ПОСТАНОВА
Обставини справи
1. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року частково задоволено скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури та зобов`язано службових осіб прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 07 жовтня 2020 року.
2. Прокурор оскаржив цю ухвалу в апеляційному порядку. Одеський апеляційний суд ухвалою від 31 травня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження та повернув скаржнику його апеляційну скаргу на підставі частини 4 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), оскільки скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.
Вимоги і доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
4. Він стверджує, що апеляційний суд усупереч Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 неправильно застосував положення 309 КПК, чим обмежив право прокурора на доступ до суду та оскарження судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
5. У судовому засіданні прокурор підтримав доводи скарги.
6. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка суду
7. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.
8. Конституційний Суд України своїм Рішенням від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020[1], на яке посилається прокурор у своїй скарзі, визнав неконституційним положення частини 3 статті 307 КПК в частині заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
9. Мотивуючи своє Рішення Конституційний Суд України перш за все виходив з необхідності судового захисту прав і свободи людини і громадянина (частини першаі друга статті 55 Конституції України).
10. Конституційний Суд України також зазначив, що має бути забезпечений судовий контроль принаймні двома судовими інстанціями за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення (п. 5 Рішення).
11. Таким чином, зазначене Рішення стосується забезпечення права особи на судовий захист від конкретного виду бездіяльності слідчого чи прокурора, а саме невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і випливає з конституційний гарантій захисту прав людини.
12. Міркування, на яких ґрунтується Рішення Конституційного Суду України, жодним чином не можуть бути застосовані до оскарження рішення, яким суд зобов`язав прокурора чи слідчого здійснити таку дію. У разі, коли суд зобов`язує прокурора чи слідчого внести відомості до ЄРДР, права особи, яка оскаржувала їх бездіяльність, на судовий захист реалізуються у першій інстанції, й тому їх захист не вимагає існування другої інстанції, як у випадку відмови суду зобов`язати прокурора чи слідчого внести відомості до ЄРДР.
13. Посилання прокурора на порушення його конституційних прав, у тому числі права на судовий захист у кримінальному процесі, не може бути прийняте до уваги. Прокурор у кримінальному процесі представляє державу і як представник держави не користується правами і свободами, закріпленими в Конституції України та міжнародних договорах України.
14. Верховний Суд вже вирішував подібне питання, зокрема у постанові від 11 лютого 2021 року (справа № 405/5435/20, провадження № 51-4651км20)[2]. На підставі аналізу статті 3, частин 1 та 2 статті 55, пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 307 КПК, рішень Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №4-р/2019, від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020, від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, від 17 березня 2020 року № 5-р/2020 Суд дійшов висновку, що положення частини 3 статті 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є неконституційним лише в частині оскарження в апеляційному порядку звернення з апеляційною скаргою саме особи/індивіда, а прокурор не є суб`єктом такого оскарження в апеляційному порядку.
15. Суд не вбачає підстав відступати від цього висновку.
16. Отже, апеляційний суд правильно визначив, що рішення слідчого судді, яким зобов`язано службових осіб прокуратури внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, на відміну від рішення, яким особі відмовлено зобов`язати службових осіб прокуратури здійснити такі дії, не підлягає апеляційному оскарженню, а відтак обґрунтовано повернув скаржнику його апеляційну скаргу.
17. Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд