ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), Засуджених ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), прокурора ОСОБА_10 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 червня 2021 року в кримінальному провадженні № 42019221080000156 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рубіжного Луганської області, жителя м. Харкова, обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років кожного.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на них обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_8 18 вересня 2019 року о 20:11 на АДРЕСА_2 незаконно збула ОСОБА_11 (залегендованій особі) за 200 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 0,8407 г.
04 листопада 2019 року о 19:03 ОСОБА_9 за усною вказівкою ОСОБА_8 на АДРЕСА_3 незаконно збув ОСОБА_12 за 200 грн канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 0,7350 г.
У цей же день, у період з 20:00 до 21:05 при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 в м. Харкові працівниками поліції було виявлено та вилучено 2 полімерних пакети та 2 ємності з канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину - 12,0159 г, який вона зберігала з метою збуту.
Також, у цей день, при проведенні працівниками поліції обшуку в житловому приміщенні ОСОБА_9 у м. Харкові у період з 21:13 по 22:20 було виявлено та вилучено 5 полімерних пакетів та коробку з-під сірників із канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину - 10,3280 г, який він зберігав з метою збуту.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_13 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляду у цьому суді через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції всупереч положень ст. 419 КПК не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом статей 69 та 75 КК, що, на його думку, призвело до призначення явно м`якого, а відтак й несправедливого покарання засудженим.
Стверджує, що апеляційний суд не у повній мірі врахував те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин, розповсюдження яких набуває більших масштабів і стає загрозливим соціальним чинником, який негативно впливає на життя та здоров`я людей. Також звертає увагу, що судом не враховано й те, що засуджені збували заборонені наркотичні засоби серед молоді увищому навчальному закладі впродовж близько шести місяців.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу.
Захисники та засуджені виступили проти її задоволення і просили залишити рішення апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався повністю.
При перегляді вироку апеляційний суд, перевіривши доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, які є аналогічними тим, що викладені ним у касаційній скарзі, уважно їх вивчив і дійшов обґрунтованого висновку про законність рішення місцевого суду, та навів у своїй ухвалі конкретні мотиви з урахуванням яких він визнав необхідним залишити цей вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
За правилами статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Відповідно до ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення та кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку районного суду, підставами для застосування ст. 69 КК при призначенні покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цей суд визнав їхнє щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, молодий вік, а також наявність у ОСОБА_8 батька, який є особою з інвалідністю (ліквідатором наслідків на ЧАЕС), та стан здоров`я ОСОБА_9 , який потребує постійного лікарського нагляду.
З урахуванням обставин справи, зважаючи на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягалися, мають постійне місце проживання, виключно позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання, їхню позитивну посткримінальну поведінку, місцевий суд дійшов умотивованого висновку про можливість їхнього виправлення без ізоляції від суспільства.
Наведені в ухвалі апеляційного суду висновки про можливість виправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без відбування покарання, за умов їхнього звільнення від відбування покарання з випробуванням, є належним чином умотивованими і не суперечать законодавчим приписам та принципам закладених у нормах кримінального закону щодо мети покарання.
Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувався цей суд при ухваленні свого рішення.
Наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 упродовж близько шести місяців збували наркотичні засоби серед молоді увищому навчальному закладі не знайшли свого підтвердження при їх перевірці судом касаційної інстанції, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ці дії їм у вину стороною обвинувачення не інкримінувалися і такого судами першої та апеляційної інстанції у справі встановлено не було.
При перегляді оскаржуваної ухвали судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких може бути скасування чи зміна судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд