ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/4876/21

1. Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.10.2021): частково задоволено заяву Позивача про винесення додаткового рішення зі справи та стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правову допомогу; стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн.; відмовлено у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 157 780 грн.

2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021: апеляційні скарги Позивача і Відповідача на зазначене додаткове рішення місцевого господарського суду залишено без задоволення, а згадане рішення - без змін; судові витрати Позивача і Відповідача за подання апеляційних скарг покладено на скаржників.

3. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач просить скасувати згадані додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду частково і ухвалити нове додаткове рішення в частині, яким задовольнити вимоги Позивача у повному обсязі, стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 177 780 грн.

4. Касаційну скаргу обґрунтовано незастосуванням судами попередніх інстанцій статті 43 Конституції України, статті 627 Цивільного кодексу України, статей 1, 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», актуальної практики Верховного Суду.

5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, прийнятими відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням судової практики та висновків Європейського суду з прав людини, зокрема зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 177 780 грн., та просить залишити додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Позивач у відповіді на відзив Відповідача на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів відзиву, просить скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і ухвалити нове додаткове рішення в частині, яким задовольнити вимоги Позивача, стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 177 780 грн.

7. У прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з такого.

7.1. Позов було подано про стягнення суми основної заборгованості 2 210 400 грн., інфляційної складової 53 312,64 грн., 3% річних - 14 170,78 грн., пені 32 156,76 грн. і обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов`язань з повної і своєчасної оплати товару за договором від 16.11.2020 №12с/150/53-142-04-20-01302 у сумі 2 210 400 грн. У подальшому розмір позовних вимог зменшено до 2 210 400 грн.

7.2. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2021: позов задоволено; стягнуто з Відповідача на Позивача суму 2 210 400 грн. та витрати зі сплати судового збору 33 156 грн.

7.3. Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення й покладення на Відповідача витрат на правничу допомогу - 177 780 грн., з яких 55 260 грн. - фіксований гонорар адвоката і 110 520 грн. - винагорода адвокатського об`єднання за досягнення позитивного результату ("гонорар успіху").

7.4. У першій заяві по суті спору (позовній заяві) не заявлено попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, про них зазначено у заяві про зміну предмета позову та в подальших заявах.

7.5. Як докази надання адвокатським об`єднанням "Лохматов і партнери" (далі - АО) юридичних послуг Позивачем надано суду низку документів (договір про надання правової допомоги, договір про співробітництво між АО і адвокатом Кравцовим А.В., свідоцтво Кравцова А.В. про право на заняття адвокатською діяльністю, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, акти приймання- передачі наданої правової допомоги, рахунок на оплату, платіжне доручення).

7.6. Згідно з додатковою угодою до договору про надання правової допомоги вартість юридичних послуг (гонорару), враховуючи складність справи, ціну позову, час, який буде витрачено адвокатом на надання послуг, значення справи для клієнта, кваліфікацію й досвід адвоката, фінансовий стан клієнта і інші обставини, незалежно від обсягу послуг та часу, витраченого АО, є фіксованою і складає 55 260 грн., що включає, але не обмежуючись, консультації з вивченням документів, підготовку та направлення запитів, ведення переговорів, підготовку, складання та направлення будь-яких клопотань та заяв у справі, в тому числі по суті позову.

7.7. За тією ж додатковою угодою винагорода АО за досягнення позитивного результату для клієнта (гонорару успіху) є фіксованою та складає 110 520 грн.

7.8. Акти приймання-передачі наданої правової допомоги, процесуальні документи у справі підтверджують надання правової допомоги Позивачу адвокатом Кравцовим А.В.

7.9. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Заявлені до стягнення витрати на правову допомогу не відповідають критерію розумності і обґрунтованості таких витрат, враховуючи незначну складність справи (позов заявлений про стягнення заборгованості за типовим договором поставки, яка відбулась за однією видатковою накладною, відтак підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль), обсяг наданих послуг (адвокатом складена заява про зміну предмета позову і відповідь на відзив, позовну заяву підготовлено Позивачем) та баланс інтересів сторін у даному питанні.

Відтак суди дійшли висновку, що розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених Позивачем у розгляді справи, що можуть бути стягнуті з Відповідача, є 20 000 грн.

8. Відповідно до приписів ГПК України:

- судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 123);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 126);

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129).

9. Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення зокрема, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

10. З огляду на встановлені обставини справи, пов`язані з відшкодуванням судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням наведених законодавчих приписів, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваного додаткового рішення та постанови дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання Позивача про стягнення з Відповідача витрат Позивача на правову допомогу, оскільки встановили, що заявлені Позивачем до стягнення витрати на правову допомогу не відповідають критерію розумності і обґрунтованості таких витрат.

11. Звертаючись з касаційною скаргою на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 і обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень зі справи, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилався на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 01.11.2018 у справі №911/3650/17, від 26.03.2019 у справі №904/1798/18, від 12.05.2020 №904/4507/18, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

12. У Верховного Суду відсутні підстави вважати, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 01.11.2018 у справі №911/3650/17, від 26.03.2019 у справі №904/1798/18, від 12.05.2020 №904/4507/18, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, оскільки Верховний Суд у зазначених постановах зробив висновки щодо застосування конкретних норм процесуального права, зокрема статей 123, 126, 129 ГПК України та статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, види та розмір професіональної правничої допомоги, які були надані у згаданих справах, склад витрат на цю допомогу, докази на підтвердження її надання, пов`язаність цих витрат із розглядом справ, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справ для сторін, вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи, поведінку сторони під час розгляду справ, критерії пропорційності та розумності таких витрат, розмір їх зменшення у кожній конкретній справі тощо свідчать про неподібність відповідних справ за наведеними правовими ознаками справі, що розглядається, і тому застосування норм процесуального права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи, зокрема, зазначених у оскаржуваних додатковому рішенні та постанові, прийнятій за результатами його перегляду.

13. Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами попередніх інстанцій статті 43 Конституції України, статті 627 Цивільного кодексу України, статей 1, 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки у цій справі суди попередніх інстанцій при ухваленні згаданих судових рішень про часткове задоволення заяви Позивача встановили, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористалися, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні.

14. Верховний Суд погоджується з доводами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

15. З урахуванням наведеного касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Екотест-Центр" залишити без задоволення, а оскаржувані додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд