ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 280/1824/19

У квітні 2019 року Приватне мале виробничо-комерційне підприємство ''Ассоль'' (далі - ПМВКП «Ассоль», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2019 №UA112000/2019/000017/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2019/00006.

Обґрунтовуючи позов, Підприємство зазначало, що відповідач не обґрунтував, яким чином виявлені ним розбіжності вплинули на правильність визначення митної вартості товару. Позивач для підтвердження достовірності наданої ним під час митного оформлення інформації щодо митної вартості товару надав додаткові документи, тоді як рішення про коригування митної вартості не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які були використані митним органом в цілях коригування митної вартості, задекларованої позивачем.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 позов задоволено та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ПМВКП «Ассоль» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 21 131,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що Підприємство для митного оформлення товару подало всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), які містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, а тому у Митниці не було підстав для проведення коригування митної вартості товару.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції щодо розміру стягнутої на користь позивача суми понесених судових витрат: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ПМВКП «Ассоль» витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 11 192,40грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2019 №UA112000/2019/000017/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2019/00006. Водночас, заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн визнав не співмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Підставою для зменшення суми судового збору, що підлягала відшкодуванню, стала та обставина, що позивач сплатив судовий збір за подання позову у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Дніпровська митниця Держмитслужби (правонаступник Запорізької митниці ДФС; далі - Дніпровська митниця) подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі Дніпровська митниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 52-55, 57-64, 257 МК, Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Правил «ІНКОТЕРМС» та не врахували висновок Верховного Суду України щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 10.04.2012 (справа №21-52а12), та висновки Верховного Суду у постановах від 14.05.2019 (справа №804/16334/15), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16) від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16).

Також відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 77 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до вимог касаційної скарги Верховний Суд ухвалою від 08.09.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.10.2018 між фірмою «Dalian Zhaohua construction and machinery CO., LTD» (Народна Республіка Китай) (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт №DZH-ASSOL-2018/2, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає товар згідно із специфікаціями (додатками), які є невід`ємною частиною цього контракту. Сума контракту складає 500000,00 доларів США (далі також USD) і включає: вартість товару в країні продавця, експортне пакування, маркування, транспортування. У вартість товару також включені усі витрати продавця, які пов`язані з оплатою податків, мит, отриманням ліцензій на експорт товару. Комплект товаросупровідних документів, які продавець надає покупцю, складається з інвойсу, страхового полісу та специфікації на кожну партію товару, а комплект товаросупровідних документів, які продавець надає вантажоотримувачу, - з товарно-транспортної накладної, сертифікату походження товару (за потреби), сертифікату якості товару, пакувального листа, пакувального контейнерного листа на кожну партію товару.

Згідно з пунктами 4.1-4.3 контракту поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною контракту. На продавця покладаються усі витрати (включаючи фрахт, транспортні витрати до місця навантаження, витрати за навантаження) і збори, які пов`язані з товаром під час його транзитного перевезення до прибуття у місце призначення. Продавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок страхування вантажу на умовах, які дозволяють покупцю звернутись безпосередньо до страхувальника.

10.12.2018 сторони контракту №DZH-ASSOL-2018/2 підписали додаткову угоду №1, відповідно до якої пункт 1 специфікації №1 до контракту викладено у редакції: «Умови поставки: FOB - DALIAN, Китай (Інкотермс 2010)», а 02.01.2019 -додаткову угоду №2, згідно з якою в контракт внесені зміни щодо надання страхового полісу (залежно від умов поставки товару) - на кожну партію товару, а пункт 4.3 контракту доповнено словами: «в залежності від умов поставки товару».

13.03.2019 для проведення митного оформлення поставленого на підставі специфікації від 11.10.2018 №1 товару: «Каток однобортний Кат. номер-24-21-169СБ. кіл-ть-152 шт., Каток двобортний. Кат. номер-24-21-170СБ. Кіл-ть-104 шт. Складальна одиниця трактора Т170. Механічно оброблений сталевий виріб, що встановлюється на візку трактора та призначений для опори трактора на бігову доріжку гусениці., Каток підтримуючий. Кат.номер-50-21-425СП. Кіл-ть-30 шт. Складальна сталева механічно оброблена одиниця візка гусениць трактора Т170. Встановлюється на гусеничний хід трактора та призначений для підтримки їхньої частини гусеничної стрічки. Вивантажено з контейнеру ТGHU3991050» позивачем до митного органу подана вантажна митна декларація № UA112100/2019/000229, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 993 064,65 грн. або 35 397,59 USD. Визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі статтями 57, 58 МК за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані наступні документи:

контракт від 10.10.2018 №DZH-ASSOL-2018/2; додаткова угода від 10.12.2018 №1; додаткова угода від 02.01.2019 №2; специфікація від 11/10.2018 №1; платіжні доручення в іноземній валюті від 22.11.2018 №25, від 07.12.2018 №26; висновок Запорізької торгово-промислової палати від 20.03.2019 №ОИ-4634; сертифікат якості від 22.12.2018 №1 до специфікації від 11.10.2018 №1; пакувальний лист від 11.10.2018 №1; рахунок (інвойс) від 11.10.2018 СІ20181011; коносамент від 29.12.2018 №QFL18120764; міжнародна вантажна митна декларація (CMR) від 13.02.2019 №099715; замовлення на міжнародне експедирування вантажу на адресу ТОВ «Клевер Тім» від 06.12.2018 №41; рахунок ТОВ «Клевер Тім» від 08.02.2019 №РФ-6256 на сплату 97 053,64 грн.; платіжне доручення від 14.02.2019 №1360 на суму 97 053,64 грн.; довідка про транспортні витрати від 08.02.2019 №882544/19; виписка з бухгалтерської документації від 22.03.2019; прайс-лист від 01.10.2018; договір від 08.04.2013 №08/04-13-1 транспортного експедирування; додаткові угоди №1 від 10.01.2017, №011217/01 від 01.12.2017, №080815/01 від 08.08.2015, №310717/01 від 31.07.2017 до договору транспортного експедирування №08/04-13-1 від 08.04.2013; довіреність від 29.12.2017 №29/12/17; лист позивача від 10.12.2018 №10/12.1 про помилкове зазначення найменування отримувача («назви беніфіціара») у платіжному дорученні в іноземній валюті від 07.12.2018 №26; технічний опис від 14.02.2019 №ВЕД-1425; єдиний уніфікований документ для розміщення товарів на тимчасове зберігання від 14.02.2019 №15; листи ПМВКП «Ассоль» від 22.03.2019 №ВЕД-1452 та №ВЕД-1454; листи фірми «Dalian Zhaohua construction and machinery CO., LTD» №DZH2018111401 від 14.11.2018 та №DZH2019032101 від 21.03.2019; митна декларація №090820180080538348 від 26.12.2018.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно з вимогами частини третьої статті 53 МК митний орган дійшов висновку, що надані ПМВКП «Ассоль» документи до митного оформлення (зазначені у частині другій статті 53 МК) містять розбіжності, а саме:

- відповідно до специфікації від 11.10.2018 № 1 узгоджено ціну товару на умовах поставки за Правилами «Інкотермс» - «FOB-QINGDAO», тоді як у інвойсі від 11.10.2018 № СІ20181011 зазначено умови поставки «FOB-DALIAN», хоча зазначені документи сформовані одного і того ж дня. Зміни до специфікації від 11.10.2018 № 1 щодо умов поставки внесені лише 10.12.2018, тобто після проведення платежів 22.11.2018 та 07.12.2018 за товар, поставлений за цією специфікацією;

- в контракті від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2, специфікації від 11.10.2018 № 1, додатковій угоді від 10.12.2018 № 1 та додатковій угоді від 02.01.2019 № 2 відповідальною особою зі сторони продавця зазначено директора Mr. Wang Fang. При цьому, підписи від імені цієї особи в контракті від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2 та специфікації від 11.10.2018 № 1 відрізняються від підписів в додаткових угодах від 10.12.2018 № 1 та від 02.01.2019 №2;

- в пункті 3.2 контракту від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2 зазначено, що продавець надає покупцеві, зокрема страховий поліс; у пункті 4.3 контракту визначено, що продавець зобов`язаний забезпечити за власний рахунок страхування вантажу. Разом з тим, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не були надані. Декларантом надано додаткову угоду до контракту від 02.01.2019 № 2 щодо страхування вантажу, яка підписана після формування платіжних доручень в іноземній валюті № 25, 26 та після навантаження товару на борт судна, що мало місце 29.12.2018.

З врахуванням зазначених розбіжностей Митниця дійшла висновку, що документи, які позивач надав до митного оформлення товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: витрати на страхування товару.

У зв`язку із вищезазначеними обставинами Підприємству надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із частиною третьою статті 53 МК: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки спеціалізованих експертних організацій про якісні та вартісні характеристики товару, та/або інформацію біржі про вартість товару або сировини.

Зазначено також про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною шостою статті 53 МК.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів позивачем 22.03.2019 надано наступні документи: виписку з обороно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку за 10.10.2019-22.03.2019; прайс-лист виробника від 01.10.2018; висновок Запорізької торгово-промислової палати (далі - ТПП) від 20.03.2019 №ОИ-4634; листи продавця від 14.11.2018 про відсутність страхування товару та від 21.03.2019 про дійсність підписів уповноваженої особи продавця на документах, які стосуються контракту, є остаточними, у зв`язку з чим інші документи продавцем надаватись не будуть.

22.03.2019 Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000017/2, відповідно до якого митна вартість товару, щодо якого позивач подав митну декларацію №UA112000/2019/000229, визначена за резервним методом на рівні 126126,00 доларів США.

Рішення обґрунтовано тим, що за результатом аналізу додатково наданих декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено наступне: у висновку Запорізької ТПП від 20.03.2019 № ОИ - 4634 згідно з даними статистики Міжнародного торгового центу ЮНКТАД/СОТ зазначено діапазон цін на подібні/аналогічні товари за період жовтень 2018 року - березень 2019 року. Висновок ТПП містить ціновий інтервал на товари без зазначення комерційних умов поставок відповідно до Правил «Інкотермс», яким відповідає сформована цінова пропозиція продавців. Висновок експерта не дає можливості упевнитись у дійсній вартості задекларованого товару, так як при здійсненні цінової експертизи товару не наведено аналіз цінової політики інших виробників продукції, що не дає можливості співставити вартість задекларованого товару з вартістю ідентичних/подібних (аналогічних) товарів інших виробників. Як зазначено у рішенні, вищезазначені обставини ставлять під сумнів, що у висновок ТПП ґрунтується на інформації щодо ціни подібних/аналогічних товарів. Декларантом не надано в повному обсязі документів, які підтверджують задекларовану митну вартість. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже закінчено, на рівні 6,16 доларів США/кг (митні декларації від 22.02.2019 № UA112080/2019/007227 та № UA112080/2019/007225, від 07.03.2019 № UA50002/2019/002610). Відтак, митна вартість товару, що імпортується позивачем, визначена із застосуванням резервного методу з використанням наявної у Митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 6,16 доларів США/кг.

В митному оформленні товару за митною декларацією №UA112100/2019/000229 було відмовлено та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112100/2019/00006.

Позивач подав митному органу нову митну декларацію №UA112100/2019/000467 від 13.05.2019, яку прийнято до митного оформлення та товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 МК.

Частинами першою та другою статті 51 МК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Статтею 53 МК визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості .

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів та зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК).

Згідно зі статтею 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив у ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19). Такий же висновок Верховного Суду викладено в постановах, на які посилається Митниця у касаційній скарзі, а саме: від 02.07.2019 (справа №804/1416/16) від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Як встановили суди попередніх інстанцій, під час митного оформлення Підприємство надало Митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товару, та додатково витребувані документи з приводу питань, які виникли у Митниці при митному оформленні.

У касаційній скарзі Митниця доводить, що інформація у поданих позивачем документах не підтвердила усі складові митної вартості ввезеного товару, відтак, у відповідача були законні підставі для коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості, а, відтак, у Митниці не було законних підстав для коригування митної вартості.

Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією №UA112100/2019/000229 спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано оцінили як такий, що не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не знаходить.

Щодо доводу Митниці стосовно розбіжностей у специфікації від 11.10.2018 №1, в якій визначені умови поставки «FOB - QINGDAO, Китай» (Правила «Інкотермс 2010»), та в інвойсі від 11.10.2018 №СІ20181011, умовами поставки в якому вказано «FOB-DALIAN, Китай» (Правила «Інкотермс 2010»), то суди попередніх інстанцій правильно визнали його необґрунтованим.

Як вже зазначено, 10.12.2018 сторони контракту від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2 підписали додаткову угоду №1, відповідно до якої внесли зміни в пункт 1 специфікації №1 щодо умов поставки, визначивши їх, як «FOB - DALIAN, Китай» за Правилами «Інкотермс 2010».

Крім того, позивач разом із поясненнями надав Митниці прайс-лист заводу-виробника, який діяв на момент оплати товару (з 01.10.2018), щодо цін на умовах поставки «FOB - QINGDAO/ FOB-DALIAN», за змістом якого вартість товару є однаковою, як за умовами поставки «FOB - QINGDAO», так і за умовами поставки «FOB-DALIAN».

Що ж до посилань Митниці на відмінність підписів відповідальної особи продавця у контракті від 10.10.2018 № DZH-ASSOL-2018/2, специфікації від 11.10.2018 № 1, додаткових угодах до зазначеного контракту від 10.12.2018 № 1 від 02.01.2019 № 2, то такі розбіжності, навіть якщо вони фактично мали б місце, жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару.

До того ж, Підприємство надало пояснення, згідно з якими генеральний директор фірми «Dalian Zhaohua construction and machinery CO., LTD» Ван Фан листом від 21.03.2019 №DZH2019032101 підтвердив, що підписи у контракті, специфікації №1, додаткових угодах №1 та №2 належать саме йому. У контракті та специфікації №1 розшифровка підпису здійснена англійською мовою, а у додаткових угодах - національною мовою КНР.

Також суди правильно визнали безпідставними посилання Митниці на ненадання Підприємством документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки умови поставки FOB (згідно з Правилами «Інкотермс 2010»), на яких постачався товар позивачу фірмою «Dalian Zhaohua construction and machinery CO., LTD», не передбачають обов`язкове страхування вантажу продавцем, а відносять це на ризики покупця. В той же час Митниця не довела, що позивач поніс витрати на страхування вантажу.

Крім того, позивач пояснив, що за ініціативою продавця у контракт від 10.10.2018 №DZH-ASSOL-2018/2 були внесенні зміни (додаткова угода від 02.01.2019 №2) щодо страхування товару.

Довід Митниці, що наданий позивачем висновок Запорізької ТПП від 20.03.2019 містить ціновий інтервал на товари без зазначення комерційних умов поставок, визначених Правилами «Інкотермс», відповідно до яких сформована цінова пропозиція на товар, інформація щодо якої наведена у цьому висновку, є необґрунтованим, оскільки відповідно до частини третьої статті 53 МК висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, відтак, наявність у них певних неточностей не може бути єдиною підставою для коригування митної вартості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для цього. Натомість, у рішенні про коригування митної вартості від 22.03.2019 №UA112000/2019/000017/2, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, немає обґрунтування щодо необхідності коригування митної вартості, зазначеної в митних деклараціях від 22.02.2019 № UA112080/2019/007227 та № UA112080/2019/007225, від 07.03.2019 № UA50002/2019/002610, зокрема на відповідність обсягам та умовам поставки товару позивачу.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Митниця не надала доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості. Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить здійснити переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права чи порушено норми процесуального права внаслідок не врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 слід залишити без змін.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд