ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/14417/21

1. Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «АРТИЛЕРІЙСЬКЕ ОЗБРОЄННЯ» про стягнення податкового боргу у розмірі 1 350 276,72 грн.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, позовну заяву повернуто на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позовна заява підписана особою, яка не має право її підписувати.

3. Не погодившись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

5. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

6. Станом на 25 травня 2022 року відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив.

7. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовну заяву від імені позивача - Головного управління ДПС у місті Києві (яке є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, має самостійний код ЄДРПОУ 44116011) підписано особою, яка не мала права підписувати зазначену позовну заяву, а тому наявні підстави для її повернення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.

7.1 Так, на підтвердження повноважень представника Головного управління ДПС у місті Києві - ОСОБА_1 був наданий лише витяг ЄДР, сформований відносно юридичної особи - Державної податкової служби України, код ЄДРПОУ 43005393. Зі змісту наданого витягу вбачається, що ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, тобто від імені Державної податкової служби України, яка не є позивачем у справі.

7.2 Водночас суди попередніх інстанцій зауважили, що згідно наданого витягу не вбачається права у ОСОБА_1 підписувати позовні заяви від імені Головного управління ДПС у м.Києві.

7.3 Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою уповноваженою діяти від Головного управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011) є начальник - Лагутіна Злата Володимирівна.

7.4 Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що у цьому випадку та щодо таких відносин позивачем має виступати Державна податкова служба України з окремим відображенням (в особі) того, що від імені Державної податкової служби України діє Головне управління ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ (філія).

7.5 Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем за поданою позовною заявою є особа, яка не має статусу правосуб`єктного утворення, а відтак не підтверджено наявності у Головного управління ДПС у м. Києві адміністративної процесуальної дієздатності.

8. У касаційній скарзі Головне управління ДПС у м.Києві посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та просить звернути увагу на питання правонаступництва, пов`язані із утворенням територіальних органів як відокремлених підрозділів Державної податкової служби України згідно наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій».

8.1 Так, скаржник цитує постанову Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893, згідно якої територіальні органи Державної податкової служби як юридичні особи публічного права було ліквідовано, їх права та обов`язки перейшли до Державної податкової служби та її територіальних органів у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

8.2. Також зазначає про те, що наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено територіальні органи Державної податкової служби як її відокремлені підрозділи. Водночас можливість з 01 січня 2021 року здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів Державної податкової служби України, що ліквідуються, була передбачена зазначеним вище наказом від 24 грудня 2020 року № 755.

8.3 Скаржник зауважує, що наразі сторонами в адміністративних справах виступають територіальні органи Державної податкової служби України (зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві), як юридичні особи публічного права.

Оцінка Верховного Суду

9. Верховний Суд, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

10. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

11. При цьому, за змістом частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

12. Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

13. При цьому, до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

14. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30 вересня 2020 року № 893 (далі - постанова №893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві).

15. Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

16. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 2 постанови №893).

17. Згідно з наказом Державної податкової служби України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30 вересня 2020 року №529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), зокрема Головне управління ДПС у м. Києві.

18. Відповідно до наказу Державної податкової служби від 08 жовтня 2020 року №556 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України.

19. Згідно пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у м.Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року №643, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території м. Києва та є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

20. У наказі Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» визначено розпочати з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами Державної податкової служби України, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» повноважень та функцій територіальних органів Державної податкової служби України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.

21. Отже, Головне управління ДПС у м.Києві є територіальним органом, утвореним без статусу юридичної особи на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва.

22. Як убачається з матеріалів цієї справи, Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44116011) звернулося до суду першої інстанції з позовом.

23. Позовну заяву підписав представник Головного управління ДПС у м. Києві - ОСОБА_1, який, на думку судів попередніх інстанцій, не має повноважень подавати та підписувати позови від імені відокремленого підрозділу (Головного управління ДПС у м. Києві).

24. На підтвердження своїх повноважень представником позивача було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної податкової служби України, яка має ідентифікаційний код в реєстрі: 43005393.

25. Згідно наданого витягу ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

26. Ураховуючи те, що позовна заява подана від імені Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, а також з урахуванням того, що Державною податковою службою України, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надано право ОСОБА_1 брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовну заяву було підписано особою, яка не має право її підписувати.

27. Крім того, вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

28. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

29. У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

30. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

31. Відповідно до частини другої статті КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

32. Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

33. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

34. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

35. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

36. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви у цій справі.

37. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

38. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року підлягають скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

39. Ураховуючи те, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд