ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 750/11097/20

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування позову посилалася на те, що встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона пропустила, оскільки вважала, що спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3 - його дружина. Проте з`ясувалося, що ОСОБА_3 не була його законною дружиною та в судовому порядку не змогла довести факт спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Тому із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса позивачка звернулася у жовтні 2020 року, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З урахуванням наведеного просила визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 - три місяці після набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що необізнаність позивачки про факт неприйняття спадщини цивільною дружиною померлого не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Позивачка не надала жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку, що унеможливило звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 березня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У червні 2021 року Чернігівська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачка не зазначила об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Невизначеність між спадкоємцями хто прийматиме спадщину не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини через значний проміжок часу не відповідає засадам розумності та справедливості. Поважних причин пропуску строку позивачка не зазначила.

Як на підставу касаційного оскарження Чернігівська міська рада посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 1486цс15, від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17; постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 717/1796/16-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою Чернігівської міської ради на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний брат позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 63).

Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 03 грудня 2019 року ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 один та знятий з реєстрації 10 жовтня 2019 року (а. с. 66 зворот.).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

02 жовтня 2020 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О. В. із заявою про прийняття спадщини, проте постановою від 07 жовтня 2020 року № 425/02-31 їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з мотивів пропущення нею встановленого законом строку подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 11-12).

Матеріалами копії спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , підтверджено, що 14 листопада 2019 року ОСОБА_3 подавала заяву про прийняття спадщини за законом на підставі статті 1264 ЦК України (а. с. 62).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружина без реєстрації шлюбу понад п`ять років з часу відкриття спадщини відмовлено.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження

№ 61-14038св20), на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Обґрунтовуючи пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на те, що вонавважала, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його цивільна дружина ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави, на які посилалася ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини не є поважними причинами пропуску нею строку для подання до нотаріальної контори у передбаченому законом порядку та у визначений строк заяви про прийняття спадщини.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, практика у справах цієї категорії є сталою та незмінною.

Апеляційний суд, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, не врахував встановлених у справі обставин та наведених положень закону і скасував судове рішення, яке відповідає закону, пославшись на необхідність додержання принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, загальних засад цивільного законодавства.

Проте, посилаючись на указані загальні принципи та засади, апеляційний суд не врахував характеру спірних правовідносин та поведінки позивачки, яка у визначений законом строк без вагомих причин не реалізувала свого права на прийняття спадщини.

Відмова у задоволенні позову не свідчить про порушення принципу пропорційності, оскільки позивачка не зазначила поважних причин пропуску строку, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги Чернігівська міська рада сплатила 1 681,60 грн судового збору.

Тому з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради підлягає стягненню 1 681,60 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду