ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 693/1288/20

1. Описова частина

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» (далі - ТОВ «Агрофірма» Корвет») про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є власницею земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право власності.

10 квітня 2010 року між нею та ФГ «Клевань» укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років.

Проте, як стало їй відомо, 03 жовтня 2018 року між нею та відповідачем укладено договір на оренду земельної ділянки терміном на 10 років.

Вказувала, що такого договору не укладала, тому 25 березня 2020 року відправила на адресу відповідача лист з вимогою повернути земельну ділянку та припинити дію договору оренди, який нею не підписаний.

Жодних дій щодо повернення земельної ділянки відповідач не вчинив.

Враховуючи наведене просила суд: витребувати земельну ділянку площею 6,3554 га, кадастровий №7120983400:02:001:0533 з незаконного володіння відповідача та скасувати рішення державного реєстратора про держану реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав (права оренди земельної ділянки) за відповідачем на вказану земельну ділянку.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 06 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не спростовано законність використання відповідачем земельної ділянки на підставі договору оренди, який укладено та зареєстровано у встановленому законом порядку, тому відсутні підстави для витребування земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, Провадження № 14-364цс19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що єдиним аргументом відзиву на позовну заяву відповідача є посилання на правомірність укладення договору оренди землі та отримання нею орендної плати. Проте, договір оренди земельної ділянки було укладено між нею та фермерським господарством «Клевань» на 10 років. Вона була впевнена, що отримує орендну плату від фермерського господарства «Клевань», проте, як стало відомо у судовому засіданні, на час оплати грошових коштів за оренду за 2019-2020 років працівники фермерського господарства «Клевань» вже працювали у відповідача.

Також, заперечуючи позицію відповідача, нею було надано відповідь на відзив та поставлено під сумнів дійсність підписів на договорі оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2018 року, а у прохальній частині відзиву вона просила суд зобов`язати відповідача надати оригінали договорів оренди та видаткових ордерів для призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 03 березня 2021 року судом було витребувано оригінали документів, проте відповідачем не було її виконано, оскільки надано було лише нотаріально завірені копії.

При цьому висновки місцевого суду про те, що вона не зверталась до суду із клопотанням про витребування оригіналу договору, не поставила під сумнів підписи на договорі та первинних документах, оскільки наведене суперечить постановленій ухвалі від 03 березня 2021 року та її відповіді на відзив. Крім того, вона надала суду оригінали договорів, укладених із фермерським господарством «Клевань» у 2010 році та інші документи для призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Заявник вказує, що з`ясування дійсності її підпису на договорі оренди земельної ділянки має істотне значення для вирішення справи та потребує спеціальних знань.

При цьому місцевим судом було прийнято до уваги нотаріально посвідчену копію договору оренди, проте такий доказ відповідачем отримано з порушенням норм права, оскільки відповідно до підпункту 3 пункту 3 Глави 7 наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», вірність копії документа нотаріусом було засвідчено без її присутності і, як наслідок, нотаріуса за її скаргою було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Отже, місцевий суд послався на доказ, який було отримано з порушенням норм права.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від ТОВ «Агрофірма «Корвет», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Земельна ділянка площею 6,3554 га, кадастровий №7120983400:02:001:0533, яка розташована на території Кривчунської сільської ради Жашківського району, належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 144014.

10 квітня 2010 між позивачем та ФГ «Клевань» укладено договір оренди землі, відповідно до якого зазначена земельна ділянка передається в оренду ФГ строком на 10 років з моменту його державної реєстрації. Вказаний договір зареєстрований у Жашківському районному відділі ЧРФ ДЗК 24 листопада 2010 року.

У березні 2020 року позивач звернулася до відповідача з листом, в якому зазначала, що термін дії договору з ФГ «Клевань» закінчився, вказує, що не укладала договір із відповідачем та вимагала повернути належну їй земельну ділянку до 15 березня 2020 року.

На вимогу суду відповідач надав нотаріально посвідчену копію договору оренди землі від 03 жовтня 2018 року, відповідно до якого позивач надала в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,3554 га строком на 10 років.

Відповідно до вказаного договору орендна плата сплачується орендарем один раз на рік у грошовій формі в розмірі не менше 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 270 218,48 грн.

Відповідач пояснив, що за правилами, встановленими на підприємстві, перед наданням оригіналів правочинів третім особам, зокрема, на вимогу суду, з договорів робиться копія, яка посвідчується нотаріусом та залишається на підприємстві. Проте, зі слів відповідача, після цього оригінали договорів зникли за невстановленими обставинами.

Згідно довідки начальника СПД № 1 відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції А. Перепьолкіна від 13 квітня 2021 року договори оренди землі та матеріали судової справи серед вилучених чи знайдених речей в СПД № 1 ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області не значаться. Дану довідку надано на запит представника відповідача в цій справі ОСОБА_3 .

Також відповідач повідомив, що третій екземпляр оригіналу договору знаходиться у державного реєстратора.

Відповідач надав оригінали накладної від 10 вересня 2019 року та видаткових касових ордерів від 22 жовтня 2020 року та від 11 лютого 2020 року, які підтверджують одержання позивачем від відповідача орендної плати у 2019-2020 роках.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що спірний договір оренди землі нею не підписувався, отже наявні підстави для витребування на її користь земельної ділянки у відповідача, який нею незаконно користується, та скасування державної реєстрації права оренди за відповідачем на земельну ділянку.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У касаційні скарзі заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили її права, не призначивши судово-почеркознавчу експертизу, проте колегія суддів не погоджується із такими доводами заявника з огляду на таке.

Статтею 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Подаючи відповідь на відзив, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив суд, серед іншого, зобов`язати відповідача надати оригінали договорів оренди та видаткових ордерів для призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Також позивачем подано заяву, у якій просила суд долучити до матеріалів справи для проведення судово-почеркознавчої експертизи договір оренди землі від 10 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Корвет», акт прийому-передачі та останню сторінку додаткової угоди.

Разом із тим, ані позивач, ані її представник під час розгляду справи не заявляли клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, а клопотання про витребування оригіналів документів у відповідача та надання зразків підпису не є клопотання про призначення експертизи в силу вимог процесуального законодавства.

При цьому посилання заявника на те, що відповідач не надав оригінал договору оренди землі, що унеможливлює проведення експертизи, не можуть бути прийняті судом, оскільки, як вбачається з пункту 16.3 нотаріально посвідченого договору оренди, наданого відповідачем, договір укладено у трьох примірників, один з яких знаходиться в органі, який провів його державну реєстрацію, проте позивач не скористався своїм процесуальним правом для його витребування й, відповідно, заявлення клопотання для встановлення певних обставин.

Таким чином, враховуючи положення частини першої статті 400 ЦПК України, встановлені судами фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не спростовано законність використання відповідачем земельної ділянки на підставі договору оренди, який укладено та зареєстровано у встановленому законом порядку, тому відсутні підстави для витребування земельної ділянки.

Посилання заявника на постави Верховного Суду не можуть бути прийняті судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду