ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 373/912/18

Описова частина

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання протиправним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації, скасування права власності, скасування реєстрації земельної ділянки.

Просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 23 лютого 2009 № 231 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України - членам садівничого товариства «Берізка» в частині передачі йому у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 (кадастровий №3223388200:02:014:0319), розташованої на території Циблівської сільської ради, СТ «Берізка», площею 0,1000 га, для ведення садівництва;

- визнати незаконним державний акт на право власності на землю, серії ЯЖ № 905081, виданий 20 березня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області на його ім`я, на земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий №3223388200:02:014:0319), розташовану на території Циблівської сільської ради, СТ «Берізка», площею 0,1000 га;

- скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010933200099 про реєстрацію державного акта про право власності на земельну ділянку від 20 березня 2009 року, серії ЯЖ № 905081.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Виходячи з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання., суд першої інстанції залишив його позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції та вважав, що судом правильно застосовано норми процесуального права.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Поліщука М. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.

Апеляційний суд не перевірив доводи про те, що 02 вересня 2021 року його представником через скриньку поштової кореспонденції в приміщенні суду було залишено заяву про розгляд справи, призначеної на 03 вересня 2021 року, без участі позивача та його представника, а також суд не з`ясував, чи є перешкоди для розгляду справи за відсутності позивача та його представника.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області справу № 373/912/18 за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання протиправним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації, скасування права власності, скасування реєстрації земельної ділянки.

Обставини справи

Встановлено, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 24 липня 2018 року.

Підготовче судове засідання відкладалося неодноразово.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03 вересня 2021 року.

13 серпня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Поліщук М. А. отримав ухвалу про призначення справи до розгляду та був повідомлений про її розгляд на 03 вересня 2021 року.

03 вересня 2021 року учасники справи в судове засідання не з`явились, розгляд справи відкладено на 01 жовтня 2021 року, про що представник позивача - адвокат Поліщук М. А. був повідомлений під розписку.

01 жовтня 2021 року сторони в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим суд першої інстанції залишив позов без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явилася у судове засідання, що передбачено частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставою касаційного оскарження ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року є посилання заявника на порушення судом норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги про те, що 02 вересня 2021 року представником позивача через скриньку поштової кореспонденції в приміщенні суду було залишено заяву про розгляд справи, призначеної на 03 вересня 2021 року на 14:00 год. без участі позивача та його представника, а також суд не з`ясував, чи є перешкоди для розгляду справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19 (провадження № 61-16668св21 )).

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19 (провадження № 61-2547св21), від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 (провадження № 61-2548св21).

У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що позивач і його представник не з`явились в судові засідання на 03 вересня 2021 року та повторно 01 жовтня 2021 року.

Встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судове засідання, не скористалася правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Апеляційний суд надав оцінку доводам заявника щодо подання 02 вересня 2021 року клопотання про розгляд справи по суті за відсутності позивача, визнавши їх безпідставними з огляду на недоведеність цих обставин, тому колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з цього приводу.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи зводяться до необхідності переоцінки досліджених судами доказів, які суди вважали достатніми для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, а також до необхідності переоцінки цих доказів в контексті обставин, які позивач вважає такими, що виключають можливість залишення поданої ним позовної заяви без розгляду, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Разом із тим Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду