ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 947/4337/20

Описова частина

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою про скасування постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19, винесеної заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби (далі - ГТУЮ з питань ДВС) - начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - УДВС ГТУЮ в Одеській області) Гумуржи Д. М.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначала, що 20 січня 2020 року у Київському районному суді м. Одеси під час підготовчого судового засідання у справі № 947/30693/19 їй стало відомо про те, що від ОСОБА_2 (заявник скарги) 17 січня 2020 року засобами електронної пошти надійшла до суду заява про залишення його скарги без розгляду, мотивуючи це тим, що оскаржувані ним у судовому порядку постанови скасовані постановою від 12 грудня 2019 року, винесеною заступником начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області Гумуржи Д. М.

Таким чином, їй стало відомо про те, що це ж саме питання про скасування постанов старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеської області Чернолуцької Ю. А. про накладення штрафу та про арешт коштів боржника від 06 грудня 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, всупереч пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», одночасно розглядалося не тільки Київським районним судом м. Одеси, а ще й Головним територіальним управлінням юстиції в Одеської області без залучення ОСОБА_1 як зацікавленої особи (стягувача аліментів).

Також заявник зазначала, що оскаржувана постанова не містить в собі жодних аргументованих посилань на факти, які могли б бути правовим обґрунтуванням її винесення.

Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною та скасувати постанову від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19, винесену заступником начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальником УДВС ГТУЮ в Одеській області Гумуржи Д. М.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси 26 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження постанови заступника начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області Гумуржи Д. М. від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19.

Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області Гумуржи Д. М. від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова про результати перевірки виконавчого провадження від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19 не містить підстав проведення перевірки, а також жодного вмотивованого порушення вимог закону зі сторони державного виконавця під час проведення дій у виконавчому провадженні, тому така постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2020 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова про результати перевірки виконавчого провадження від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19 є обґрунтованою та відповідає вимогам закону, містить вмотивовані посилання на невідповідність проведених виконавчих дій вимогам законодавства, у постанові зазначено, у чому саме полягає невідповідність проведених державним виконавцем Чернолуцькою Ю. А. виконавчих дій вимогам законодавства.

Аргументи учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанцію.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідає підставам касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що полягає у різному формуванні проголошеної та надрукованої резолютивної частини постанови. Оскаржувана постанова про результати перевірки виконавчого провадження від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19 не містить будь-яких вмотивованих посилань на невідповідність проведених виконавчих дій вимогам закону, не вказано підстав для проведення перевірки.

Позиції інших учасників

У встановлений ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року строк відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 жовтня 2019 року ОСОБА_2 подав до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області клопотання про надання додаткових матеріалів (копій) фінансового характеру для встановлення або відсутності можливої заборгованості по аліментам.

22 листопада 2019 року ОСОБА_2 отримав відповідь від старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чернолуцької Ю. А., згідно з якою надані боржником квитанції щодо сплати аліментів за період з серпня 01 серпня 2019 по жовтень 2019 року враховано у розрахунок заборгованості від 22 листопада 2019 року, а квитанції щодо сплати аліментів та інформацію з виписки за картковим рахунком ОСОБА_2 за період з 14 травня 2015 року по 01 серпня 2019 року залишено без розгляду. Станом на 22 жовтня 2019 року підстави для перерахунку боргу за вказаний період відсутні, оскільки згідно заяви стягувача від 08 жовтня 2019 року, боржник аліменти не сплачує, заходи на погашення заборгованості не вживає, аліменти не перераховує.

ОСОБА_2 подав скаргу на ім`я начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника Управління ДВС ГТУЮ в Одеські області щодо перевірки законності та обґрунтованості дій старшого державного виконавця Чернолуцької Ю. А.

09 грудня 2019 року начальнику Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гусєву О. О. направлена постанова від 09 грудня 2019 року № 111/5/1/19 про витребування виконавчого провадження в АСВП № 59791630 з примусового виконання виконавчого листа від 19 липня 2019 року № 2-4773/2006, якою в. о. заступник начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальник УДВС ГТУЮ в Одеські області постановив:

- здійснити перевірку законності виконавчого провадження в АСВП № 59791630 з примусового виконання виконавчого листа від 19 липня 2019 року № 2-4773/2006, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі ј частки усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 14 липня 2006 року до 09 липня 2020 року.

- витребувати вказане виконавче провадження для проведення перевірки його законності в строк до 13 грудня 2019 року до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

- начальнику Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гусєву О. О. забезпечити направлення виконавчого провадження для перевірки до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у строк до 13 грудня 2019 року.

Після отримання Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого провадження № 59791630 з примусового виконання виконавчого листа від 19 липня 2019 року № 2-4773/2006, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , винесена постанова від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19 про результати перевірки виконавчого провадження заступника начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника УДВС ГТУЮ в Одеській області Гумуржи Д. М.

Під час перевірки встановлено, що згідно з даними АСВП виконавчий лист № 2-4773/2006 у період з 19 березня 2007 року по 21 січня 2010 року перебував у відділі та згідно пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» провадження було завершено (виконавчий документ повернуто стягувачу). Заборгованість по сплаті аліментів станом на 14 грудня 2009 року за цим виконавчим листом відсутня.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Згідно з пунктом 2 Розділу ХІІ «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, (далі - Інструкція) посадові особи можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІ «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

підстави перевірки виконавчого провадження;

строки проведення перевірки;

у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

строк виконання постанови;

коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

інша необхідна інформація.

Належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконною та скасування постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19, оскільки оскаржувана постанова винесена із додержанням вимог закону, містить вмотивовані посилання на невідповідність проведених виконавчих дій вимогам законодавства, зокрема у постанові зазначено, в чому саме полягає невідповідність проведених державним виконавцем Чернолуцькою Ю. А. виконавчих дій вимогам законодавства.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що після винесення постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 12 грудня 2019 року № 111/5/1/19 державним виконавцем зроблений перерахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі наданих боржником документів, а саме: відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 05 грудня 2019 року № 61795, квитанцій щодо сплати аліментів за період з 15 грудня 2009 по 01 грудня 2019 року, звіту про здійснення відрахування та виплати товариства з обмеженою відповідальності «Таврія» від 10 грудня 2019 року, а тому відсутні підстави вважати, що права стягувача на отримання аліментів порушено.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Проаналізувавши постанову суду апеляційної інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для скарги по суті, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що ним ухвалене рішення відповідно до встановлених обставин на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, постанова апеляційного суду відповідає вимогам вмотивованості.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законне і обґрунтоване рішення у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Одеським апеляційним судом повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду