ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 671/290/20

1. Описова частина

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Яковлєвою С. Л. 02 вересня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 05 серпня 2005 року її батько ОСОБА_4 подарував їй житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня вона зареєструвала своє право власності на це нерухоме майно.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2006 року задоволено позов ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та визнано недійсним договір дарування зазначеного житлового будинку від 05 серпня 2005 року.

02 вересня 2009 року ОСОБА_4 подарував цей житловий будинок з надвірними будівлями ОСОБА_7 , який вона на підставі договору купівлі-продажу від 07 вересня 2010 року продала ОСОБА_8 .

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 08 вересня 2010 року рішення Волочиського районного суду від 21 грудня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в позові про визнання недійсним договору дарування будинку від 05 серпня 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2013 року витребувано у добросовісного набувача ОСОБА_8 житловий будинок та передано його власнику, тобто, відновлено її право власності на будинок.

Водночас, як з`ясувалось у ході розгляду справи, тоді, коли було чинним судове рішення про визнання недійсним укладеного в 2005 році між нею і ОСОБА_4 договору дарування домоволодіння, ОСОБА_4 02 вересня 2009 року подарував відповідачці ОСОБА_7 присадибну земельну ділянку площею 0,25 га на АДРЕСА_1 , на якій розташований належний їй будинок.

У 2014 році вона зверталась до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, однак рішенням Волочиського районного суду від 10 вересня 2014 року у справі № 671/1788/14-ц їй було відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що право власності ОСОБА_5 на присадибну земельну ділянку, яке виникло на підставі договору дарування від 02 вересня 2009 року, є чинним.

Тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав з інших правових підстав, оскільки на момент укладення договору дарування земельної ділянки від 02 вересня 2009 року було порушено передбачене статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України її право власності на частину присадибної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розташоване належне їй на підставі договору дарування від 05 серпня 2005 року домоволодіння. У зв`язку з цим просила позов задовольнити. Крім цього, просила визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Волочиський районний суд Хмельницької області рішенням від 13 вересня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Яковлєвою С. Л. 02 вересня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 3370, в частині предмета дарування - земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:01:004:0018, а саме земельної ділянки площею 0,1153 га, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та яка необхідна для обслуговування розташованих на ній будівель та споруд. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки на момент укладення договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 05 серпня 2005 року дарувальник ОСОБА_4 мав право користування присадибною земельною ділянкою, тому таке право, відповідно до частини другої статті 377 ЦК України перейшло до обдарованої ОСОБА_1 в частині земельної ділянки розміром 0,1153 га, яка знаходиться під будівлями та яка необхідна для їх обслуговування, на АДРЕСА_1 . Укладенням договору дарування земельної ділянки від 02 вересня 2009 року порушено право та охоронюваний законом інтерес позивачки, за захистом якого вона звернулась до суду. При цьому суд дійшов висновку, що пропущений позивачкою строк на звернення до суду підлягає поновленню на підставі частини п`ятої статті 267 ЦК України, оскільки причини його пропуску, зокрема перебування тривалий час за кордоном, є поважними.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та в частині розподілу судових витрат скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 261,20 грн судового збору.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом, а зазначені нею причини пропуску позовної давності є неповажними, оскільки вони не пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_3 - Кримчак О. А. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивував тим, що апеляційний суд не вирішив питання про стягнення на користь відповідача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді першої інстанції. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати, пов`язані з наданням їй правничої допомоги, в розмірі 4 000,00 грн.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 грудня 2021 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовив.

Суд мотивував зазначену ухвалу тим, що ні відповідач, ні його представник не дотримали в повному обсязі процедури доведеності розміру витрат на правничу допомогу, визначеної ЦПК України, оскільки суду не надано оформлених у встановленому законом порядку документів, що підтверджують обсяг фактично наданих послуг і виконаних робіт в межах супроводу цієї справи в суді першої інстанції.

У січні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі не навів достатніх мотивів, з яких він виходив відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. При цьому суд встановив, що у пункті 4.2 договору про надання правової допомоги від 12 травня 2020 року № 11 було чітко визначено гонорар адвоката у сумі 4000,00 грн, який сплатила ОСОБА_3 , що підтверджується квитанцією від 12 травня 2020 року № 1. Крім цього, в матеріалах справи є рахунок на оплату від 12 травня 2020 року № 1, в якому міститься детальний опис робіт і послуг, які були надані адвокатом, та їх вартість. Інші процесуальні документи, наявні в матеріалах справи, зокрема, клопотання, протоколи судових засідань, рішення, в яких зазначено ім`я адвоката, підтверджують, що саме Кримчак О. А. надавав правову допомогу у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 лютого 2022 року справа № 671/290/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, встановив такі обставини.

Правничу допомогу ОСОБА_3 у цій справі надавав адвокат Кримчак О. А. на підставі договору про надання правової допомоги від 12 травня 2020 року № 11.

У травні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кримчак О. А. подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив стягнути з позивачки на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

До відзиву на позовну заяву представник відповідачки додав лише договір від 12 травня 2020 року № 11 про надання правничої допомоги, пунктом 2.3.2 якого визначено, що обов`язком клієнта є прийняття всього виконаного, що стосується доручення, а пунктом 4.2 передбачено сплату гонорару в момент укладення договору; рахунок на оплату від 12 травня 2020 року № 1 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 12 травня 2020 року № 1.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_3 - Кримчак О. А. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивував тим, що апеляційний суд не вирішив питання про стягнення на користь відповідача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив з того, що сторона відповідачки не надала оформлених у встановленому законом порядку документів, що підтверджують обсяг фактично наданих послуг і виконаних робіт в межах супроводу цієї справи в суді першої інстанції.

Такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат Кримчак О. А. надав договір від 12 травня 2020 року № 11, рахунок на оплату від 12 травня 2020 року № 1, в якому зазначено про обсяг наданих послуг адвокатом, та квитанцію до прибуткового касового ордера від 12 травня 2020 року № 1. Оплативши надані за договором послуги та не заперечуючи про це в подальшому, ОСОБА_3 фактично погодилася, що ці послуги надані і виконані в повному обсязі.

Таким чином, адвокат Кримчак О. А. надав суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Позивачка під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не заперечувала щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначеного в договорі від 12 травня 2020 року № 11 про надання правничої допомоги.

У зв`язку з цим у апеляційного суду не було підстав для відмови у задоволенні заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення (додаткове) про задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивачки на користь ОСОБА_3 4 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду