ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Високе Черняхівського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 цього Кодексу.
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 01 серпня 2020 року о 23 год 52 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним мотоциклом «APRILLA RSL 1000», рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості по проспекту Шухевича у місті Києві, зі сторони вул. О. Бальзака до перехрестя з бульваром Перова у крайній лівій смузі, яка дозволяє здійснювати поворот лише ліворуч, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3«б», 2.9«а», 8.7.3«е», 8.10, 12.4, дорожнього знаку 5.18 та дорожньої розмітки 1.18 Правил дорожнього руху України, не зупинився на червоний (забороняючий у його напрямку рух) сигнал світлофору та виїхав на перехрестя, де здійснив зіткнення із автомобілем марки CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався на зелений (дозволяючий рух) сигнал світлофору. У результаті цих подій пасажир мотоцикла «APRILLA RSL 1000» ОСОБА_11 помер улікарні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовим рішенням, постановленим у справі, просить його скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що ухвала апеляційного суду не містить належних спростувань доводів апеляції сторони обвинувачення про м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання та безпідставність застосування приписів статті 75 КК.
Поза увагою суду, на переконання скаржника, залишилися тяжкість наслідків, які настали від дорожньо-транспортної пригоди у виді смерті потерпілого, а також факт перебування засудженого під час вчиненого ним злочину у стані алкогольного сп`яніння. А тому з урахуванням викладених обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).
У запереченні на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_6 стверджує, що у вчиненому щиро розкаюється, від дорожньо-транспортної пригоди зазнав значних ушкоджень, у результаті яких отримав другу групу інвалідності. Переконує, що не створює небезпеки для суспільства.
Захисник ОСОБА_8 у поданому ним запереченні зазначає про необґрунтованість доводів прокурора, наведених ним у касаційній скарзі, а відтак вмотивованість призначеного його підзахисному покарання та застосування приписів статті 75 КК.
Захисник ОСОБА_7 стверджує про відсутність підстав для скасування судового рішення. Наполягає на відсутності у прокурора ОСОБА_12 повноважень на подачу касаційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора з підстав, наведених в ній.
Засуджений, його захисники та потерпіла просили відмовити у задоволені касаційної скарги прокурора і залишити ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 286 КК у поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій не погоджувалася із ухваленим вироком місцевого суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК та наводила доводи на обґрунтування своєї позиції.
Переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, колегія суддів Київського апеляційного суду визнала необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ОСОБА_6 положення статті 75 КК і зазначила, що, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з встановленням іспитового строку, суд першої інстанції навів у вироку належні мотиви прийнятого рішення, вказав в чому полягало його щире каяття.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані захисником документи, а саме: довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 444713, відповідно до якої ОСОБА_6 була встановлена 15 березня 2021 року друга група інвалідності; довідку №3 від 19 квітня 2021року про те, що ОСОБА_6 працює на посаді табельника в ТОВ «ВІДІ АВТОСТРАДА»; інші медичні документи, визнав наведені обставини, а також обставини, що пом`якшують покарання, такими, що можуть свідчити про можливість виправлення засудженого ОСОБА_6 без реального відбування покарання.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як слідує з приписів частини 2 статті 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати прийняття рішення по кожному із них.
Відповідно до частини 1 статті 75 КК (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що приписів зазначених вище положень кримінального процесуального та кримінального законів суд апеляційної інстанції не дотримався, що призвело до прийняття рішення щодо можливості застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, у кримінальному праві виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.
Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального.
Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним власної суспільно-небезпечної дії.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, уперше притягається до кримінальної відповідальності, щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 66 КК, а також вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 67 КК.
Застосовуючи положення статті 75 КК, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши про наведення у вироку суду належних мотивів прийнятого рішення, виходив з обставин кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючої обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного та відомостей про його особу.
Проте, поза увагою судів залишилось грубе порушення ОСОБА_6 декількох пунктів ПДР – керування мотоциклом з порушенням швидкісного режиму, непоправна тяжкість наслідків цих порушень, внаслідок яких загинула людина, про що зазначав прокурор при оскарженні вироку.
На думку колегії суддів, позитивні дані про особу винного та наявність однієї пом`якшуючої покарання обставини у достатній мірі не вказують на наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 положень статті 75 КК і звільнення його від відбування призначеного покарання.
Таким чином, апеляційним судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень статті 419 КПК, та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме положення статті 75 КК.
З урахуванням викладеного, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне й справедливе рішення.
За умови підтвердження обвинувачення ОСОБА_6 у тому ж обсязі й за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, застосування положень статті 75 КК слід вважати необґрунтованим.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд