ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 360/1232/16-ц

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила усунути їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї відповідача.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено, виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ніким не оспорено та не скасовано, тому позивач як єдиний та повноправний власник має право не тільки володіти вказаною квартирою, а й користуватись та розпоряджатись нею. ОСОБА_2 ніяких угод зі ОСОБА_1 щодо користування належною їй квартирою не укладала, тому проживаючи в ній, чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй власністю.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вселення ОСОБА_2 у 2013 році у спірну квартиру відбулося з дотриманням умов укладених між сторонами договорів та норм Закону. Між сторонами існує спір про право власності на зазначену квартиру.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року скасовано, рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року залишено в силі.

В квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року.

Заява мотивована тим, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року в справі № 360/1970/17, яке набрало законної сили 16 січня 2019 року, скасовано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 березня 2016 року за №14203294. Таким чином, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є власником спірної нерухомості, її права внаслідок проживання ОСОБА_2 у квартирі не порушуються.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено.

Скасовано рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2016 року за № 14203294 здійснений неправомірно з порушенням прав ОСОБА_2 як належного користувача та володільця квартири, про що відповідачу не було відомо на час ухвалення судом рішення, вказана обставина є істотною для вирішення справи, тому наявні правові підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Оскільки ОСОБА_2 набула право користування спірною квартирою на підставі договору переуступки паю на цю квартиру від 18 лютого 2013 року, укладеного в тому числі і зі ОСОБА_1 , цей договір в установленому законом порядку не визнаний недійсним, відповідач правомірно користується вказаною квартирою та відсутні підстави для її виселення зі спірного житла.

У липні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року і прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судових рішень в цій справі за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 802/2196/17-а та від 21 жовтня 2020 року в справі № 726/938/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказувала, що в реєстрі прав власності зміни щодо власника спірної квартири відсутні, тобто і 07 грудня 2016 року, і 17 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав був наявний запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Заявник пропустила строк звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлений пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Апеляційний суд розглянув справу в складі суддів, які підлягали відводу у зв`язку з порушенням автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бородянського районного суду Київської області.

21 вересня 2021 року справа № 360/1232/16-ц надійшла до Верховного Суду.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням, у якому просила поновити їй строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги вона отримала пізніше строку на подання відзиву, зазначеного в ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи, що невчасне отримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги позбавляє сторону можливості подати відзив на касаційну скаргу в установлений судом строк, суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_2 строк для подання відзиву.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОК «Житлово-будівельний кооператив «Бригантина-2» укладений договір про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку, зокрема квартири АДРЕСА_1 .

18 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладено договір переуступки паю, за яким ОСОБА_4 , ОСОБА_1 передали ОСОБА_2 свій пай ОК «Житлово-будівельний кооператив «Бригантина-2» з поетапною оплатою та отримання свідоцтва про право власності на вище зазначену квартиру, а також право часткової спільної власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно до акта прийому-передачі від 20 лютого 2013 року ОК «Житлово-будівельний кооператив «Бригантина-2» передав, а ОСОБА_2 прийняла однокімнатну квартиру № 19 у вищезазначеному будинку.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 липня 2016 року, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 18 лютого 2013 року, договору про спільну пайову участь у будівництві житлового будинку від 06 березня 2012 року, технічного паспорту від 06 грудня 2012 року, за ОСОБА_1 29 березня 2016 року зареєстроване право власності на спірну квартиру, про що у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 29 березня 2016 року було внесено відповідний запис за № 14203294.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року у цій справі виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року скасовано, рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року залишено в силі.

Рішенням Бородянського районного суду від 28 квітня 2016 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення, звільнення квартири та повернення її власнику, а також зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору переуступки паю на квартиру з поетапною оплатою недійсним відмовлено.

Рішенням Бородянського районного суду від 11 червня 2018 року у справі № 360/1970/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, скасовано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 березня 2016 року за № 14203294.

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року змінено та викладено його в такій редакції: «Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2016 року за № 14203294».

Судове рішення мотивовано тим, що реєстрація права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 порушує права ОСОБА_2 як користувача та володільця квартирою, оскільки договір про переуступку паю на цю квартиру, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як головою кооперативу ОК «ЖБК «Бригантина-2» та ОСОБА_1 18 лютого 2013 року не скасований, не визнаний недійсним і свою дію не припинив. Запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснений неправомірно, з порушенням прав ОСОБА_2 як належного користувача та володільця квартири, про що відповідачці не було відомо на час прийняття судом рішення.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері цивільного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Встановивши, що обставини, викладені ОСОБА_2 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є істотними для справи, не були встановлені судом, не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для перегляду рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Посилання в касаційній скарзі на розгляд справи в апеляційному суді колегією суддів, яка підлягала відводу у зв`язку з порушенням автоматизованого розподілу судової справи між суддями, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду Київського апеляційного суду під час розгляду заяви представника ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, та в ухвалі від 10 червня 2021 року їм надана належна правова оцінка, а також наведені мотиви та висновки, з яких апеляційний суд виходив при відмові в її задоволенні.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду