ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 703/3167/16-а

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати відмову Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області у здійсненні переведення позивача із пенсії інваліда ІІ групи загального захворювання на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування";

- зобов`язати Смілянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області перевести його із пенсії інваліда ІІ групи загального захворювання на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", починаючи з 23.04.2015.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 2012 року перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер по інвалідності ІІ групи.

07.04.2015 позивач звільнений з посади сільського голови с. Мала Смілянка Смілянського району Черкаської області, в зв`язку з достроковим припиненням повноважень за власним бажанням.

23.04.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Листом від 30.04.2015 №5111/05 відповідач повідомив позивача про відсутність в індивідуальних відомостях інформації про його страховий стаж з червня 2014 і до часу звільнення та повідомив про відмову у переведенні його на пенсію по інвалідності за Законом України "Про державну службу".

29.05.2015 на адресу відповідача надійшов лист Малосмілянської сільської ради, відповідно до якого заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась у період з квітня 2014 року по квітень 2015 року у зв`язку з відстороненням його від займаної посади згідно ухвали слідчого судді.

06.07.2016, після завершення кримінального провадження, в межах якого позивач обвинувачувався у вчиненні корупційного злочину та був визнаний таким, що винуватий у вчиненні злочину, який не є корупційним, позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення вирішення питання за його заявою від 23.04.2015.

Листом від 19.07.2016 відповідач повідомив позивачу, що рішення про відмову у здійсненні переведення його з одного виду пенсії на інший було прийнято 30.04.2015, а також про відсутність законодавчо визначених підстав для переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач протиправно відмовив у переведенні його на пенсію

07.04.2015 він був звільнений з посади сільського голови с. Мала Смілянка Смілянського району Черкаської області в зв`язку з достроковим припиненням повноважень за власним бажанням. У зв`язку з наявністю 10 років стажу в органах державної влади і місцевого самоврядування, а також через встановлення йому ІІ групи інвалідності під час проходження служби у вказаних органах, він звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", однак Пенсійним фондом йому відмовлено до надання пояснень Малосмілянської сільської ради щодо причин не підтвердження його страхового стажу.

Причина відсутності такого підтвердження обумовлена тим, що ухвалою слідчого судді у зв`язку з підозрою у злочині, його було відсторонено від посади сільського голови. 30.05.2016 апеляційним судом Черкаської області прийнято рішення, яким на підставі Закону України "Про амністію" його звільнено від призначеного покарання. Після цього, 06.07.2016 позивач звернуся до відповідача із заявою, в якій просив повернутись до розгляду його заяви від 23.04.2015 за №1072 та перевести його на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" з дня її подачі, проте листом №101/С-10 від 19.07.2016 відповідач відмовив йому в переведенні з одного виду пенсійного забезпечення на інший.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.12.2016 позов задоволено.

Визнано відмову Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області у здійсненні переведення ОСОБА_1 із пенсії інваліда ІІ групи загального захворювання на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" - протиправною.

Зобов`язано Смілянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області перевести ОСОБА_1 із пенсії інваліда ІІ групи загального захворювання на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", починаючи з 23.04.2015.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.12.2016 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Смілянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області протиправно відмовило у здійсненні переведення позивача із пенсії інваліда ІІ групи загального захворювання на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Суди дійшли висновку, що на час звернення з заявою про переведення на інший вид пенсії, позивач вже мав достатній, десятирічний стаж роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування, навіть без врахування періоду відсторонення його від посади, у який не здійснювалось відрахування страхових внесків.

Крім того, суди виходили з того, що підтвердження факту перебування особи у трудових відносинах є відповідні записи у трудовій книжці, а відсторонення особи від виконання обов?язків із припиненням виплати заробітної плати не є підставою вважати його таким, що не перебував на відповідній посаді.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що відповідно до довідки про стаж роботи в органах місцевого самоврядування від 16.04.2015 №323 та записів в трудовій книжці, позивач працював по 07.04.2015, а згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж обчислюється по червень 2014 року. Отже, відсутній факт перебування позивача в трудових відносинах за останній рік перед зверненням до відповідача із заявою.

Зокрема, посилався на те, що рішення відповідача є наслідком належного виконання суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Посилався на те, що повторна заява позивача не відповідала формі заяви про призначення/перерахунок пенсій прийняту постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, затвердженою Міністерством юстиції України 27.12.2005 №1566/11846, яка повинна подаватися для призначення/перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший тощо.

Відповідач вважає, що законодавчо визначених підстав для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" позивач не має.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просив у її задоволенні відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Позивач в запереченнях наголосив на тому, що зміст касаційної скарги відповідача повністю ідентичний змісту його апеляційної скарги, а тому, всім доводам відповідача вже було надано правову оцінку судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший (№21-4071а15, №21-612а14, №565/645/17, №264/6292/16-а, №521/9597/17, №367/1276/17)

Відтак, призначення пенсії за іншим Законом, в нашому випадку це Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування», буде відбуватись вперше і не відповідатиме поняттю переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до ч.ч. 12, 14 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) посадовим особам органів місцевого самоврядування, які в період перебування на службі в цих органах визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсії по інвалідності призначаються в розмірах, передбачених законодавством України про державну службу, після припинення ними служби в органах місцевого самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років та стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Посадова особа місцевого самоврядування, звільнена з посади або яка достроково припинила свої повноваження у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої частиною сьомою цієї статті. У таких випадках пенсія посадовій особі місцевого самоврядування призначається на загальних підставах.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанції встановлено, що позивач досягнув передбаченого законом необхідного віку, загального та спеціального стажу для призначення пенсії по інвалідності за Законом №2493-III і станом на час звернення до відповідача за призначенням пенсії за цим Законом його служба в органах місцевого самоврядування була припинена.

Таким чином, усі передбачені частиною 12 статті 21 Закону №2493-III умови позивачем були дотримані, а передбачені частиною 14 статті 21 цього Закону підстави для відмови у призначенні пенсії станом на час звернення позивача до відповідача були відсутні.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку щодо протиправності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за Законом №2493-III та прийняли рішення про задоволення позову.

Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії позивач не працював на посаді є безпідставним, оскільки Законом №2493-III таких умов призначення посадовим особам органів місцевого самоврядування пенсії по інвалідності не передбачено.

На відміну від частини 6 статті 37 Закону України "Про державну службу", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, частина 12 статті 21 Закону №2493-III пов?язує можливість призначення пенсій посадовим особам органів місцевого самоврядування з фактом припинення ними служби, а не з тим фактом, що безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Крім того, за змістом частини 12 статті 21 Закону №2493-III під час призначення посадовим особам органів місцевого самоврядування пенсії по інвалідності законодавство України про державну службу застосовується лише в частині розміру пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки за наслідками касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги встановлено, що при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись ст. 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -