ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 594/1452/20

1. Описова частина

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Більче-Золотецька сільська рада Чортківського району Тернопільської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, площею 1,99 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта серії ТР № 068644, що знаходиться на території Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу Гаврищук О. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус відмовила їй, з посиланням на пропуск строку на подання такої заяви.

Пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що хворіє гіпертонією, через що часто лікується стаціонарно і амбулаторно. Крім того, у зв`язку із введенням карантину на території України була змушена вести обмежений спосіб життя, а тому не мала змоги вчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила на підставі статті 1272 ЦК України визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 лютого

2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом, додатковий строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2021 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із достатності доказів на підтвердження поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини померлого чоловіка ОСОБА_3 . Зокрема, суди взяли до уваги, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, хворіє, періодично лікується стаціонарно та амбулаторно, а також наявність обмежень руху транспорту у зв`язку з карантином, який було введено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 на усій території України з 12 березня 2020 року. Суди керувалися правилами статті 1272 ЦК України і правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 січня

2020 року у справі № 489/1583/17 (провадження № 61-29660св18).

У травні2021 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Денисова Т. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявниця вказує, що позивачем не наведено об`єктивних підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення їй додаткового строку на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

05 грудня 2018 року у справі № 756/2764/15, у постанові від 12 листопада

2018 року у справі № 136/200/17, та у постанові Верховного Суду України від

23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Денисова Т. С., на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Борщівського районного суду Тернопільської області цивільну справу № 594/1452/20.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Денисова Т. С., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , заповіту не залишив.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, площею 1,99 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта серії ТР № 068644, що знаходиться на території Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Із даних довідки № 592 від 25 червня 2020 року, виданої виконкомом Більче-Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області, серед спадкоємців ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 .

Копією свідоцтва серії НОМЕР_1 від 09 листопада 1991 року підтверджено факт укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано Більче-Золотецькою сільською Радою народних депутатів, актовий запис№28.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05 вересня 1968 року ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Більче-Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області від 06 листопада 2020 року №1006, на день смерті ОСОБА_3 разом з ним були зареєстровані та проживали дочка ОСОБА_2 та зять ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Більче-Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області від 06 листопада 2020 року №1007 ОСОБА_3 з 21 травня 1997 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у дружини - ОСОБА_1 . У період з 16 березня 2014 року до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у дочки ОСОБА_2

22 січня 2020 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини, та 06 липня 2020 року звернулася до приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу Гаврищук О. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 60712155 від 26 червня 2020 року відкрито спадкову справу за № 85/2020, спадкодавець - ОСОБА_3

26 червня 2020 року приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Гаврищук О. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину померлого ОСОБА_3 , у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно медичної довідки, виданої сімейним лікарем Більче-Золотецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 01 жовтня 2020 року, хвора ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку. Хронічне безсоння. Періодично лікується стаціонарно та амбулаторно.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом Україн иу постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада2015 року у справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи вказують на те, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та згідно зі статтею 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом. Строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплив 27 березня 2020 року.

На обґрунтування поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 зазначила про те, що хворіє гіпертонією та часто лікується стаціонарно і амбулаторно, є непрацездатною особою, а також що у зв`язку із запровадженням в Україні карантинних обмежень у встановлений законом для прийняття спадщини шестимісячний строк не мала можливості звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою, оскільки змушена була вести обмежений спосіб життя.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.

Внаслідок карантинних обмежень було зупинено рух громадського транспорту, а також обмежувалось пересування громадян та вводилось ряд інших обмежень.

Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину» було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не звернулася у встановлений законом строк після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини через неможливість дістатися до нотаріальної контори за станом здоров`я, який зумовлений хворобою.

У справі, яка є предметом касаційного розгляду, судами також було враховано, що пропуск визначеного статтею 1270 ЦК України строку є незначним (із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася 26 червня 2020 року, тобто через три місяці після закінчення шестимісячного терміну, на які, зокрема, припадали карантинні обмеження).

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінили доводи та надані сторонами докази, а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду