ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/4/20

1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (далі - ТОВ "Галичина-Захід", Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Приватної виробничої фірми "М`ясопром" (далі - ПП ПВФ "М`ясопром", Відповідач за первісним позовом) про стягнення 1 469 900,65 грн заборгованості за Договором поставки № 17-031 від 20.03.2017, 14 980,91 грн 3% річних, 159 635,24 грн пені, 22 141,19 грн інфляційних втрат, 293 980,13 грн 20% штрафу.

2. ПП ПВФ "М`ясопром" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "Галичина-Захід" про стягнення 104 643,79 грн збитків за забій, перевезення, зберігання та утилізацію товару неналежної якості та 174 779,35 грн попередньої оплати, сплаченої за товар неналежної якості по Договору поставки № 17-031 від 20.03.2017.

3. Справа розглядалась неодноразово.

4. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 28.09.2021 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП ПВФ "М`ясопром" на користь ТОВ "Галичина-Захід" 1 469 900,65 грн основного боргу, 22 141,19 грн інфляційних втрат, 12 893,66 грн 3% річних, 159 256,65 грн пені, 293 980,13 грн 20% штрафу та 29 372,58 грн судового збору. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2021 залишено без змін.

6. ТОВ "Галичина-Захід" подало до суду апеляційної інстанції заяву про розподіл судових витрат, згідно якої просило стягнути з ПП ПВФ "М`ясопром" на його користь 192 771,48 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

7. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 заяву ТОВ "Галичина-Захід" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ПП ПВФ "М`ясопром" на користь ТОВ "Галичина-Захід" 31 046,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8. Додаткову постанову мотивовано тим, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 192 771,48 грн є завищеним, оскільки рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який зазначено адвокатом в акті виконаних робіт як витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг), а така послуга як відрядження, в розумінні положень статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", взагалі не може вважатись правовою послугою. Відтак, судом визнано обґрунтованими та реальними витрати часу на надання правової допомоги у обсязі 6 годин, тому з урахуванням погодинної ставки адвоката Шабаровського Б. В. задоволено витрати на правничу допомогу у сумі 31 046,40 грн.

9. ТОВ "Галичина-Захід" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 в частині часткової відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву у цій частині задовольнити частково і стягнути з ПП ПВФ "М`ясопром" на користь ТОВ "Галичина-Захід" 113 836,80 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

10. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Захід-Галичина", посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказало на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень пункту 6 частини першої статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 та від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, зокрема, що представництво інтересів клієнта у суді є складовою правничої допомоги.

11. ПП ПВФ "М`ясопром" відзив на касаційну скаргу не надало, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

12. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Суд виходить з такого.

14. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

15. Відповідно до частин першої, третьої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

16. Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

17. За змістом положень статей 1, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

18. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

19. Правовий аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

20. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

21. За змістом положень частин першої, третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

22. Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

23. Згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

24. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою. При цьому у разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу (за клопотанням іншої сторони), то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

25. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

26. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 5.40 постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

27. Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

28. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

29. Суд апеляційної інстанції визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, не надав належної правової оцінки заявленій до стягнення сумі цих витрат з урахуванням вищенаведених законодавчих положень та умов Договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 1732-20-3 від 09.04.2021, у якому сторони визначили суму гонорару за обсяг робіт, визначених цим Договором, а також додаткові витрати, які відшкодовуються за умови їх підтвердження документально.

30. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат". Аналогічний правовий висновок сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

31. Крім цього, відмовляючи у стягненні витрат на відрядження адвоката з посиланням на те, що такі витрати не відносяться до правничої допомоги, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 та від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, зокрема, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта, зокрема, в господарському судочинстві. Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

32. Таким чином, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

33. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

34. Отже, такі стадії як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

35. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава оскарження судового рішення у справі знайшла своє підтвердження, адже суд апеляційної інстанцій застосував норми процесуального права без урахування висновків щодо застосування цих норм (статей 126, 129 ГПК України, положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") у подібних правовідносинах, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду.

36. Водночас, відповідно до встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними перелічені обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази, зокрема, щодо відповідності чи невідповідності матеріалам справи, підтвердження належними доказами аргументів, викладених як Позивачем за первісним позовом у заяві про розподіл судових витрат, так і Відповідачем за зустрічним позовом у запереченні на заяву про розподіл судових витрат.

37. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не дотримався вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки усім аргументам учасників справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга ТОВ "Галичина-Захід" підлягає частковому задоволенню.

38. Зважаючи на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд для вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

39. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові та на підставі поданих ТОВ "Галичина-Захід" доказів з`ясувати розмір обґрунтованих та пропорційних до предмета позову витрат Позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв реальності (дійсності та необхідності) цих витрат, розумності їх розміру та обґрунтованості, а також із наданням належної правової оцінки усім аргументам сторін при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд