ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 335/1299/19

1.Описова частина

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є - «Альфа Банк», державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій державного реєстратора незаконними та скасування державної реєстрації.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що між нею та АКБ СР «Укрсоцбанк» 29 серпня 2008 року було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 08-315П195-НКЛ. У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір № 08-315П195-І від 29 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Шаповаловою О. Г. Згідно із кредитним договором позивачці були надані грошові кошти в розмірі 115 000 дол. США строком користування - до 28 жовтня 2017 року. Також, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-315П195-НКЛ. Вимогами додаткової угоди передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього Договору (Додаткової угоди), протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). 15 березня 2010 року кредитором було направлено претензію боржнику з вимогою про повернення усієї суми кредиту достроково. Таким чином, кредитор в односторонньому порядку та в силу підпункту 4.4. Додаткової угоди припинив дію Договору.

З витягу від 14 грудня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо про те, що державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області - Ільющенковим С. О. було внесено зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44347318 від 30 листопада 2018 року, відповідно до якого власником приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 52,2 кв.м., що належало позивачці на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 25 вересня 2007 року, є АТ «Укрсоцбанк».

Окрім того, позивачці з витягу з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно стало відомо про те, що АТ «Укрсоцбанк» здійснило відчуження спірного приміщення третій особі - ОСОБА_2 .

Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 16 квітня 2018 року за вих. № 1128, на яке посилається державний реєстратор в якості підстави для здійснення переходу права власності на спірне нерухоме майно, не отримувала, вважає, що державним реєстратором порушено порядок реєстрації права власності нерухомого майна.

Оскільки на момент вчинення реєстраційної дії були відсутні підстави для зміни власника у зв`язку з тим, що подані реєстратору документи не відповідають вимогам чинного законодавства, то дії реєстратора по зміні власника повинні бути визнані судом незаконними, а державна реєстрація права власності нежитлового приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк» - скасовано із поновленням права власності за позивачкою.

Просила суд визнати незаконними дії реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області - Ільющенкова С. О., відповідно до яких було внесено зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44347318 від 30 листопада 2018 року 13:32:05, на підставі якого власником приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 52,2 кв.м., що належало позивачці на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 25 вересня 2007 року було внесено АТ «Укрсоцбанк»; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області - Ільющенкова С. О., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44347318 від 30 листопада 2018 року, 13:32:05, на підставі якого власником приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 52,2 кв.м., що належало ОСОБА_1 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 25 вересня 2007 року було внесено АТ «Укрсоцбанк». Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання про судовий збір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О. прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності за АТ «УкрСиббанк» на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення 1, за відсутності належних доказів про отримання письмової вимоги про усунення порушень, а отже наявні порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційні скарги акціонерного товариства «Альфа Банк», ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що оскільки на момент вчинення реєстраційної дії були відсутні підстави для зміни власника, у зв`язку з тим, що подані банком державному реєстратору документи, не відповідають вимогам чинного законодавства, то дії державного реєстратора по зміні власника - є незаконними, а державна реєстрація права власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк» - скасована місцевим судом обґрунтовано.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не застосовано положення статей 12, 33, 36 Закону України «Про іпотеку», не враховано положення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, безпідставно зазначено про відсутність в матеріалах справи повідомлення про вручення позивачу вимоги при наявному рекомендованому поштовому повідомленні в матеріалах справи, а також суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17, від 30 січня 2019 року в справі № 755/10974/17, від 02 липня 2019 року в справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року в справі № 645/1979/15 та постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 750/2254/19, від 31 березня 2021 року в справі № 522/5185/19, від 23 січня 2018 року в справі № 760/16916/14-ц, від 03 червня 2020 року в справі № 363/568/18, від 03 червня 2020 року в справі № 359/8181/18, від 29 серпня 2018 року в справі № 755/5691/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані відповідачем судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 335/1299/19 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 29 серпня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-315П195-НКЛ, за умовами якого остання отримала грошові кошти у розмірі 115 000 дол. США з кінцевим терміном погашення - до 28 жовтня 2017 року.

29 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 52,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення 1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Указаний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Шаповаловою О. Г.

Заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 799 540,50 грн, що еквівалентно 165 000,00 дол. США (пункт 1.2 іпотечного договору).

Положеннями пункту 4.1 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 4.2 іпотечного договору, у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Способи звернення стягнення на предмет іпотеки визначені пунктом 4.5 іпотечного договору.

Відповідно до пункту 4.5 та підпункту 4.5.2 іпотечного договору іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

30 червня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору іпотеки.

Згідно умов додаткової угоди сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту до 28 жовтня 2022 року.

Установлено, що рішення про державну реєстрацію було проведено державним реєстратором на підставі Додаткової угоди № 1, серія та номер: 1125, видана 30 червня 2009 року, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О. М.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: вих. № 1128, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; повідомлення про відправлення (накладна), серія та номер 000001909306, виданий 21 серпня 2018 року, видавник ТОВ ТЕКС Україна»; іпотечний договір № 08-315П195-І, серія та номер: 3062, виданий 29 серпня 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Шаповалова О. Г.

2.Мотивувальна частина

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(пункт 4 частини першої статті 3 указаного Закону).

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зроблено висновок, що "за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. […] В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя". При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання".

В матеріалах справи міститься рекомендоване поштове повідомлення (накладна) про вручення відповідної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, безпосередньо саме повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також реєстр відправки поштової кореспонденції.

Повідомлення про звернення стягнення було отримано 21 серпня 2018 року, про що міститься відповідний підпис, а також зазначено прізвище отримувача « ОСОБА_3 » (до укладення шлюбу ОСОБА_4 )

Позивачкою не спростовано та не надано належних та допустимих доказів того, що відповідне повідомлення нею не було отримано, та підпис на накладній їй не належить. Також матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності будь-яких заперечень з боку позивачки у відповідь на надіслану відповідачем вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки, а тому судові рішення в цій частині належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних ОСОБА_1 до банку.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ "Укрсоцбанк", а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», за яким державним реєстратором зареєстровано право власності на іпотечне майно.

Оскільки державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков С. О. є неналежним відповідачем в цій справі, в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора, необхідно було відмовити саме з цих підстав.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом судами попередніх інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне врахування висновків Верховного Суду, що призвело до порушення прав відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду