ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 369/5331/18

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК» (далі - ПАТ «БГ БАНК») звернулось із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адлібітум» (далі - ТОВ «Адлібітум»), про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсальний банк розвитку та Партнерства» (далі - ВАТ «Універсальний банк розвитку та Партнерства»), правонаступником якого є ПАТ «БГ БАНК», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 17, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 324 000,00 дол. США для поточних потреб, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення кредиту - 31 січня 2018 року.

01 лютого 2008 року з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладено окремі договори поруки між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких поручителі зобов`язались відповідати солідарно з боржником перед банком за належне виконання кредитного договору.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 01 квітня 2018 року виникла кредитна заборгованість на загальну суму 175 641,90 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 120 567,55 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 55 074,30 дол. США.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2014 року ПАТ «БГ БАНК» передало права вимоги до позичальника ТОВ «ФК «Марко Поло». 14 листопада 2014 року договір відступлення права вимоги між ПАТ «БГ БАНК» та ТОВ «ФК «Марко Поло» посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А., зареєстровано в реєстрі за номером 1025.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 05 червня 2015 року ТОВ «ФК «Марко Поло» передало право вимоги до позичальника Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОЛІД», від імені та в інтересах і за рахунок якого на підставі договору про управління активами №1-КІФ від 01 червня 2012 року діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія по управлінню активами «Домініон-Капітал» (далі - ТОВ «Компанія по управлінню активами «Домініон-Капітал»).

14 липня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОЛІД» від імені та в інтересах та за рахунок якого на підставі договору про управління активами № 1-КІФ від 01 червня 2012 року діє ТОВ «Компанія по управлінню активами «Домініон - Капітал», передано права вимоги до позичальника Товариству з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія «Агро Фактор» (далі - ТОВ «ФК «Агро Фактор»), про що між вказаними сторонами укладено договір про відступлення права, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О., зареєстровано в реєстрі за №1205.

02 грудня 2015 року Київським господарським судом у справі № 910/2924/15-г визнано недійсними договори відступлення права вимоги, що були укладені між ПАТ «БГ БАНК» та ТОВ «ФК «Марко Поло» від 12 листопада 2014 та 14 листопада 2014 року.

На підставі викладеного ПАТ «БГ БАНК» просили:

стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року у розмірі 171 527,54 дол. США та понесені судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року задоволено позовні вимоги ПАТ «БГ БАНК».

Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «БГ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року у розмірі 171 527,54 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом - 118 510,37 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 53 017,17 дол. США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконав належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Строк позовної давності позивачем ПАТ «БГ БАНК» не пропущений, оскільки право вимоги у позивача виникло у квітні 2016 року, а з позовом до суду позивач звернувся у травні 2018 року. Суд першої інстанції послався на рішенням апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року по справі № 369/9814/15-ц, яким скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Агро Фактор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, з підстав приналежності саме ПАТ «БГ БАНК» права вимоги за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «БГ БАНК» - правонаступником, якого є ТОВ «МАНІ ФЛОУ», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вимог позову про наявність невиконаних кредитних зобов`язань. Водночас, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що судом першої інстанції неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до графіку погашення кредиту у редакції від 05 вересня 2014 року у період із вересня 2014 року по січень 2015 року позичальник мав сплачувати у середньому по 1 500 доларів США щомісячно, а з лютого 2015 року по січень 2018 року по 2 700 доларів США щомісячно. Останній платіж у сумі 1 522 доларів США 40 центів сплачено 10 жовтня 2014 року. Оскільки 10 листопада 2014 року позичальник не вніс черговий платіж, тому автоматично відповідно до пункту 2.8. у позичальника виникає зобов`язання повернути кредит раніше календарної дати, визначеної у пункті 1.3. цього договору. При цьому строком погашення кредиту є тридцятий календарний день, що передбачено пунктом 2.8.1.Пунктами 1.3, 2.8, підпунктами 2.8.1, 2.8.9 кредитного договору встановлено, що початком перебігу строку позовної давності для звернення з позовом щодо усієї суми прострочених кредиту та відсотків є 11 грудня 2014 року, тому трирічний строк позовної давності за основним зобов`язанням сплинув 11 грудня 2017 року, а з позовом до суду позивач звернувся у травні 2018 року. Позивач клопотання про поновлення строку позовної давності не заявляв та не зазначив поважності причин пропуску позовної давності. Висновок суду першої інстанції про те, що початком перебігу строку позовної давності слід вважати дату ухвалення рішення апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року є помилковим, оскільки порушення права кредитора відбулось внаслідок чергової несплати заборгованості, а не внаслідок набрання чинності рішенням апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2016 року. Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, є підставою для припинення акцесорного зобов`язання, а отже, й обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником за основним зобов`язанням.

12 березні 2021 року ТОВ «МАНІ ФЛОУ» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогою ПАТ «БГ БАНК» не відповідає правовим позиціям Верховного Суду. Матеріали справи, зміст постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 369/5331/18 вказують про повний розрахунок ОСОБА_1 за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року з ТОВ «Адлібітум». Так як ОСОБА_1 у січні 2017 року, тобто в період строку позовної давності, визнала боргові зобов`язання за кредитним договором № 17 від 01 лютого 2008 року, строк позовної давності переривався. Позов ПАТ «БГ БАНК» пред`явлений 11 травня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності, який слід відліковувати з часу нотаріального посвідчення заяви ТОВ «Адлібітум», а саме 17 січня 2017 року.Наслідком визнання боргу перед ТОВ «Адлібітум» є визнанням ОСОБА_1 боргу перед ПАТ «БГ БАНК». Апеляційним судом безпідставно не прийнято до уваги обставини, які перешкоджали позивачу звернутись з позовом про стягнення боргу з відповідача, але оцінка яких була надана в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року у справі № 369/5331/18. До скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2015 року по справі № 369/9814/15-ц, подачі позову позивачем (ПАТ «БГ БАНК») перешкоджала наявність судового рішення на користь неналежного кредитора. З огляду на викладене, саме з квітня 2016 року позивач поновив своє порушене право після чого і звернувся з позовом до суду. Повний текст рішення Києво-Святошинського районного суд Київської області від 12 червня 2019 року складено 08 липня 2019 року. 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 вперше звернулась до суду із апеляційною скаргою на вищезазначене рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку для оскарження рішення суду першої інстанції від 12 червня 2019 року до Київського апеляційного суду, тобто більше ніж через рік після складання повного тексту судового рішення. Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду стосовно застосування частини другої статті 358 ЦПК України.

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у касаційній скарзі ТОВ «МАНІ ФЛОУ» зазначено вже третій варіант обґрунтування поважності пропуску строку на звернення з позовною заявою. Така «непослідовність» не узгоджується з нормами ЦПК України, якими врегульовано порядок подання доказів до матеріалів цивільної справи та підстав позову. У ТОВ «МАНІ ФЛОУ» відсутнє право на звернення з касаційною скаргою, адже оскарженою постановою не було винесено рішення щодо будь-яких прав та обов`язків касатора, окрім стягнення судового збору.

У липні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ТОВ «МАНІ ФЛОУ» заперечує висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку ПАТ «БГ БАНК» для звернення з позовом посилаючись на нібито визнання ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 17 у зв`язку з погашенням такої заборгованості перед ТОВ «Адлібітум». На цю обставину позивач не посилався ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в апеляційному суді. В своїй касаційній скарзі ТОВ «МАНІ ФЛОУ» зазначає, що право вимоги весь час належало позивачу та не вибувало з його володіння, як наслідок, лише підтверджуючи висновок апеляційного суду про пропуск позивачем строку на звернення з позовною заявою. Посилання касатора на рішення судів у справі № 910/2924/15 як на підставу поновлення строку позовної давності не відповідають матеріалам справи, адже матеріали справи не містять жодного доказу фактичного виконання рішення у справі № 910/2924/15.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року ТОВ «МАНІ ФЛОУ» продовжено строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року, поновлено ТОВ «МАНІ ФЛОУ» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі № 369/5331/18; витребувано справу з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ТОВ «МАНІ ФЛОУ» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року відмовлено.

У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 369/5331/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «МАНІ ФЛОУ» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, 05 березня 2020 року у справі № 14/325 «б», 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15, 28 січня 2021 року у справі № 50/311-б, 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16, 17 лютого 2020 року у справі № 369/5331/18, 08 серпня 2019 року у справі № 911/1677/18, 05 травня 2018 року у справі № 913/54/16, 28 березня 2018 року у справі № 906/110/16, 05 квітня 2018 року у справі № 923/607/16, 27 березня 2019 року у справі № 910/386/17, 16 квітня 2019 року у справі № 910/377/17, 13 травня 2019 року у справі № 916/106/15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року задоволено позов ПАТ «БГ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «Адлібітум» про стягнення заборгованості. Повний текст рішення складено 08 липня 2019 року.

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору у розмірі 90 592,50 грн.

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про зменшення розміру судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору залишено без задоволення, апеляційну скаргу визнано неподаною та повернено особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду із клопотанням про усунення недоліків, в якому просила зменшити розмір судового збору, враховуючи, що в матеріалах справи наявний оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 14 407,50 грн, що становить 150% від максимальної ставки судового збору за подання заяви майнового характеру фізичною особою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 травня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

22 вересня 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернулась з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку для оскарження рішення суду першої інстанції від 12 червня 2019 року безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року з Києво-Святошинського районного суду Київської області витребувано справу за позовом ПАТ «БГ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ «Адлібітум» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 рок, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року.

Поновлюючи строк на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга була подана вперше в установлений законом строк, проте, за її подання ОСОБА_1 мала сплатити значну суму судового збору, тому вона звернулась із заявою про зменшення розміру судового збору та оскаржила ухвалу суду про повернення апеляційної скарги до Верховного Суду.

Аналіз статті 358 ЦПК України дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, за виключенням випадків, передбачених законом, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи, на наявність обставин непереборної сили, внаслідок яких пропустила строк, в апеляційній скарзі не посилалась.

Оскільки встановлено підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження, іншим доводам касаційної скарги колегія суддів оцінки не надає.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПКУкраїни Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду