ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/2321/20 (922/2139/21)

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020, серед іншого, було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

2. 02.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" (далі - ТОВ "Ей Ті Фінанс") звернулось до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним Договору позики від 01.05.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.09.2021, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022, у задоволенні позову було відмовлено.

4. До закінчення судових дебатів у справі представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Караченцевим Ю.Л. зроблено заяву про понесення судових витрат, розмір та докази понесення яких будуть подані у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України.

5. 12.01.2021 до Східного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Караченцева Ю.Л. надійшла заява (вх. № 349), в якій останній просить стягнути з ТОВ "Ей Ті Фінанс" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

6. 24.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Ей Ті Фінанс" надійшли заперечення (вх. № 819), в яких останній просить відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви Караченцева Ю.Л. про стягнення витрат на правничу допомогу.

7. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) заяву представника ОСОБА_2 адвоката Караченцева Ю.Л. про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 349) - задовольнити частково, стягнути з ТОВ "Ей Ті Фінанс" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) у розмірі 12 000,00 грн.

Рух касаційної скарги

8. 16.02.2022 ТОВ "Ей Ті Фінанс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. №16/02/22-5 від 16.02.2022 на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 922/2321/20 (922/2139/21), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Ей Ті Фінанс" у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.02.2022.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) за касаційною скаргою ТОВ "Ей Ті Фінанс" від 16.02.2022 вих. № 16/02/22-5 на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022; призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "Ей Ті Фінанс" на 14.06.2022 року о 10:25.

11. Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Ей Ті Фінанс" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про винесення додаткової постанови.

12. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

12.1. Договір про надання правничої допомоги від 19.11.2021 не містить порядку обчислення гонорару, не відповідає вимогам законодавства, що регулює адвокатську діяльність, є неукладеним в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України. Позиція ТОВ "Ей Ті Фінанс" повністю узгоджується із постановою Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц. Також посилається на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

12.2. Витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співмірності, оскільки позиція ОСОБА_2 не змінювалася у суді першої та апеляційної інстанції.

12.3. Правові висновки, не застосовані судом апеляційної інстанції, викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ВП ВС згідно постанови ВП ВС від 27.03.2019 року у справі Х2521/21255/13-Ц (14-600цс18).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. До Верховного Суду від інших учасників справи не надходили відзиви на касаційну скаргу.

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Об`єктом розгляду у даній справі є заява (вх. № 349) представника ОСОБА_2 адвоката - Караченцева Ю.Л. про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

18. Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану додаткову постанову дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 адвоката Караченцева Ю.Л. про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 349) і стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

19. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

20. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

21. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

22. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

23. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

24. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

25. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

26. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

27. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

28. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

29. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

30. Із наявних матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом апеляційної скарги у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) відповідачем 2 надано: свідоцтво Караченцева Ю.Л. про право на заняття адвокатською діяльністю № 1235 від 15.06.2012; договір про надання правничої допомоги від 19.11.2021; додаток № 1 від 19.11.2021 до договору про надання правничої допомоги від 19.11.2021 (визначено розмір та порядок оплати послуг адвоката); додаткову угоду від 10.12.2021 до договору про надання правничої допомоги від 19.11.2021; акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.01.2022 на суму 24 000,00 грн.

31. Згідно договору про надання правничої допомоги від 19.11.2021 сорони передбачили, зокрема, наступне:

- адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та у відповідності із законодавством України;

- адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист клієнта у Східному апеляційному господарському суді у справі № 922/2321/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі 922/2321/20 (922/2139/21) та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 у справі 922/2321/20 (922/2139/21)( п. 1.2. договору);

- за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами надання послуг (п. 5.1. договору).

32. У додату № 1 до договору про надання правової допомоги від 19.11.2021 сторони погодили розмір та порядок оплати послуг адвоката за надання ним професійної допомоги у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) за апеляційною скаргою ТОВ "Ей Ті Фінанс" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі 922/2321/20 (922/2139/21) та за апеляційною скаргою ТОВ "Ей Ті Фінанс" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 у справі 922/2321/20 (922/2139/21).

33. Згідно додаткової угоди від 10.12.2021 до договору про надання правничої допомоги від 19.11.2021, укладеної між адвокатом Караченцевим Ю.Л. та ОСОБА_2, сторони погодили вартість послуг наданих адвокатом:

- усна консультація та ознайомлення з документами та їх правовий аналіз - 3 000,00 грн;

- складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Ей Ті Фінанс" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі 922/2321/20 (922/2139/21) - 18 000,00 грн;

- складання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Ей Ті Фінанс" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 у справі 922/2321/20 (922/2139/21) - 18 000,00 грн;

- складання заперечень, письмових пояснень, заяв/клопотань, інших процесуальних документів - 600,00 грн;

- представництво інтересів замовника в суді апеляційної інстанції - участь у судових засіданнях - 6000,00 грн;

- підготовка та подання адвокатського запиту з метою отримання додаткових доказів (документів або інформації) - 1 500,00 грн.

34. Згідно додатної до заяви копії Акту від 11.01.2022 № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 19.11.2021 в період з 19.11.2021 по 11.01.2022 адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) за апеляційною скаргою ТОВ "Ей Ті Фінанс" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 на загальну суму 24 000,00 грн в наступному обсязі:

- складання відзиву від 03.12.2021 на апеляційну скаргу ТОВ "Ей Ті Фінанс" адвоката Дробчак Л.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 у справі 922/2321/20 (922/2139/21) - 18 000,00 грн;

- представництво інтересів клієнта ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) - участь у судовому засіданні у справі № 922/2321/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Ей Ті Фінанс" адвоката Дробчак Л.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2021, відбулось 11.01.2022 - 6 000,00 грн;

35. Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

36. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

37. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

38. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

39. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

40. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

41. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

42. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

43. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

44. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

45. Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

46. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

47. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

48. Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

49. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

50. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

51. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

52. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

53. З огляду на положення статті 204 ЦК України, у якій закріплено презумпцію правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

54. Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

55. Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

56. Також Верховний Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

57. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

58. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

59 Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

60. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

61. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

62. Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

63. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

64. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

65. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

66. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

67. З огляду на положення статті 204 ЦК України, у якій закріплено презумпцію правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

68. Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

69. Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

70. Також Верховний Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

71. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

72. Суд апеляційної інстанції, погодився з доводами позивача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що адвокат відповідача 2 брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, отже, матеріали і обставини справи вже були йому знайомі. Відтак, на стадії апеляційного перегляду правова позиція у відповідача 2 фактично є сформованою, адвокат готував відзив на апеляційну скаргу позивача з урахуванням вже наявної позиції, яка була викладена в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву, а також частково з урахуванням правової позиції, викладеної місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні.

73. Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено тривалість судового засідання 11.01.2022 у справі № 922/2321/20 (922/2139/21), в якому приймав участь представник ОСОБА_4 адвокат Караченцев Ю.Л., а саме: 40 хвилин (з 10:14 год. до 10:54 год.).

74. З огляду на викладене та враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатом, враховуючи заявлені заперечення позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 адвоката Караченцева Ю.Л. про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. № 349) і стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

75. Колегія суддів вважає, що аргументи касаційної скарги наведені у п. 12.1 постанови є необґрунтованими та в силу статті 300 ГПК України зводяться до переоцінки доказів у справі, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції встановив, що до заяви ОСОБА_2 додано додаток № 1 від 19.11.2021 до договору про надання правничої допомоги від 19.11.2021 та додаткова угода від 10.12.2021 до договору про надання правничої допомоги від 19.11.2021, які саме визначають розмір та порядок оплати послуг адвоката, відтак, відхилив аналогічні аргументи позивача при винесенні оскаржуваного судового рішення. Крім того, посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц є необґрунтованим, з огляду на відмінні фактичні обставини справи, які не є тотожними справі, що розглядається (у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 39).

76. Аргументи касаційної скарги, наведені у пунткі 12.2. постанови є необґрунтованими, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи вимоги частини першої статті 86 ГПК України, оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Крім того, суд урахував аргументи позивача щодо неспівмірності заявлених витрат, задовольнивши частково заяву відповідача у розмірі 12 000,00 грн із заявлених 24 000,00 грн.

77. Крім того, колегія суддів не вбачає відступу від правових позицій Верховного Суду, зазначених у п. 12.3. постанови.

78. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

79. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів.

80. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що Додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -