ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 212/1396/20

У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із позовом до ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», про визнання припиненими кредитного договору та договору іпотеки, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні іпотечним майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11091921000, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 10 000 дол.США зі сплатою відсотків в розмірі 12,3 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 08 грудня 2017 року.

11 грудня 2006 року з метою забезпечення вказаного кредитного договору між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 11091921000-З, предметом якого є однокімнатна квартира за АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1921/10 задоволено позов АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та стягнуто з них солідарно заборгованість за кредитним договором № 11091921000 від 11 грудня 2006 року в розмірі 73 892,40 грн, витрати по сплаті державного мита в розмірі 738,92 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

За договором купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшли до ПАТ «Дельта Банк».

У зв`язку з погашенням вказаної заборгованості, яка стягнута рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2010 року, державним виконавцем Покровського ВДВС міста Кривого Рогу 19 липня 2019 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Тому існують підстави вважати припиненими кредитний договір та іпотечний договір, оскільки позичальником виконано кредитне зобов`язання в повному обсязі.

Позивачі, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили:

визнати припиненим договір про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ;

визнати припиненим договір іпотеки № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4872, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , з підстав припинення договору про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року та належного виконання зобов`язань за цим договором;

усунути ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем ОСОБА_5 , перешкоди у користуванні та розпорядженні іпотечним майном шляхом виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження та з державного реєстру іпотек запису про обтяження спірного нерухомого майна - квартири за АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано припиненим договір про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Визнано припиненим договір іпотеки № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4872, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , з підстав припинення договору про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року та належного виконання зобов`язань за цим договором.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

ОСОБА_1 повністю виконав судове рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була визначена у розмірі 73 892,40 грн, у зв`язку із чим основне зобов`язання, згідно пункту 1.2.2. кредитного договору № 11091921000 від 11 грудня 2006 року припинилось на підставі статті 599 ЦК України внаслідок чого припинились і зобов`язання за похідним від основного договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору. Тому слід визнати припиненим договір кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , та визнати припиненим іпотечний договір № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С. В., зареєстрований в реєстрі № 4872;

внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно при припиненні обтяження здійснюється, зокрема, на підставі документу, який підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Позивачі не звертались до державного реєстратора із заявами про припинення обтяження предмета іпотеки із наданням документа, який підтверджує факту виконання відповідних умов правочину. Тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні іпотечним майном є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року в оскарженій частині залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позичальник ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 11091921000, укладеним 11 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , фактичним повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, у зв`язку із чим таке зобов`язання припинилось на підставі статті 559 ЦК України, та як наслідок припинилось право застави (іпотеки);

не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 сплатив суму боргу актуальну на 01 вересня 2009 року, без урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачено статтею 625 ЦК України, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 повністю виконав судове рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була визначена у розмірі 73 892,40 грн, у зв`язку із чим основне зобов`язання, згідно пункту 1.2.2. кредитного договору № 11091921000 від 11 грудня 2006 року, припинилось на підставі статті 599 ЦК України, внаслідок чого припинились і зобов`язання за похідним від основного договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору. Судове рішення, яке набрало законної сили та виконане боржником, за яким з боржника стягнуто визначену позивачем заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості. При цьому, офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов`язанні, спір щодо якого вже вирішений судом та боржником належним чином виконано рішення суду, пред`являти після цього до сторони додаткові вимоги. Тому доводи відповідача про те, що у позивача залишилась прострочена заборгованість як по тілу кредиту так і по нарахованих процентах та про те, що рішення суду виконане в гривневому еквіваленті і на момент його виконання залишилася непогашеною курсова різниця, колегія суддів оцінює як безпідставні. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/27064/15, постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 601/855/19 та постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 569/17667/19.

Аргументи учасників справи

У березні 2022 року ТОВ «Укрдебт Плюс» подало касаційну скаргу, яка підписана представником Ковалевським Є. В., на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, в якій просило:

скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року в частині визнання припиненими договору про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року та договору іпотеки № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 4872 та скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року;

ухвалити рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги в частині визнання припиненими договору про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року та договору іпотеки № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 4872;

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 394/433/17; від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 27 жовтня 2021 року у справі № 521/16269/18; від 04 грудня 2019 року у справі № 521/18737/17 (провадження № 61-41093св18); від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15;

наявність рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1921/10, не є підставою для припинення зобов`язань за кредитним договором та не звільняє позивачів від виконання його умов, а відповідача не позбавляє права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У червні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 через представника ОСОБА_6 надали відзив на касаційну скаргу ТОВ «Укрдебт Плюс», в якому просять залишити оскаржені рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що постанови Верховного Суду, на які посилається у касаційній скарзі відповідач не можуть бути застосовані у справі № 212/1396/20. Суди зробили обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 повністю виконав судове рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була визначена у розмірі 73 892,40 грн, у зв`язку із чим основне зобов`язання, згідно пункту 1.2.2. кредитного договору № 11091921000 від 11 грудня 2006 року припинилось на підставі статті 599 ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2022 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про зупинення дії рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року: у задоволенні клопотання ТОВ «Укрдебт Плюс» про участь у судовому засіданні відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 травня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 394/433/17; від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 27 жовтня 2021 року у справі № 521/16269/18; від 04 грудня 2019 року у справі № 521/18737/17 (провадження № 61-41093св18); від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 11 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір надання споживчого кредиту № 11091921000, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 10 000 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 12,3 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 08 грудня 2017 року.

У пункті 1.2.2 вказаного договору передбачено, що кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів, спрямованих на погашення кредиту, в повному обсязі на рахунок банку.

11 грудня 2006 року з метою забезпечення грошового зобов`язання за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 11091921000-З, предметом якої є однокімнатна квартира за АДРЕСА_1 . Сторони у пункті 1.2.2. договору обумовили, що іпотекою забезпечується зобов`язання у поверненню отриманого кредиту за кредитним договором в термін до 08 грудня 2017 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Коротковою С. В. у реєстрі за № 4872.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2010 року у справі № 2-1921/10 задоволено позов АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та стягнуто з останніх солідарно заборгованість за кредитним договором № 11091921000 від 11 грудня 2006 року в розмірі 73 892,40 грн, витрати по сплаті державного мита в розмірі 738,92 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Ухвалою суду від 14 листопада 2012 року у виконавчому провадженні у справі № 2-1921/2010 від 08 квітня 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрсСиббанк» у сумі 74 751,32 грн замінено стягувача на правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».

13 червня 2019 року ОСОБА_1 сплачено 74 751,32 грн боргу на користь ПАТ «Дельта Банк» за виконавчим листом № 2-1921 від 08 квітня 2010 року.

19 липня 2019 року державним виконавцем Покровського ВДВС міста Кривий ріг територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Яковенко О. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59319227 відкритого на підставі виконавчого листа № 2-1921/2010 виданого 08 квітня 2010 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу про стягнення боргу у сумі 74 751,32 грн з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у зв`язку із повним виконанням, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) зазначено, що:

«договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Тобто, договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Тому позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку з наведеним судові рішення в цій частині підлягають скасуванню та в її задоволенні слід відмовити».

У справі, що переглядається:

позивачі, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили: (а) визнати припиненим договір про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ; (б) визнати припиненим договір іпотеки № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4872, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , з підстав припинення договору про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року та належного виконання зобов`язань за цим договором;

суди не звернули уваги, що передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору, який законом не передбачений;

при задоволенні позовних вимог про визнання припиненими кредитного договору та договору іпотеки, суди не врахували, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а тому помилково задовольнили зазначені позовні вимоги.

У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим договору про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року та про визнання припиненим договору іпотеки № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21), колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені із порушенням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання припиненим договору про надання споживчого кредиту № 11091921000 від 11 грудня 2006 року та про визнання припиненим договору іпотеки № 11091921000-З від 11 грудня 2006 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

ТОВ «Укрдебт Плюс» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн та касаційної скарги у розмірі 1 816 грн. Тому з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 589 грн. Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то судовий збір в розмірі 1 589 грн належить компенсувати відповідачеві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,