ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/4/20

1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (далі - ТОВ "Галичина-Захід", Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Приватної виробничої фірми "М`ясопром" (далі - ПП ПВФ "М`ясопром", Відповідач за первісним позовом) про стягнення 1 469 900,65 грн заборгованості за Договором поставки № 17-031 від 20.03.2017, 14 980,91 грн 3% річних, 159 635,24 грн пені, 22 141,19 грн інфляційних втрат, 293 980,13 грн 20% пені.

2. Позов обґрунтовано тим, що у період з 13 по 16.08.2019 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 1 644 680,00 грн, який Відповідач оплатив лише частково на суму 174 779,35 грн, а від оплати іншої частини товару безпідставно відмовився.

3. У березні 2020 року ПП ПВФ "М`ясопром" (далі - Позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "Галичина-Захід" (далі - Відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 104 643,79 грн збитків за забій, перевезення, зберігання та утилізацію товару неналежної якості та 174 779,35 грн попередньої оплати, сплаченої за товар неналежної якості.

4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Відповідачем за зустрічним позовом поставку товару (живих свиней) у період з 13 по 16.08.2019 здійснено із зони спалаху африканської чуми свиней (далі - АЧС), внаслідок чого ПП ПВФ "М`ясопром" було позбавлене можливості реалізувати м`ясну продукцію, отриману після забою свиней, що призвело до збитків, які пов`язані з простоєм, перевіркою, утилізацією продукції, яка підлягала знищенню відповідно до Розділу VI Інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.03.2017 № 111 (далі - Інструкція від 07.03.2017 № 111). При цьому Відповідач за зустрічним позовом знав про спалах АЧС на його господарстві ще до 16.08.2019, про що свідчить зміст електронного листа головного ветеринарного інспектора Німеччини від 04.09.2019 до першого заступника голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, відповідно до якого вже 15.08.2019 дослідження у Німеччині дало позитивний результат на наявність вірусу АЧС у зразках, що походять з вул. Стрийська Стрийського району Львівської області, що відповідає місцезнаходженню ТОВ "Галичина-Захід". Проте Відповідач за зустрічним позовом не повідомив Позивача за зустрічним позовом про спалах АЧС та не припинив поставки продукції з метою недопущення розповсюдження інфекції.

5. Справа розглядалась неодноразово.

6. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 28.09.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП ПВФ "М`ясопром" на користь ТОВ "Галичина-Захід" 1 469 900,65 грн основного боргу, 22 141,19 грн інфляційних втрат, 12 893,66 грн 3% річних, 159 256,65 грн пені, 293 980,13 грн 20% штрафу та 29 372,58 грн судового збору. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

7. ТОВ "Галичина-Захід" 06.10.2021 звернулось до господарського суду з заявою про розподіл судових витрат, зокрема, судового збору сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду першої інстанції від 29.09.2020 та постанову суду апеляційної інстанції від 23.12.2020, які було скасовано постановою Верховного Суду від 24.03.2021, а також витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, судом касаційної інстанції та судом першої інстанції (новий розгляд).

8. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022, заяву ТОВ "Галичина-Захід" про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з ПП ПВФ "М`ясопром" на користь ТОВ "Захід-Галичина" витрати на судовий збір у сумі 141 634,64 грн, витрати на оплату вартості експертизи у сумі 13 382,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 195 808,93 грн. У задоволенні решти понесених витрат відмовлено.

9. Судові рішення в частині відмови мотивовано невиконанням Позивачем за первісним позовом при заявленні первісного позову вимог частини першої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 162 ГПК України щодо надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які було понесено або очікувалось понести, у зв`язку з розглядом справи (апеляція, касація по першому розгляду справи), а також зроблено висновок про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції під час нового розгляду у розмірі 289 970,85 грн, перевищує максимальний розмір гонорару адвоката, передбачений Договором про юридичні послуги від 09.04.2021, а тому з урахуванням положень пункту 1 частини другої статті 126, пункту 2 частини першої та пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, визнано обґрунтованими витрати на судовий збір у розмірі 141 634,64 грн, на оплату вартості експертизи у розмірі 13 382,58 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 195 808,93 грн.

10. ТОВ "Захід-Галичина" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022, а додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2021 скасувати в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, і ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ПП ПВФ "М`ясопром" на користь ТОВ "Захід-Галичина" 354 767,28 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, 135 843,84 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, 289 970,85 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції під час нового розгляду справи.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 914/4/20 за касаційною скаргою ТОВ "Захід-Галичина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.06.2022; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 20.05.2022.

12. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Захід-Галичина", посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказало на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень частини другої статті 124, частини восьмої статті 129, пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 910/20098/16, від 08.06.2021 у справі № 910/3419/20, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 07.10.2020 у справі № 904/4058/19, від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 04.03.2021 у справі № 916/376/19, від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 та від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

13. Від ПП ПВФ "М`ясопром" 12.04.2022 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу (надісланий поштою 29.03.2022), в якому Відповідач за первісним позовом заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Враховуючи те, що скаржник просить переглянути судові рішення лише в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тому судові рішення в частині розподілу інших судових витрат не є предметом касаційного перегляду Верховним Судом.

16. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Суд виходить з такого.

17. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

18. Відповідно до частин першої, третьої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

19. Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

20. За змістом положень статей 1, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

21. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

22. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

21. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

22. За змістом положень частин першої, третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

23. Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

24. Положеннями частини другої статті 124 ГПК України визначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

25. Зміст наведеної правової норми не містить імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд зобов`язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.

26. Разом з тим, слід зауважити, що відсутність можливості у сторони подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору, не позбавляє таку сторону права подати до суду докази на підтвердження розміру понесених витрат в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 129 ГПК України, з обґрунтуванням неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

27. Тобто, застосування відповідних положень частини другої статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

28. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у стягненні на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу (за розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій) на підставі частини другої статті 124 ГПК України, без урахування всіх обставин та інших чинників щодо неможливості подання Позивачем за первісним позовом попереднього розрахунку суми судових витрат. Сам факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

29. Аналогічні висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 07.10.2020 у справі № 904/4058/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 04.03.2021 у справі № 916/376/19, 26.01.2021 у справі № 910/20098/16, від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20, від 08.06.2021 у справі № 910/3419/20, на які посилається скаржник в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

30. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у розгляді питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій здійснено з порушенням норм процесуального закону, без урахування висновку щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

31. Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

32. Згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

33. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою. При цьому у разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

34. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

35. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

36. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

37. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

38. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

39. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

40. Крім цього, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

41. Проте, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій з урахуванням вищенаведених законодавчих критеріїв не дослідили надані на підтвердження цих витрат докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також відповідність заявленої до стягнення суми витрат (гонорар, ставка та інші витрати) умовам Договору про юридичні послуги від 09.11.2020 та Договорів про надання юридичних послуг (надання професійної правничої допомоги).

42. Крім цього, відмовляючи у стягненні витрат на відрядження адвоката (до Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду) з посиланням на те, що такі витрати не відносяться до правничої допомоги, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 та від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, зокрема, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта, зокрема, в господарському судочинстві. Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

43.Таким чином, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

44. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

45. Отже, такі стадії як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

46. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава оскарження судових рішень у справі знайшла своє підтвердження, адже суди попередніх інстанцій застосували норми процесуального права без урахування висновків щодо застосування цих норм (статей 124, 126, 129 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду.

47. Водночас, відповідно до встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними перелічені обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази, зокрема, щодо відповідності чи невідповідності матеріалам справи, підтвердження належними доказами аргументів, викладених як Позивачем за первісним позовом у заяві про розподіл судових витрат, так і Відповідачем за зустрічним позовом у клопотанні про зменшення розміру судових витрат.

48. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не дотримались вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга ТОВ "Галичина-Захід" підлягає частковому задоволенню.

49. Зважаючи на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката з переданням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові та на підставі поданих ТОВ "Галичина-Захід" доказів з`ясувати розмір обґрунтованих та пропорційних до предмета спору витрат Позивача за первісним позовом на професійну допомогу з урахуванням критеріїв реальності (дійсності та необхідності) цих витрат, розумності їх розміру та обґрунтованості, а також із наданням належної правової оцінки усім аргументам сторін при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд