ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/704/19

1. ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив:

- зобов`язати Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за постановою Сквирського районного суду від 10.11.2017 у справі №376/2565/17;

- зобов`язати Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату недоотриманих сум пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира - Авто» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 12.03.2002 № 94, починаючи з 01.01.2012 по 15.06.2017, з урахуванням вже виплачених сум.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2019, яке залишене без змін постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 29.09.1999, вкладка № НОМЕР_2 .

5. Позивачу встановлено І групу інвалідності, про що підтверджується посвідчення № НОМЕР_3 серії Є від 08.02.2007 та витяг із акту огляду МСЕК серії КИО - І №148245 від 14.09.2001.

6. Відповідно до експертних висновків Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 1160 від 23.06.1999 та №781 від 26.06.2001 ОСОБА_1 встановлено діагноз: ХНМК ІІ ст., переважно в БББ з правосторонньою провідниковою недостатністю, вестибулярною дисфункцією, вираженим антено-неврологічним синдромом та інтелектуально-мністичним зниженням особистості на фоні атеросклерозу судин головного мозку та «М» анонімного Са епітеліального ґенезу в надключичні, пахвові лімфовузли зліва.

7. З трудової книжки серії НОМЕР_4 вбачається, що позивач з 16.10.1984 року по 06.09.1986 року працював на Сквирському автомобільному підприємстві 11033, правонаступником якого є ВАТ «Сквира-Авто», на посаді водія.

8. У період з 02.05.1986 по 04.05.1986 ОСОБА_1 був задіяний у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою від 15.02.2018 № 06-44-233, виданою Сквирською районною державною адміністрацією Київської області, актом Сквирського АТП-І3267 від 20.04.1991.

9. При цьому, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2001 у справі № 2-7000/2001 встановлено факт того, що ОСОБА_1 перебував у відрядженні з 03.05.1986 по 04.05.1986 включно в м. Чорнобиль та в с. Новошепеличі Чорнобильського району Київської області, і тривалість робочого часу становила 35 год. в зоні відчуження, з яких 4 год. - у м. Чорнобиль, та 31 год. - в с. Новошепеличі, тривалість робочого часу щоденно становила 17 год. 30 хв. в зоні відчуження.

10. На підставі вказаного рішення суду, позивачу ВАТ «Сквира-Авто» видано довідку від 12.03.2002 № 94 про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС, згідно якої йому було нараховано та виплачено 244 крб. 18 коп.

11. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

12. Позивачу була призначена пенсія та протягом певного періоду здійснювалися нарахування та виплата такої пенсії з урахуванням довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94, проте у подальшому, розрахунок пенсії на підставі зазначеної довідки було припинено.

13. 12.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою від № 571 про проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94.

14. Листом від 30.06.2017 № 30/1-01 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2001 у справі № 2-7000/2001 не містить зобов`язань щодо перерахунку пенсії, а тому підстави для обчислення пенсії за довідкою ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94 відсутні.

15. Вищезазначене рішення відповідача було оскаржено позивачем у Сквирському районному суді Київської області.

16. Постановою Сквирському районному суді Київської області від 10.11.2017 у справі №376/2565/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, зобов`язано Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94 про заробітну плату в зоні відчуження в сумі 244,18 крб. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 16.06.2017.

17. 22.11.2018 представник позивача повторно звернувся до Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою №463 від 22.11.2018, у якій просив повідомити про причини припинення виплати пенсії та провести її перерахунок відповідно до довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94.

18. Листом від 04.12.2018 № 157/Щ-01 Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі наведеної вище довідки посилаючись на те, що перевіркою, проведеною територіальним органом Пенсійного фонду України, не підтверджено місце проведення позивачем робіт та кількість відпрацьованих ним годин в населених пунктах зони відчуження.

19. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вперше звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії лише 12.06.2017, то у відповідача відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не було підстав для здійснення такого перерахунку раніше.

21. Суд апеляційної інстанції окремо зазначив, що в матеріалах справи не міститься жодних первинних розрахункових документів про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі, зазначеному у довідці від 12.03.2002 за № 94, оскільки вказана довідка видана на підставі рішення суду, а не на підставі первинних документів та з огляду на фактичну заробітну плату позивача, яка ним була отримана.

22. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що його право на перерахунок пенсії вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили (справа № 376/2565/17), а в межах розгляду цієї справи він просить Пенсійний орган виплатити заборгованість, що утворилась за період з 01.01.2012 по 15.06.2017.

23. Окремо наголошує на наявність у нього права на виплату компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за постановою Сквирського районного суду від 10.11.2017 у справі №376/2565/17.

24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Стверджує, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

25. У відповіді на відзив позивач наголошує, що з огляду на приписи статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 строк звернення до суду ним не пропущений.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

27. Як встановлено судами, постановою Сквирського районного суду Київської області від 10.11.2017 у справі №376/2565/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, зобов`язано Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 12.03.2002 № 94 про заробітну плату в зоні відчуження в сумі 244,18 крб. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 16.06.2017.

28. Отже, питання наявності/відсутності у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 12.03.2002 № 94, виданої ВАТ «Сквира-Авто», вже було предметом судового розгляду. Спірним у цій справі є лише період, щодо якого відповідач заперечує наявність у позивача права на перерахунок пенсії.

29. Суд апеляційної інстанції помилково вдався до оцінки наявності/відсутності у позивача права на перерахунок пенсії з огляду на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, що тих же правовідносин (саме права на врахування довідки при перерахунку пенсії).

30. Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

31. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

33. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

34. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

35. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

36. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

37. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

38. Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

39. Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

40. Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

41. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

42. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

43. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

45. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

46. Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

47. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

48. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19, розглянута у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду).

49. Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись в жовтні 2017 року до суду (справа №376/2565/17), позивач очевидно вже знав, що у період з 01.01.2012 по 15.06.2017 розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем без врахування довідки ВАТ «Сквира - Авто» про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 12.03.2002 № 94 (власне цей факт позивачем самостійно зазначається в позовній заяві). Тобто, позивачем пропущений строк звернення до суду в цій справі (щодо вимог про перерахунок пенсії з 01.01.2012 по 15.06.2017).

50. Щодо посилання позивача на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІ) та статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсійні виплати не були нараховані пенсійним органом.

51. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

52. З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

53. Згідно із частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

54. Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

55. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково розглянули позовні вимоги щодо вимог про перерахунок пенсії з 01.01.2012 по 15.06.2017 по суті спору. Зазначені позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

56. Щодо позовних вимог про зобов`язання Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити виплату компенсації втрати частини доходу з 01.01.2012 по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за постановою Сквирського районного суду від 10.11.2017 у справі №376/2565/17, колегія суддів зазначає таке.

57. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації (іншого судами не встановлено і позивачем у касаційній скарзі не наведено, то право ОСОБА_1 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

58. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.

59. Отже в цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним.

60. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

61. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових рішень.

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статей 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -