ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250250001337, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз – 15 квітня 2016 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 115, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі — КК) до позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців, 15 квітня 2016 року звільненого на підставі ч. 5 ст. 72 КК у зв`язку з відбуттям покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115КК, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 року й ухвалу Черкаськогоапеляційного суду від 17 серпня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2021 рокуОСОБА_6 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону від 26 листопада 2015 року ОСОБА_6 зараховано в строк відбутого покарання термін попереднього ув`язнення з 17 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, на території підприємства «Уманьрайавтодор», що на вул. Михайлівській, 124 в м. Умані, де він тимчасово проживав, 17 серпня 2016 року близько 01:40 зайшов до кімнати охорони, де перебував ОСОБА_8 , останній на ґрунті раптово виниклого конфлікту, схопивши ніж, почав нецензурно лаятися у бік ОСОБА_6 та вимагав залишити це приміщення охорони, погрожуючи фізичною розправою. Після цього ОСОБА_6 вибіг з кімнати охорони й узяв з багажного відділення автомобіля ВАЗ-2105, який стояв на території підприємства, хрестовинний люльковий ключ та, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, а саме позбавлення життя останнього, діючи умисно і цілеспрямовано, повернувся до кімнати охорони та наніс кілька ударів у голову ОСОБА_8 , заподіявши дві забійні рани в лобній ділянці, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, внаслідок чого останній впав на ліжко. Після цього ОСОБА_6 вихопив із рук ОСОБА_8 кухонний ніж та наніс ним йому три удари в шию з правого боку, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді трьох колото-різаних ран шиї з ушкодженням шийних м`язів та немагістральних судин шиї, що супроводжувались масивною кровотечою і призвели до знекровлення організму, які належать до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, від яких настала смерть ОСОБА_8 .
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2021 року вирок щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- суд поверхово розглянув провадження, неправильно оцінив або ж не дав правової оцінки деяким доказам, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вирок, що суперечить дійсним обставинам справи;
- суди попередніх інстанцій не навели переконливих аргументів, чому визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом за наявності неспростованих обставин, які підтверджують версію сторони захисту;
- суди попередніх інстанцій за наявності відповідних підстав не закрили кримінального провадження щодо ОСОБА_6 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).
Крім того, захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- усупереч вимогам ст. 404 КПК належним чином не розглянув його апеляційної скарги, виклав в ухвалі висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
- не врахував того, що в судах обвинувачений зазначав про надання ним показань під час проведення слідчого експерименту, який і був покладений в основу обвинувачення, під тиском працівників правоохоронних органів.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив судові рішення щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставах п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості і вичерпанням можливості їх отримати. У судовому засіданні ОСОБА_6 уточнив, що підтримує вимоги касаційної скарги захисника.
На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначав, що суд першої інстанції:
- допустив неповноту судового розгляду, невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 409, ч. 1 ст. 410, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК);
- безпідставно відхилив клопотання, заяви, подані в судовому засіданні, про допит свідків, експерта, спеціаліста, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких має істотне значення для прийняття законного судового рішення, чим обмежив його можливості для захисту;
- поверхово розглянув справу та, порушуючи ст. 94 КПК, дав неправильну оцінку здобутим доказам, деяким доказам не дав правової оцінки, в основу вироку поклав припущення, які суперечать дійсним обставинам справи, що привело до прийняття неправильного процесуального рішення;
- не надав оцінки наданим ним (обвинуваченим) безпосередньо під час судового засідання показанням;
- усупереч положенням статей 87, 95 КПК не дав оцінки тому, що показання під час слідчого експерименту він давав під тиском працівників поліції;
- не обґрунтував, яким чином зазначені судом обставини спростовують версію сторони захисту;
- допустив порушення статей 62, 129 Конституції, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція);
- не виконав вимоги ч. 1 ст. 22, 23, 26 КПК, чим допустив однобічність та упередженість судового розгляду;
- усупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку не зазначив обставин, що мають суттєвий вплив на правильність судового рішення;
- обґрунтував своє рішення припущеннями і домислами, та не взяв до уваги, що зібрані на досудовому слідстві докази виправдовують його або доказують його непричетність до кримінального правопорушення;
- розглянув кримінальне провадження за відсутності висунутого обвинувачення, чим порушив його права як обвинуваченого, в тому числі право на захист, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Водночас засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вищезазначені порушення, а також розглянув провадження незаконним складом суду, оскільки судді, які входили до складу колегії суддів, раніше брали участь у цьому кримінальному провадженні, чим, на його думку, допустили порушення ч. 4 ст. 75, 80, 370, 412 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційних скарг вимоги прокурор заперечував щодо їх задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень щодо неповноти судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної оцінки доказів. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку відповідним доводам, наведеним у касаційних скаргах з цих підстав
У своїй касаційній скарзі засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження щодо нього незаконним складом суду, оскільки рішення у цьому кримінальному провадженні ухвалювали судді, які раніше ухвалювали рішення в провадженнях № 11кп/821/26/19, 11кп/821/270/21, 11кп/821/458/21, однак такі доводи засудженого не відповідають вимогам закону.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 3 ст. 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.
Водночас, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на упередженість суддів апеляційного суду, однак у судовому засіданні сторона захисту не надавала жодних заяв про відвід суддям на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК та не наводила жодних обґрунтувань щодо наявності відводу з цих підстав.
Таким чином, як убачається з наявних матеріалів, засудженим не були наведені жодні із передбачених законом підстав, які би свідчили про незаконний склад суду апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо нього, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку щодо допущення судом у цій частині таких істотних порушень КПК, які могли істотно вплинути на законність судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його клопотання про допит свідків та експертів, засуджений не зазначив які саме свідки і експерти повинні були бути допитані, які їхні показання та як саме, на його думку, могли б вплинути б на законність прийнятого судового рішення.
У своїй касаційній скарзі засуджений також зазначає, що суд розглянув кримінальне провадження щодо нього за відсутності висунутого обвинувачення, чим порушив його права, як обвинуваченого, однак належним чином не аргументує такий свій довід, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам скарги у цій частині.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вбивства суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_9 , матері вбитого ОСОБА_8 ;
даними протоколів оглядів місця події від 17 серпня 2016 року; даними висновку експерта від 17 серпня 2016 року № 05-7-02/269 щодо виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень; даними висновку судово-психіатричної експертизи від 21 вересня 2016 року№ 368; даними протоколу слідчого експерименту від 18 серпня 2016 року за участю ОСОБА_6 , під час якого останній відтворив події, спосіб та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Посилаючись на протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного як на доказ, суд першої інстанції зазначив, що відтворені ОСОБА_6 дії повністю відповідають даним, отриманим під час огляду місця події та проведення судово-медичної експертизи. Зокрема, ОСОБА_6 продемонстрував спосіб, у який він тримав ніж, кількість, місце і напрямок нанесення ним ударів. Такі дані відповідають опису колото-різаних пошкоджень, виявлених на тілі потерпілого. Він також продемонстрував спосіб нанесення ОСОБА_8 зверху вниз удару гайковим хрестоподібним ключем у ділянку чола, що також узгоджується з описом виявлених у верхній частині голови ОСОБА_8 двох паралельних лінійних ран повздовжнього напрямку зверху вниз. Крім того, ОСОБА_6 відтворено причину конфлікту, а також обставини й обстановку після нанесення потерпілому ударів ножем, зокрема положення тіла потерпілого, які також узгоджуються з даними протоколу огляду місця події. До того ж зазначене ОСОБА_6 місце, куди він поклав знаряддя, яким наносив тілесні ушкодження потерпілому, відповідає даним протоколу огляду місця події.
Суд першої інстанції зазначив, що такі точні деталі обставин і обстановки події, відтворені ОСОБА_6 під час проведеного за його участю слідчого експерименту, могли бути відомі тільки особі, яка безпосередньо наносила ОСОБА_8 удари ключем і ножем. Про такі обставини не було відомо іншим особам, зокрема працівникам правоохоронних органів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.З наведеного вбачається, що показання та документи – це різні джерела доказів.
Таким чином, посилання суду як на окремий доказ на протокол слідчого експерименту як на документ, у якому зафіксовані дані щодо проведеної слідчої дії, а не як на показання, є можливим і узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17).
Поряд з цим відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ухвала апеляційного суду – це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з положень ст. 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року), «Олексій Михайлович Захарків проти України» (рішення від 24 червня 2010 року), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року).
Як визначив Європейський суд з прав людини у справах «Вергельський проти України» (п. 97) та «Яременко проти України» (п. 57), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу на те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб`єктів владних повноважень усупереч ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом проведення ефективного офіційного розслідування.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений, крім іншого, посилався на застосування щодо нього недозволених методів слідства.
Так, із вироку вбачається, що ОСОБА_6 у судовому засіданні місцевого суду спростував свої показання, дані на досудовому слідстві, зокрема під час слідчого експерименту та вказав, що відношення до вбивства ОСОБА_8 він не має і того вечора його взагалі не бачив, працівники поліції застосовували до нього катування, проводили роз`яснювальну роботу перед проведенням слідчого експерименту, зокрема, показували йому на місці події, як і що він повинен показувати та розповідати.
Про застосування до ОСОБА_6 недозволених методів ведення слідства сторона захисту посилалася і у апеляційних скаргах, зокрема, засуджений вказував, що з цього приводу звертався в хірургічне відділення за медичною допомогою. Як видно із вироку, обвинувачений у суді першої інстанції стверджував про застосування таких методів перед проведенням слідчого експерименту.
З урахуванням наведеного й тієї обставини, що ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував свою причетність до злочину і вказував про застосування до нього недозволених методів слідства до проведення слідчого експерименту перевірка таких його доводів мала вирішальне значення для оцінки протоколу цієї слідчої дії як доказу на предмет допустимості в цьому кримінальному провадженні.
Однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою такі доводи сторони захисту та не забезпечив проведення відповідної перевірки вищезазначених тверджень засудженого в установлений законом спосіб, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у контексті ст. 3 Конвенції неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб`єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, нездійснення належної перевірки заяви ОСОБА_6 щодо незаконних методів слідства свідчить про незабезпечення реалізації права особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційних скарг порушив ч. 1 ст. 412, ст. 419, КПК, тобто допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. З урахуванням наведеного ухвала апеляційного суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки зазначені порушення можуть бути усунуті на цій стадії розгляду. Враховуючи наведене касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню.
Під час нового розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи, викладенні в поданих апеляційних скаргах, а також доводи ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів слідства та вжити заходів для проведення належної перевірки зазначених доводівта постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд