ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 920/1222/19

1.1 Заступник прокурора Сумської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради (далі - відповідач - 1), Фізичної особи - підприємця Ярош Олександра Миколайовича (далі - відповідач - 2) у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача- 1 від 19.06.2019 № 5243-МР "Про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Ярошу Олександру Миколайовичу за адресою: АДРЕСА_1 " та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.07.2019, укладений між відповідачами.

1.2 Позовні обґрунтовано тим, що земельна ділянка передана у користування відповідачу-2 на підставі оскаржуваного рішення відповідача-1 та договору оренди з порушенням положень земельного законодавства, оскільки така передача повинна була здійснюватися за результатами проведення земельних торгів.

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду Сумської області від 07.07.2021 (суддя Резніченко О.Ю.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, в позові відмовлено.

2.3 Свої висновки суди мотивували тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався, як на підставу позовних вимог.

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі №910/2333/14, від 05.08.2015 у справі № 910/1754/15-г, від 27.12.2016 у справі № 910/3561/16, від 24.10.2017 у справі № 910/24461/16 та постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 16.10.2019 у справі № 592/5430/15-ц, від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19, від 27.06.2018 у справі № 902/889/16, від 14.03.2019 у справі № 902/341/17, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19.

3.3 Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Апеляційний суд встановив, що за договором оренди земельної ділянки від 02.04.2007 підприємець Дудка Ю.М. орендував до 27.12.2011 у відповідача-1 земельну ділянку розміром 0,1006 га з кадастровим номером 5910136600:11:006:0015 за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 12 (далі - земельна ділянка).

4.2 19.02.2016 між Дудкою Ю.М. та Ярошом О.М. укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (магазин), за умовами якого Ярош О.М. придбав у приватну власність нежиле приміщення (магазин з прибудовою), загальною площею 436,4 кв.м, яке розташоване за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Чернігівська, 12, та знаходиться на земельній ділянці.

4.3 26.05.2016 відповідач-2 звернувся із заявою до відповідача-1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з розміщенням на ній нежитлового приміщення (магазину), що перебуває у його приватній власності.

4.4 Рішенням відповідача-1 від 02.11.2016 № 1365-МР відповідачу-2 без проведення земельних торгів надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4.5 06.03.2018 відповідач-2 звернувся до відповідача-1 із заявою про внесення змін до рішення від 02.11.2016 № 1365-МР шляхом розширення площі земельної ділянки для відведення з 0,1006 га на 0,2000 га.

4.6 Рішенням відповідача-1 від 19.12.2018 № 4348-МР внесено зміни до попереднього рішення та збільшено до 0,2000 га розмір земельної ділянки, яка планувалась до передачі в користування.

4.7 Після розроблення на замовлення відповідача-2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішенням відповідача-1 від 19.06.2019 № 5243-МР його затверджено, а новостворену ділянку з кадастровим номером 5910136600:11:006:0019 площею 0,2000 га надано в користування з подальшим укладенням щодо неї договору оренди землі від 09.07.2019.

4.8 Позивач вказував на те, що спірним рішенням відповідачу-2 передано без проведення земельних торгів земельну ділянку на 0,0994 га більшу, ніж перебувала у користуванні у попереднього власника нерухомості та яка не була зайнята об`єктами нерухомості.

4.9 Крім того під час нового розгляду встановлено, що позивач не подав доказів, які б підтверджували укладення між підприємцем Дудка Ю.М. та відповідачем-1 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2007, у зв`язку з чим, суди дійшли висновку про припинення дії цього договору внаслідок закінчення строку його дії та відсутністю чинного договору оренди спірної земельної ділянки на момент укладення договору купівлі-продажу від 19.02.2016.

4.10 Також встановлено, що позивачем не надано доказів щодо обґрунтування розміру земельної ділянки, яка могла бути передана в оренду відповідачу-2, а його твердження про неправомірність її передачі у зазначеному розмірі, ґрунтується лише на припущеннях.

4.11 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.12 Як вже зазначалося, виключним випадком касаційного оскарження прокурор вказував застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.13 Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, на які у касаційній скарзі посилався скаржник, позивач має довести очевидну неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта.

4.14 У позові прокурор посилався на те, що до відповідача-2 право користування земельною ділянкою могло перейти лише у розмірі 0,1006 га, яке мав попередній власник нерухомого майна, у подальшому набутого від нього відповідачем-2.

4.15 Судами обох інстанцій встановлено, що саме у такому розмірі відповідач-2 і просив відповідача-1 надати йому у користування земельну ділянку у першому зверненні. Також, судами встановлено, що у подальшому відповідач-2 звернувся до відповідача-1 із заявою про внесення змін до рішення від 02.11.2016 № 1365-МР шляхом розширення площі земельної ділянки для відведення з 0,1006 га на 0,2000 га.

4.16 Таким чином прокурором навів докази щодо очевидної неспівмірності між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта.

4.17 За змістом частини другої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

4.18 Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

4.19 Згідно частини першої статті 135 цього Кодексу порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються: а) продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування; б) продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності; в) продаж земельних ділянок, прав емфітевзису, суперфіцію на них державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

4.20 Разом з тим, суди встановили, що відповідач-1 рішенням від 02.11.2016 № 1365-МР без проведення земельних торгів надав відповідачу-2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а рішенням від 19.12.2018 № 4348-МР збільшив до 0,2000 га розмір земельної ділянки, яка планувалась до передачі у користування, однак таке збільшення мало місце не на конкурентних засадах (земельних торгах), і на виконання цього рішення між відповідачами було укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 09.07.2019.

4.21 Згідно статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

4.22 Виходячи із наведеного земельна ділянка площею 0,2000 га не могла передаватися в оренду без проведення земельних торгів.

4.23 Відповідно до частин першої статті 215 Цивільного кодексу України, з урахування вимог частини першої статті 203 цього Кодексу, вчинення правочину в супереч цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, є підставою його недійсності.

4.24 За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірне рішення відповідача-1 та спірний договір оренди землі не суперечать положенням статей 124, 134, 135 ЗК України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для його скасування, є незаконними.

4.25 Посилання прокурора у касаційній скарзі на не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Вищого господарського суду України, є безпідставними, оскільки відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України такими висновками є ті, які викладено у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, тому такі посилання прокурора не дають правових підстав для перегляду оскаржених судових рішень у касаційному порядку та для задоволення касаційної скарги.

4.26 За вказаних обставин оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності судових рішень та щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, є обґрунтованими, суд касаційної інстанції виходячи із меж касаційного перегляду, визначених статтею 300 ГПК України, вважає за необхідне за наслідками скасування судових рішень попередніх інстанцій прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

4.27 Відповідно до положень пункту 1 частини четвертої, частини 14 статті 129 ГПК України судові витрати у справі, понесені позивачем, належить покласти на відповідачів.

4.28 Згідно статті 327 ГПК України наказ суду на виконання постанови суду касаційної інстанції підлягає видачі судом першої інстанції, оскільки саме ним розглядалася справа як судом першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,