ПОСТАНОВА
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця й громадянина Республіки Узбекистану, жителя м. Харкова, засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Обставини справи
1. Суд першої інстанції засудив ОСОБА_8 за частиною 3 статті 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
2. Суд визнав доведеним, що 11 травня 2020 року близько 22:00 засуджений на сходах на вул. Журавлівський узвіз (біля заправки «БРСМ») у м. Харкові підійшов ззаду до неповнолітньої ОСОБА_9 , схопив її за шию та повалив на землю. Після того як остання почала чинити опір та голосно кричати, засуджений намагався закрити рот потерпілої ліпкою стрічкою та, обхвативши її за шию, потягнув її у кущі, де роздягнув та примусив уступити з ним у статевий акт із вагінальним та анальним проникненням.
3. Апеляційний суд залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Сторона захисту, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. Захист вважає, що висновок про винуватість засудженого суди обґрунтували рядом недопустимих доказів, зокрема:
– протоколом огляду місця події від 12 травня 2020 року, оскільки в ньому не зазначено про участь засудженого під час цієї слідчої дії;
– протоколом пред`явлення до впізнання від 12 травня 2020 року, де не зазначено ознак, за якими би потерпіла могла впізнати засудженого;
– протоколом затримання від 12 травня 2020 року, оскільки засуджений був затриманий задовго до того, як було складено відповідний протокол;
– протоколом слідчого експерименту від 6 липня 2020 року з потерпілою, який було складено із порушенням вимог КПК та не залучено засудженого для участі в цій слідчій дії;
– протоколом відібрання зразків для експертного дослідження від 12 травня 2020 року та похідних від нього висновків експертиз, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про призначення прокурорів, які приймали рішення про проведення вказаної слідчої дії.
6. Також захист зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять постанов слідчого/прокурора про залучення перекладачів у ході досудового розслідування.
7. Також захист стверджує, що в засудженого не виявлено слідів опору, про які повідомляла потерпіла, і не доведено, що він знав про вік потерпілої, оскільки засуджений не володіє ні українською, ні російською мовами, що згідно експертних висновків статеві органи потерпілої та засудженого не містять слідів статевих зносин між ними. Сторона захисту стверджує, що винуватість засудженого не доведено поза розумним сумнівом.
Позиції учасників розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні захисник підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
10. Прокурор вважав, що у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Щодо права на перекладача
12. Право на допомогу перекладача є складовою права на справедливий суд і гарантією того, що обвинувачена особа, яка не володіє мовою судочинства, може ефективно захищатися від обвинувачення, давати показання, досліджувати докази і здійснювати інші заходи, спрямовані на свій захист.
13. Захист не стверджує, що під час досудового розслідування засуджений не був забезпечений перекладачем. Сторона захисту ґрунтує свої доводи щодо якості перекладу на тому, що в матеріалах провадження відсутні постанови слідчого/прокурора про залучення перекладача, що не дає можливості встановити, чи був перекладач компетентним, чи попереджався він про кримінальну відповідальність та чи роз`яснено йому права та обов`язки.
14. Суд зазначає, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування (том 1, а.с. 12, 13) зазначені постанови про залучення перекладача від 12 травня та 2 липня 2020 року. Ці документи не надавалися стороною обвинувачення суду, оскільки не містять у собі доказової інформації. Таким чином, сторона захисту мала інформацію про такі постанови, можливість з ними ознайомитися, і за необхідності поставити перед судом питання про їх дослідження, але не скористалася такими можливостями. За таких обставин у суду не було обов`язку досліджувати ці постанови.
15. Суд відзначає, що судові засідання у цій справі відбувалися за участю перекладача та захисника, а у разі їх неявки судовий розгляд кримінального провадження відкладався. Доводи захисту стосуються якості перекладу, який здійснювався залученими перекладачами. У той же час сторона захисту не вказує, яким чином стверджувана нею недостатня компетентність перекладачів завадила засудженому розуміти суть обвинувачення, зміст доказів, досліджених під час судового розгляду, тощо та завадила суду розуміти позицію сторони захисту з тих чи інших питань, що виникали під час розгляду.
16. Засуджений відмовився давати будь-які показання щодо обставин вчинення злочину, тому якість перекладу не могла вплинути на точність передачі його показань. Суд також приймає до уваги, що засуджений весь час був представлений професійними адвокатами, обов`язкова участь яких передбачена законом саме для компенсації обвинуваченій особі, яка не володіє мовою судочинства, її обмежених можливостей у сприйнятті важливих аспектів кримінального провадження. Як свідчать матеріали провадження, стверджувані захистом недоліки у здійсненні перекладу не завадили захисникам надати якісну правову допомогу засудженому та узгодити з ним позицію, у тому числі оскаржити рішення в апеляційному та касаційному порядку.
17. Враховуючи всі ці обставини, а також доведену здатність засудженого за допомогою захисників здійснювати свій захист не лише в першій, але в апеляційній та касаційній інстанціях, Суд не вбачає підстав вважати, що право засудженого на допомогу перекладача було порушено у такому ступені, щоб це істотно позначилося на справедливості провадження і правильності судових рішень.
18. З огляду на вищевказане Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
Щодо недопустимості доказів
19. Сторона захисту вважає, що протокол огляду місця події від 12 травня 2020 року, протокол пред`явлення особи до впізнання від 12 травня 2020 року, протокол затримання від 12 травня 2020 року та протокол слідчого експерименту від 6 липня 2020 року з потерпілою є недопустимими доказами.
20. Доводи захисту щодо недопустимості вказаних доказів були ретельно розглянуті судом апеляційної інстанції. Суд погоджується з мотивами, які навів апеляційний суд, відхиляючи ці доводи сторони захисту, і не вважає за потрібне їх повторювати.
21. Також Суд відхиляє доводи щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження постанов про призначення прокурорів, які приймали рішення про відібрання зразків для експертного дослідження 12 травня 2020 року.
22. Згідно з частинами 1 і 3 статті 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Відповідно до частини 1 статті 404 КПК апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах питань, винесених на його розгляд сторонами.
23. Сторона захисту не піднімала питання щодо згаданих постанов у першій і апеляційній інстанціях, а отже апеляційний суд, керуючись частиною 1 статті 404 КПК, переглянув рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і питань, поставлених стороною захисту.
24. Таким чином, апеляційний суд під час розгляду справи повністю дотримався вимог процесуального закону, і цього достатньо для відхилення зазначених доводів касаційної скарги.
Щодо інших доводів
25. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
26. Суд касаційної інстанції є судом права, тому оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Однак за наявності відповідних доводів сторони у справі Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
27. Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що винуватість засудженого не доведено поза розумним сумнівом. Висновок про його винуватість суд першої інстанції обґрунтував рядом доказів, зокрема показаннями потерпілої та свідків, висновками експерта від 18 травня 2020 року та від 10 липня 2020 року, в яких зафіксовано численні тілесні ушкодження потерпілої та факт зґвалтування, протоколом пред`явлення особи до впізнання від 12 травня 2020 року, відповідно до якого потерпіла впізнала засудженого як особу, що її зґвалтувала, протоколом затримання засудженого на місці вчинення злочину. Наведений судом аналіз досліджених доказів не дає Суду підстав ставити під сумнів висновок про те, що їх сукупність доводить причетність засудженого до інкримінованого злочину.
28. На думку колегії суддів відсутність слідів на статевих органах засудженого і потерпілої не доводять відсутність факту статевих зносин між ними за наявності інших неспростованих доказів.
29. Відсутність зафіксованих слідів опору, про які повідомляла потерпіла, на тілі засудженого була оцінена судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами. У Суду немає підстав ставити під сумнів висновок судів про те, що цей факт не може істотно вплинути на висновок щодо його винуватості за обставин цієї справи.
30. Також суди оцінили можливість засудженого розуміти повідомлення потерпілої про її вік. Як відомо, засуджений проживав в Україні тривалий час і навчався в університеті. Ця обставина свідчить про те, що він був здатен розуміти мову спілкування на побутовому рівні, що дозволяло йому сприйняти і повідомлення потерпілої.
31. Інші доводи, наведені в касаційній скарзі сторони захисту, аналогічні доводам апеляційної скарги, і апеляційний суд надав на них вичерпні відповіді.
32. Таким чином, апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі захисника. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.
33. Суд не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд