ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 521/19626/16-ц

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_5 та просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 терміном один місяць.

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 , у встановлений законом строк він із заявою про прийняття спадщини не звертався з огляду на відсутність спадкової маси. Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року було скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та визнано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_5 , і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки тільки після набрання законної сили вищевказаним рішенням апеляційного суду він дізнався, що після смерті батька ОСОБА_6 залишилося спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 , строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини пропущений ним з поважної причини.

З огляду на зазаначене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 терміном один місяць.

Зустрічним позов мотивований тим, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між нею та ОСОБА_6 , і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Враховуючи те, що вона є племінницею спадкодавця ОСОБА_6 , у неї наявні підстави для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Оскільки до моменту остаточного вирішення спору про визнання за нею права власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу у неї були відсутні підстави для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними.

З огляду на викладене, ОСОБА_5 просила позов задовольнити.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року первісний та зустрічний позови задоволено.

Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. На момент смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було достеменно відомо про відсутність у спадкодавця спадкового майна, тому той факт, що вказані особи не звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини у визначений ЦК України строк, не свідчить про їх відмову від спадщини.

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачі за первісним та зустрічним позовом не надали належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини з пропуском строку та незвернення ОСОБА_7 до нотаріуса з такою заявою не пов`язане з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.

У травні 2021 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2017 року в частині задоволення її зустрічного позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказувала, що звернення особи із заявою про прийняття спадщини здійснюється не заради реалізації права на спадкування як такого, а у випадку наявності обґрунтованих очікувань щодо набуття у власність певного майна, що належало за життя спадкодавцю.

Поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини обумовлена істотною зміною обставин. На момент відкриття спадщини вона достеменно знала, що квартира АДРЕСА_1 не належить спадкодавцю.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.

28 серпня 2021 року справа № 521/19626/16 надійшла до Верховного Суду.

Одеська міська рада направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в касаційному порядку не оскаржувалась та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядається.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_6 за життя на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. За життя спадкодавецьзаповіту не склав.

ОСОБА_5 є племінницею ОСОБА_6 .

У липні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на вказану квартиру, мотивуючи його тим, що 05 січня 2009 року вона уклала договір купівлі-продажу вказаної квартири та сплатила 80 000 грн, що було оформлено розпискою. Зазначений договір не був посвідчений нотаріально, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , помер.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2009 року в справі № 2- 6071/2009 було визнано дійсним укладений 05 січня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_5 право власності на вказану квартиру.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси в справі № 2о-284/10 від 23 грудня 2010 року квартира АДРЕСА_1 була визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_6 .

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року за апеляційною скаргою Одеської міської ради заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси в справі № 2-6071/2009 від 12 жовтня 2009 року було скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири було відмовлено.

Встановлено, що ОСОБА_5 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не зверталася.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Статтями 1268, 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропущення строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви й ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, але він не скористався правом на прийняття спадщини, то правових підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини немає.

ОСОБА_5 як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер у січні 2009 року, у визначений статтею 1270 ЦК України строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, натомість у липні 2009 року звернулася до суду з позовом про визнання дійсним укладеного між нею та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу спірної квартири.

З огляду на наведене, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона не надала жодних переконливих доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску нею строку для прийняття спадщини.

Вказані висновки апеляційного суду не суперечать висновка, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.

Таким чином, апеляційний суд, належним чином дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, врахувавши фактичні обставини, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 .

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду