ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 465/7206/18

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про знесення об`єкта самочинного будівництва.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

28 тис грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 10 тис грн витрат на професійну правничу допомогу, по 5 тис грн з кожного.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 20 травня

2021 року заяву представника ОСОБА_4 - Огородника О. І. , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 тис грн витрат на професійну правничу допомогу, по 1 тис грн з кожного.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року залишено без змін.

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява представника

ОСОБА_4 - адвоката Огородника О. І., про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій заявник просить стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року вказану справу розглянуто у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без вирішення питання про розподіл судових витрат.

Зазначається, що на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 19 лютого 2020 року № 5/2020, представником

ОСОБА_4 - адвокатом Огородником О. І., підготовлено та подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому він просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вартість витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 000,00 грн, що підтверджується Додатком № 3 до Договору № 5/2020 про надання професійної правничої допомоги від 19 лютого 2020 року та Актом № 3 про надані послуги згідно до Договору № 5/2020 (т. 4, а. с. 47-51).

Указаний відзив з клопотанням стягнути витрати на правову допомогу було надіслано ОСОБА_2 (т. 4, а.с. 70-74).

У лютому 2022 року Верховним Судом витребувано справу № 465/7206/18 із Франківського районного суду м. Львова для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення.

09 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що заперечення від ОСОБА_2 на відзив представника ОСОБА_4 - адвоката Огородника О. І., щодо вирішення питання про стягнення судових витрат в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, до суду касаційної інстанції не надходило.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно частково задовольнити заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Огородника О. І., й ухвалити додаткове судове рішення з таких підстав.

Касаційну скаргу на судові рішення подав лише ОСОБА_2 , яка і була розглянута Верховним Судом. Саме на цю касаційну скаргу представником ОСОБА_4 подано відзив з клопотанням стягнути судові витрати з ОСОБА_2 з направлення йому копії відзиву.

Разом з тим у січні 2022 року представник третьої особи ОСОБА_4 просить стягнути судові витрати на правову допомогу з ОСОБА_2 і з ОСОБА_1 , яка касаційну скаргу не подавала. При цьому копія такої заяви ОСОБА_1 у порушення вимог статті 183 ЦПК України заявником надіслана не була.

У зв'язку з викладеним у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу з ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення(частина третя статті 270 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою

(частина перша статті 15 ЦПК України).

Згідно з частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Позивачами згідно із заявою від 03 лютого 2020 року ОСОБА_4 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору (т. 1, а. с. 251-253). Зі змісту судових рішень ОСОБА_4 заперечувала проти позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (т. 3, а. с. 180-186).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами першою-третьою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс 19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582 св 20), від 09 листопада 2021 року у справі

№ 759/14346/16 (провадження № 61-12783 св 21).

Заявником при подачі відзиву на касаційну скаргу документально доведено указаний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції. При цьому ОСОБА_2 не подав до суду касаційної інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а тому відсутні правові підстави для відмови у стягненні цих витрат на користь ОСОБА_4 .

З урахуванням вищевказаного заява представника ОСОБА_4 - адвоката Огородника О. І., підлягає частковому задоволенню й на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду