ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 537/532/21

1. Описова частина

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що 30 січня 1979 року він підставі рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради отримав ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Через деякий час він одружився із ОСОБА_3 , до якої переїхав жити за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначав, що за час проживання з ОСОБА_3 він приватизував належну йому квартиру, проте свідоцтво про приватизацію зазначеної квартири разом з паспортом і кодом викрав ОСОБА_4 - син

ОСОБА_3 .

Вказував, що після смерті ОСОБА_3 йому стало відомо про наявність договору купівлі-продажу, укладеного 04 листопада 1999 року на Кременчуцькій товарній біржі за номером 3-104, згідно з яким ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Вкрадені документи, а саме код і паспорт, ОСОБА_4 повернув йому через сусідку у серпні 2015 року.

Зазначав, що він ніяких дій щодо продажу належної йому на той час квартири він не вчиняв, на час спільного проживання з дружиною у його квартирі за усною домовленістю проживав її син ОСОБА_4 .

Зазначав, що у серпні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до нього, Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання договору купівлі-продажу, укладеного на Кременчуцькій товарній біржі, дійсним, після зміни своїх позовних вимог просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 за набувальною давністю.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року, яким скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено за недоведеністю.

Зазначав, що відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що її позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки вона не є особою, яка заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти майном протягом десяти років в розумінні приписів статті 344 ЦК України.

Рішенням Верховного Суду від 01 листопада 2018 року його касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року залишено без задоволення, рішення апеляційного суду залишено без змін.

Вказував, що у січні 2019 року йому стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи, а саме наявність висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2018 року № 20867/23983 у кримінальному провадженні

№ 12016170090001586, в якому зазначено, що підпис від його імені у договорі від 04 листопада 1999 року купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_4 , зареєстрованому на Кременчуцькій товарній біржі за номером 3-104, розташований у рядку між друкованими словами «продавець» та « ОСОБА_1 » виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ним, а іншою особою.

Таким чином, під час розгляду справи ОСОБА_5 достеменно знала про те, що він не підписував спірного договору.

Після розгляду справи 08 грудня 2017 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Веселовського А. Г. та продала спірну квартиру ОСОБА_6 , яка є дочкою ОСОБА_4 , а та в свою чергу продала квартиру ОСОБА_2 .

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд витребувати у ОСОБА_2 об`єкт житлової нерухомості - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та повернути її у його власність.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2021 року у складі судді Зоріної Д. О. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що саме він є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , та як наслідок має право на витребування цього майна із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Також суд дійшов висновку про неналежність висновку експерта від 31 жовтня 2018 року № 20867/23983 як доказу того, що позивач є законним власником спірної квартири, оскільки підтверджена зазначеним висновком експерта обставина була предметом доказування при вирішенні судами попередніх інстанцій обґрунтованості вимог позивача про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним і судом було зроблено висновок про недоведеність позивачем факту необізнаності останнього про укладення відповідної угоди.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 об`єкт житлової нерухомості - однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 , та повернуто квартиру

АДРЕСА_4 , власнику

ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вибуття спірної квартири з володіння позивача поза його волею та подальше відчуження її за відплатним договором купівлі-продажу від 08 грудня 2017 року ОСОБА_5 , яка не набула право власності на спірне майно, що встановлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року у справі № 537/2420/16-ц, та не мала права його продавати, дає позивачеві право як належному власнику на витребування квартири

АДРЕСА_4 від останнього набувача ОСОБА_2 , навіть якщо укладаючи договір купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року вона діяла добросовісно.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не була належним чином повідомлена про місце, дату та час судового засідання. Всі повістки направлялися за адресою, за якою вона ніколи не була зареєстрована та ніколи не проживала. Зазначає, що навіть дата її народження була вказано неправильно, тому адресну довідку для суду надали стосовно зовсім іншої особи. Вказане позбавило її права на належний судовий розгляд та можливості надати заперечення на позов.

Вказує, що про наявність оскаржуваного рішення вона дізналася на початку 2022 року, коли її розрахункову картку було заблоковано та у відділені банку їй стало відомо, що Крюківським відділом державної виконавчої служби були вчинені виконавчі дії в процесі примусового виконання рішення суду.

Зазначає, що під час розгляду справи № 537/2420/16-ц за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, судом було зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 не довів факту необізнаності його про укладення відповідної угоди, при цьому йому було відмовлено з підстав пропущення ним строку позовної давності. На вказані обставини апеляційний суд уваги не звернув, у зв`язку з чим порушив вимоги частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки вказане рішення є преюдиційним.

Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що до участі у справі не були залучені як треті особи попередні власники квартири, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації Кременчуцької міської ради народних депутатів 01 лютого 1994 року, згідно з розпорядженням від 01 лютого 1994 року № 3315/1, зареєстрованого у Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № М-1 за реєстровим № 91, ОСОБА_1 на праві власності належить однокімнатна квартира

АДРЕСА_1 .

04 листопада 1999 року на Кременчуцькій товарній біржі за номером 3-104 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_1 належну йому квартиру АДРЕСА_4 .

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року у справі № 537/2420/16-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року (провадження № 61-16751св18), у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено за недоведеністю.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером інформаційної довідки 129865148 від 05 липня 2018 року та за номером інформаційної довідки 130651295 від 12 липня 2018 року, 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовський А. Г. посвідчено договір купівлі-продажу за номером 4679, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_4 , набула ОСОБА_6 ; 02 лютого 2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. посвідчений договір купівлі-продажу за номером 185, відповідно до якого квартиру

АДРЕСА_4 , придбала ОСОБА_2 , яка є володільцем спірного нерухомого майна.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня

2018 року № 20867/23983 за кримінальним провадженням

№ 12016170090001586, складеним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, та наданого позивачем до позовної заяви, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі від 04 листопада 1999 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , зареєстрованому Кременчуцькою товарною біржею за номером 3-104, розташований у рядку між друкованими словами «продавець» та « ОСОБА_1 » виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 13, 43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд. Зокрема, у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України зазначено про право особи брати участь у судових засіданнях.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки доучасті в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Отже, день належного вручення копії судової повістки-повідомлення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання повістки.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року (далі - ЄСПЛ) у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine) (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia», заява № 43330/09, § 25, 27).

В матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час і місце судових засідань, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції.

Отже, розгляд цієї справи без повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи позбавив її права мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, передбачених процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду.

Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду