ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 203/4574/20

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. про результати перевірки законності виконавчого провадження.

На обґрунтування скарги посилався на таке. На примусовому виконанні Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Амур-Нижньодніпровський ВДВС) перебуває виконавче провадження № 62593473 з примусового виконання виконавчого листа № 203/3828/19, виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до повноліття дитини.

Начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 за результатами перевірки законності виконавчого провадженнябезпідставно визнав квитанції й чеки з вказаним призначенням платежу «финансовая помощь на ребенка» такими, що не підтверджують виконання аліментних зобов`язань і не підлягають врахуванню в рахунок призначених з 24 жовтня 2019 року аліментів за рішенням суду, оскільки ці виплати проводились скаржником саме в порядку добровільного виконання обов`язку з утримання дитини в період судового розгляду спору про стягнення аліментів, які за своєю суттю і є наданням виплат на утримання дитини, з метою уникнення надалі великої заборгованості у разі стягнення таких платежів з нього. Будь-які інші правовідносини у нього з ОСОБА_5 , які давали підстави вважати сплачені в цей період кошти на інші цілі, відсутні, а питання понесення додаткових витрат на дитину ні судом, ні з ОСОБА_5 він взагалі не вирішував.

Ураховуючи наведене, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473, зобов`язати заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. поновити порушене право боржника у виконавчому провадженні № 62593473.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною постанову заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473 та зобов`язано вказану посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення, встановлені судом у цій ухвалі. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при винесенні постанови від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 в порядку перевірки законності виконавчого провадження підстави для визнання дій державних виконавців Меюс О. А. та Лісової А. М. такими, що не відповідають вимогам частини першої статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та пункту 4 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), були відсутні. Суб`єкт оскарження не врахував, що платежі в рахунок сплати безпосередньо аліментів здійснені боржником у період з 24 жовтня 2019 року до 27 грудня 2019 року включно.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково, ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року змінено. Виключено з другого абзацу резолютивної частини фразу: «та зобов`язати вказану посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення, встановлені судом у цій ухвалі».

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті вирішення скарги, проте зазначив, що відповідні дії мають вчинятися державним виконавцем, а не заступником начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

У жовтні 2021 року Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьоскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилалося на те, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки вона не підлягає застосуванню. Постанова від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження є такою, що прийнята на виконання владних управлінських функцій керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, резолютивною частиною визначає державних виконавців та начальників відділу, якому безпосередньо підпорядковані державні виконавці, а тому стосується їхніх прав та обов`язків, має визначений строк виконання, а тому є актом індивідуальної дії. Отже, ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і належить до юрисдикції адміністративних судів відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частини третьої статті 184 Сімейного кодексу України (далі - СК України) той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першою статті 71 Закону № 1404-VIII виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 липня складав 2 118,00 грн. Однак, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП № 62593476 від 01 серпня 2020 року за листопад місяць 2019 року державним виконавцем Меюс А. О. нараховано 916,35 грн аліментів, проте мало бути 1 059,00 грн, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім цього, відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Проте виконавчий документ надійшов до виконавця 16 липня 2020 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 20 липня 2020 року, що є порушенням вищевказаної норми закону. Зазначені обставини встановлені не були, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку про визнання оскаржуваної постанови неправомірною.

Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статті 19 Конституції України; статей 255, 263-265, 382, 414, 447 ЦПК України; статті 19 КАС України); статей 1, 5, 13, 18, 26, 28, 41, 74 Закону № 1404-VІІІ; статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; пунктів 1, 4 розділу ХІІ Інструкції № 512/5.

У листопаді 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 та його адвоката Захарова Г. В., у якому вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2020 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2020 року у справі № 203/3828/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2019 року і до його повноліття.

14 липня 2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська на виконання зазначеної постанови апеляційного суду видано виконавчий лист № 203/3828/19.

20 липня 2020 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюс А. О. відкрито виконавче провадження № 62593473 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Під час примусового виконання державним виконавцем встановлено місце роботи боржника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТС Трейд», куди 24 липня 2020 року направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, 04 серпня 2020 року накладено арешт на рахунки боржника, а 05 серпня 2020 року на підставі заяви боржника встановлено його доходи, здійснено перерахунок заборгованості, встановлено її відсутність, після чого постановою державного виконавця від 06 серпня 2020 року знято арешт з коштів боржника.

Постановою начальника Амур-Нижньодніпровського ВДВС Шевченка С. І. від 20 серпня 2020 року щодо здійснення перевірки виконавчого провадження № 62593473 з виконання виконавчого листа від 14 липня 2020 року № 203/3828/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини від доходів, на дотримання вимог Закону № 1404-VIII, визнано дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюса А. О., на виконанні у якої знаходилось вказане виконавче провадження, такими, що вчинені без суттєвих порушень вимог Закону

№ 1404-VIII, оскільки розрахунок заборгованості проведений з урахуванням вимог Закону № 1404-VIII.

13 жовтня 2020 року зазначене виконавче провадження передане державному виконавцю Амур-Нижньодніпровського ВДВС Лісовій А. М., яка здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2020 року, визначивши борг у розмірі 2 831,89 грн, та 26 жовтня 2020 року винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Постановою заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 21 жовтня 2020 року на скарги стягувачки ОСОБА_2 постановлено провести перевірку матеріалів виконавчого провадження № 62593473 та витребувано це виконавче провадження з Амур-Нижньодніпровського ВДВС.

Постановою заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473: дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюса А. О. визнано такими, що вчинені з порушенням частини п`ятої статті 26, частини першої статті 28, частини першої статті 71 Закону № 1404-VIII, пункту 4 розділу ХVI Інструкції №512/5 та пункту 2 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі - Положення); дії державних виконавців Амур-Нижньодніпровського ВДВС Меюса А. О., Лісової А. М. визнані такими, що вчинені з порушеннями пункту 4 розділу ХVI Інструкції №512/5; дії начальника Амур-Нижньодніпровського ВДВС Шевченка С. І. визнано такими, що вчинені з порушенням норм статті 74 Закону № 1404-VIII, пункту 5 розділу V та розділу ХІІ Інструкції №512/5; скасовано постанову начальника Амур-Нижньодніпровського ВДВС Шевченка С. І. про проведення перевірки провадження від 20 серпня 2020 року та зобов`язано вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства; встановлено строк для звітування про вжиті заходи до 20 листопада 2020 року.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною третьою зазначеної вище статті встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з пунктом 5 розділу V Інструкції № 512/5 виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі: хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці; звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця; включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) державного виконавця відповідно до Закону; утворення виконавчої групи між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення. Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції № 512/5 визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону № 1404-VIII, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Згідно із розділом XІI Інструкції № 512/5 перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень в районі міста Києва цього управління; начальник відділу примусового виконання рішень в районі міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Відповідно до пункту 2 розділу ІV Положення виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

Задовольняючи частково скаргу, суди попередніх інстанцій визнали неправомірною постанову заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473, посилаючись на те, що при винесенні постанови від 30 жовтня 2020 року в порядку перевірки законності виконавчого провадження підстави для визнання дій державних виконавців Меюс О. А. та Лісової А. М. такими, що не відповідають вимогам частини першої статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та пункту 4 розділу ХVI Інструкції № 512/5, були відсутні. Суб`єкт оскарження не врахував, що платежі в рахунок сплати безпосередньо аліментів здійснені боржником у період з 24 жовтня 2019 року до 27 грудня 2019 року включно.

З таким висновком погодитися не можна з огляду на таке.

Оскаржуваною постановою заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473 встановлено, що державний виконавець Меюс А. О., отримавши виконавчий лист 16 липня 2020 року, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження лише 20 липня 2020 року, тобто з порушенням строку, передбаченого частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII, та в порушення частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII матеріали виконавчого провадження не містять доказів направлення боржнику цієї постанови рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. Водночас начальником Амур-Нижньодніпровського ВДВС Шевченком С. І. порушено вимоги пункту 5 розділу V Інструкції № 512/5, у зв`язку з чим виконавче провадження передане іншому державному виконавцю Амур-Нижньодніпровського ВДВС Лісовій А. М., яка також не в повному обсязі і не вчасно вносила документи до автоматизованої системи виконавчого провадження в порушення вимог пункту 2 розділу IV Положень.

За змістом статті 447 ЦПК України право сторін виконавчого провадження на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця обмежене випадками, коли такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушуються права та свободи скаржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).

Водночас оскаржувана ОСОБА_1 постанова заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. хоча і стосуються виконавчого провадження за участю ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, проте цим рішенням права та обов`язки скаржника не порушуються.

Так, скарга ОСОБА_1 зводиться до тверджень про правильність визначення державними виконавцями розміру його заборгованості зі сплати аліментів, врахування поданих ним квитанцій зі сплати аліментів.

Проте оскаржуваною постановою заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. не вирішувалося питання правильності по суті визначення конкретного розміру такої заборгованості.

Наслідком винесення оскарженої постанови є лише необхідність повторного розгляду певних процедурних питань у межах виконавчого провадження посадовими особами органів ДВС.

Це відповідно до положень статті 447 ЦПК України унеможливлює задоволення скарги на рішення, дію або бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного висновки судів попередніх інстанцій про визнання неправомірною постанови заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Більчука О. А. від 30 жовтня 2020 року № 108/2020 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 62593473 є помилковими.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Водночас не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, у цій справі оскаржується постанова в порядку здійснення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого судом у цивільній справі про стягнення аліментів.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Встановлено, що посада начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) входить до структури державної виконавчої служби, оскільки Міністерство юстиції України, що має у своїй структурі Департамент державної виконавчої служби, має територіальні органи, серед яких Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що має підпорядковані органи та установи, серед яких відділи державної виконавчої служби в областях (Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яке очолює ОСОБА_4 . Цією посадовою особою державної виконавчої служби винесене процесуальне рішення у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення місцевого суду загальної юрисдикції, ухваленого в порядку цивільного судочинства.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23 листопада 2021 року № 175/1571/15 (провадження

№ 14-51цс21), «скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи ВДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду підлягає розгляду за юрисдикцією того суду, який ухвалив відповідне судове рішення».

Отже, підстав для оскарження такої постанови в порядку адміністративного судочинства немає з огляду на те, що порядок вирішення таких скарг визначений ЦПК України та у цьому випадку відсутні ознаки публічно-правового спору, а вказане питання віднесене до судового контролю за виконанням рішення у цивільній справі.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного перегляду справи скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) необхідно стягнути 2 270,00 грн судового збору, який сплачено за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду