ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/2601/21

1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Позивач) звернулося до Господарського суду Київського області з позовом до Пісківської селищної ради (далі - Відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - Відповідач-2) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Відповідач-3) про визнання недійсними та скасування рішень, заборону вчинення реєстраційних та будь-яких дій із земельними ділянками з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130.

1.2. Позовні вимоги мотивовані Відповідачем-1 прийняті рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, які сформовані за рахунок земельної ділянки державної власності площею 9,8754 га та про передачу вказаних земельних ділянок у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону.

2.1. 23.09.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява АТ "Українська залізниця" про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Відповідачу-1 вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об`єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав, відчуження, проведення аукціону) із земельними ділянками кадастрові номери 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, які сформовані за рахунок земельної ділянки державної власності площею 9,8754 га;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130, у тому числі реєстрацію права власності, поділу, об`єднання, інші дії, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав;

- заборони державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055600:01:003:0129 та 3221055600:01:003:0130.

2.2. Вказана заява обґрунтована тим, що існує ризик відчуження вищезазначених земельних ділянок на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду.

3.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2021 у справі № 911/2601/21 відмовлено у задоволенні заяви АТ "Українська залізниця" про вжиття заходів забезпечення позову.

Місцевий господарський суд виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить, як обґрунтованих мотивів, посилань на докази, так і самих доказів, на підставі яких суд міг би визначити доцільність та необхідність забезпечення позову.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 911/2601/21 скасовано вищезазначену ухвалу господарського суду першої інстанції, задоволено заяву про забезпечення позову та вжито запропоновані заявником заходи забезпечення позову.

При цьому, апеляційна інстанція дійшла висновку про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом спору (зокрема, про те, що обрані заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів всіх учасників), імовірність ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, якщо судом буде задоволено позов, з метою запобігання понесення збитків чи додаткових витрат учасниками спірних правовідносин.

4.1. Не погодившись із прийнятим рішенням апеляційною інстанцією, Пісківська селищна рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просить його скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

4.2. Скаржник стверджує про недоведеність Позивачем заявлених вимог первинними документами у справі, та невідповідністю решти документів критеріям доказів, які можуть їх підтверджувати.

4.3. Також заявник доводить, що апеляційна інстанція безпідставно прийняла до розгляду несвоєчасно подані докази без поважних на те причини.

4.4. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

5. Розгляд справи Верховним Судом

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Пісківської селищної ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 911/2601/21 у письмовому провадженні.

5.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/988 від 31.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/2601/21 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І.С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.

5.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2022 для розгляду вищезазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.

5.4. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали оскарження ухвали щодо правильності застосування судами норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

6.4. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

6.5. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

6.6. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

6.7. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

6.8. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

6.9. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

6.10. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

6.11. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

6.12. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" наголошено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

6.13. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

6.14. Отже, оскільки предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру, у цьому випадку судами, насамперед, повинно було досліджено наявність такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, у таких немайнових спорах у випадку ствердної відповіді на це питання, встановленню підлягають обставини щодо того чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі № 910/11177/20.

6.15. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, апеляційною інстанцією встановлено, що відповідно до наказу регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 05.02.2016 № 078 "Про закріплення земельних ділянок за виробничими підрозділами регіональної філії "Південно-Західна залізниця" вищевказану земельну ділянку закріплено за виробничим підрозділом Київська дирекція залізничних перевезень, в тому числі до складу зазначеної земельної ділянки увійшли станція Тетерів східний та західний парк, загальною площею 9,8754 га, право постійного користування якою внесено до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця".

У подальшому Виконавчий комітет ради Пісківської селищної Об`єднаної територіальної громади Бородянського району Київської області звернувся з листом № 02-19-944 від 15.10.2020 до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" з проханням погодити включення спірних земельних ділянок до плану з метою подальшого їх використання для будівництва та експлуатації об`єктів промислового значення.

Залізниця в свою чергу, не погодила відчуження спірних земельних ділянок для будівництва та експлуатації об`єктів промислового значення (лист № ЦКМ-14/529 від 25.11.2020).

Незважаючи на вищевказане листування між сторонами, Відповідачем-1 були прийняті рішення № 4.11/8-ІІ від 10.03.2021 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону" та № 4.12/8-ІІ від 10.03.2021 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пісківської селищної ОТГ для проведення аукціону".

6.16. Тобто, за висновком суду апеляційної інстанцій, з яким погоджується суд касаційної інстанції, Відповідач-1 вчиняє дії щодо продажу спірних земельних ділянок на користь третіх осіб, що може призвести до утруднення виконання рішення (у разі його задоволення), оскільки майно буде вже відчужено і Позивач буде змушений звертатися з іншими позовами, зокрема, про визнання недійсним торгів, витребування майна, що в свою чергу вплине на права та інтереси широкого кола осіб, які будуть переможцями на торгах, що надасть їм право набути у власність спірне майно.

До того ж, апеляційна інстанція обґрунтовано зауважила, що доктрина легітимного сподівання у даній ситуації, вимагає констатації того факту, що Позивач, який вважає, що відсутні підстави для вилучення спірних земель з його постійного користування, має легітимне очікування щодо вільного володіння своїм майном не менше, аніж легітимне сподівання Відповідача на можливість проведення аукціону у випадку відмови в позові у даній справі.

6.17. В такий спосіб, судова колегія вважає, що вжиті апеляційним господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору та по суті спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей.

6.18. При цьому, апеляційним судом в оскаржуваній постанові наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких Позивач звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

6.19. Твердження скаржника про безпідставне прийняття до розгляду апеляційним судом доказів (лист Залізниці № ЦКМ-14/529 від 25.11.2020 та лист органу місцевого самоврядування № 02-19-944 від 15.10.2020) без поважних на те причини судова колегія оцінює критично, оскільки зміст вказаних доказів жодною із сторін не ставиться під сумнів та, більш того, апеляційний перегляд ухвали місцевого господарського суду здійснювався за матеріалами оскарження вказаної ухвали, які містили лише копії відповідної заяви про забезпечення позову та оскаржуваного судового рішення, а документи подавались на вимогу суду як такі, що наявні у матеріалах справи, однак не увійшли до матеріалів оскарження.

Водночас, подання зазначених доказів, які хоча й описані в постанові апеляційної інстанції, фактично не впливає і не спростовує обґрунтованості та вірності інших мотивів з яких апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин дії суду апеляційної інстанції переслідували легітимну мету щодо швидкого і ефективного розгляду справи та по суті не містять ознак надання переваги в реалізації процесуальних прав одним учасником справи над іншим.

До того ж, відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.20. Зазначаючи про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник фактично вдається до перегляду встановлених апеляційним господарським судом обставин справи та переоцінки доказів, досліджених і оцінених цим судом, що перебуває поза встановленими наведеною частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Зазначене унеможливлює перевірку відповідних доводів Касаційним господарським судом та свідчить про відсутність визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

7.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують її висновків, тому оскаржене у справі судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд