунтувань обсягів фінансування заходів Бюджетної програми «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016 - 2020 роки; не відповідає меті Бюджетної програми, тому, що фактично створює обмеження для виконання рішень судів та виконавчих документів та не передбачає альтернативних заходів, які б надавали можливість збільшити обсяги фінансування цієї бюджетної програми у разі потреби. Крім того, таке рішення порушує права та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування розміру заборгованості за виконавчим листом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2014 року у справі № 403/4910/12, примусове виконання якого було розпочато на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що саме законність рішення відповідача є предметом оскарження у даній справі та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки згідно положень статтей 19, 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється в тому числі і на спори щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування. Крім цього, ухвалюючи рішення у даній справі суд першої інстанції мав врахувати, що дії/бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення не є предметом оскарження у цій справі. Такі дії/бездіяльність були оскаржені позивачем в судовому порядку та відповідні судові рішення набрали законної сили (адміністративні справи № 826/18724/14, № 826/19713/16).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинними пункт 1 рішення відповідача від 28 вересня 2016 року № 12/14 у частині затвердження розділу 6 Бюджетної програми «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016 - 2020 року, оскільки в іншій частині зазначене рішення не створює для позивача певних негативних наслідків.
Разом з тим, Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати виконавчий лист шляхом виділення бюджетних асигнувань на суму, зазначену у цьому виконавчому листі, з посиланням на неможливість перебирання судом на себе дискреційних повноважень органів казначейства, які здійснюють повноваження щодо виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі Дніпровська міськрада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме -пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», у якому зазначено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Також, відповідач у касаційній скарзі стверджує, що позивач фактично оскаржує дії щодо виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2012 року у цивільній справі № 403/4910/12, а тому такий спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Euroecology International Corporation a.s. поданий відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджуючись з касаційною скаргою відповідача, зазначає, що спірне рішення було спрямоване виключно на ухилення від виконання судового рішення, винесеного на користь позивача. Рішення Дніпропетровської міськради від 28 вересня 2016 року № 12/14 перешкоджає ефективному виконанню рішення суду та виконавчих документів, не відповідає меті бюджетної програми і суперечить принципам статті 129-1 Конституції України, статтям 35, 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», якими гарантується визнання обов`язковим виконання судового рішення.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Статтями 19, 129-1 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частина третя статті 24 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За приписами пункту 22 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР установлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
У розумінні зазначеного порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (пункт 2 Порядку № 845).
Відповідно до пункту третього Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За приписами пункту 24 Порядку № 845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Пунктом 25 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Боржник зобов`язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.
Зазначений строк може бути продовжений органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника до двох місяців.
Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.
На період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України (пункт 31 Порядку № 845).
VІІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Предметом розгляду цієї справи є незгода позивача з прийнятим Дніпропетровською міськрадою рішенням від 28 вересня 2016 року № 12/14 «Про затвердження бюджетної програми «На виконання судових рішень та виконавчих документів» на 2016 - 2020 роки», яким фактично унеможливлено виконання виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 22 квітня 2014 року у справі № 403/4910/12.
Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права (пункт 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з предмету та підстав позову, застосувавши статтю 19 Конституції України, статті 24, 26 Закону № 280/97-ВР, норми Порядку № 845, в тому числі й пункт 25, не ставив під сумнів наявність права та повноважень у відповідача на прийняття оскаржуваного рішення, натомість зазначив про необхідність нормативного обґрунтування такого рішення, а також відповідності меті Бюджетної програми щодо ефективного забезпечення виконання рішень суду та виконавчих документів.
З цього приводу Верховний Суд звертає увагу на таке.
Аналізуючи вказане вище законодавство, убачається, що Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган (орган місцевого самоврядування) шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у сукупності з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Остання у силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.
У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.
Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.
У цій справі судами встановлено та не спростовано, а навпаки підтверджено, що позивач не отримав кошти, які були виділені з метою погашення вже існуючої заборгованості внаслідок неузгоджених дій органів державної влади і відсутності належного контролю за використанням бюджетних коштів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що прийняття оскаржуваного рішення Дніпропетровської міськради від 28 вересня 2016 року № 12/14 не обґрунтовано конкретними нормами законодавчих актів. Враховуючи те, що даним рішенням відповідач обмежив обсяг фінансування для забезпечення виконання рішень суду протягом 2016 - 2020 років певним розміром, що є меншим від загального розміру боргу відповідача за виконавчим листом Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 квітня 2014 року у справі № 403/4910/12, що знаходиться на виконанні в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області з 11 червня 2014 року, такі дії не лише перешкоджають ефективному виконанню рішень суду та виконавчих документів, тобто не відповідають меті бюджетної програми, затвердженої оскаржуваним рішенням, не передбачають альтернативних заходів, які б надавали можливість збільшити обсяг цієї бюджетної програми у разі потреби, а і свідчать про створення відповідачем штучних перешкод для належного та своєчасного виконання рішень судів та виконавчих документів, зокрема згаданого виконавчого листа.
Також, колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що саме законність рішення суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування) є предметом оскарження у даній справі, а тому позивачем обрано правильний спосіб захисту порушеного права, з урахуванням норм статтей 19, 264 КАС України.
Касаційна скарга Дніпровської міськради не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому в цій частині в силу частини першої статті 341 КАС України постанова суду апеляційної інстанції не переглядається.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а тому рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статті 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд