ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/12235/20-ц

1. Описова частина

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (далі - ПрАТ «АК «Укртранс»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дульської Т. В. (далі - ПНКМНО Дульська Т. В. ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним та скасування запису про право власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником майнових прав за інвестиційним договором на будівництво машиномісця (гаража) № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та є власником майнових прав за інвестиційним договором на будівництво машиномісця (гаража) № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .

Проте, з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що на підставі записів про право власності № 34910322 та № 34908567 його машиномісця (гаражі) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було зареєстровано за ОСОБА_2 і у реєстрі зазначено, що підставою виникнення права власності став договір № 84-ін12(нф) про інвестування будівництва від 02 жовтня 2012 року, укладений із ПрАТ «АК «Укртранс».

З урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач просив суд: визнати недійсним договір № 82-інв12(нф) про інвестування будівництва від 02 жовтня 2012 року, укладений між ПрАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50510019 від 27 грудня 2019 року 12:18:40, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000630880000; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50511880 від 27 грудня 2019 року 12:57:10, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000711480000.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року у складі судді Волкової С. Я. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів порушення своїх прав, при цьому посилання позивача на те, що договір інвестування будівництва від 02 жовтня 2012 року, укладений між ПрАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 , суперечить Закону України «Про інвестиційну діяльність», не підтверджені належними доказами.

Також місцевий суд дійшов висновку про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року скасовано і ухвалено нове.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір про інвестування будівництва від 02 жовтня 2012 року №84-інв12(нф), укладений між ПАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 .

Скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50510019 від 27 грудня 2019 року 12:18:40, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000630880000.

Скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50511880 від 27 грудня 2019 року 12:57:10, приватний нотаріус Дульська Т. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000711480000.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов`язання за інвестиційними договорами № 2п, № 3п та сплатив кошти, забудовник ПрАТ «АК «Укртранс» втратив право розпоряджатися машино-місцями (гаражами) № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, а тому не міг укладати з ОСОБА_2 договір про інвестування будівництва № 84-інв12(нф) від 02 жовтня 2012 року щодо машиномісць (гаражів) № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 .

Враховуючи те, що ПНКМНО Дульська Т. В. не є належним відповідачем у вказаній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до вказаного відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8цс21, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не виконав своїх обов`язків по інвестуванню, несвоєчасно вніс інвестиційні внески та не провів доплату за різницю площ об`єктів нерухомого майна й, відповідно, не набув майнових прав на об`єкт нерухомого майна. Посилається на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, який не призведе до поновлення його майнової сфери.

Крім того, зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Як на окрему підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилається на неможливість ідентифікації та невідповідність нумерації та площі спірних об`єктів нерухомості (парко-місць), які передавалися інвестору ТОВ «Центрінвестбуд-2000», та машиномісць, визначених у спірному договорі.

Вказує, що на дату укладення спірного правочину, тобто 02 жовтня 2012 року, машиномісця № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 не були визначені між замовником та генеральним інвестором.

В той же час в договорі інвестування № 84-інв12(нф) замовник та відповідач чітко визначили, що ОСОБА_2 інвестує в об`єкти нерухомості, зокрема, номери машиномісць № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з площею 19,5 кв. м.

Відповідно до наданих позивачем договорів та квитанцій банку він здійснював інвестування в місця для паркування під № 2 та № 3, а машиномісця, в які інвестував позивач, мали іншу площу, а саме 18,9 кв. м.

В матеріалах справи містяться додаткові угоди № 2, укладені між позивачем та ТОВ «Центрінвестбуд-2000», датовані 02 червня 2009 року, у яких визначено нову нумерацію машиномісць, проте невідомо, як до введення об`єкта в експлуатацію у квітні 2012 року позивач міг визначити таку нумерацію машиномісць.

Вказує, що загальна нумерація машиномісць по новозбудованому об`єкту та обміри нової площі були присвоєні після введення його в експлуатацію та в процесі проведення технічної інвентаризації (складання технічного паспорту на кожне машино-місце).

Заявник вважає, що додаткові угоди № 2 від 02 червня 2009 року є нікчемними, оскільки підписані заднім числом.

Таким чином, вважає, що позивач інвестував свої кошти в інші об`єкти нерухомості (машино-місця) ніж ті, в які інвестував відповідач, а тому твердження позивача про те, що він є власником майнових прав на машино-місця № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, є необґрунтованими та недоведеними.

Крім того, позивач надавав договори інвестування, які укладено з фірмою посередником, яка на даний час ліквідована. При цьому ухвалою Господарського суду Київської області від 01 лютого 2012 року у справі № Б11/008-12 було призначено розпорядника майна ТОВ «Центрінвестбуд-2000» - Мілютіну Л. В. Отже, від дня призначення розпорядника майна директор «Центрінвестбуд-2000» мав право передавати паркомісця виключно за погодженням з розпорядником майна, а документи, підписані директором 17 квітня 2013 року є нікчемними в силу повного припинення його повноважень відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 17 квітня 2013 року, якою вказане товариство остаточно визнано банкрутом, призначено ліквідатора та остаточно припинено повноваження органів управління (директора).

Натомість з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 уклав договір безпосередньо з замовником будівництва - ПрАТ «АК «Укртранс», виконав свої обов`язки, що підтверджується відповідними документами.

Також вказує, що стороною відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом через вісім років після підписання оскаржуваного договору.

Відзив на касаційну скаргу сторонам не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 вересня 2006 року між ВАТ «АК «Укртранс» (виконавець) та ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (інвестор) укладено договір № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування машин), за умовами якого інвестор зобов`язується здійснити інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування машин), що розташоване на АДРЕСА_1 , виконавець зобов`язується здійснити капітальне будівництво паркінгів своїми або залученими силами за власні або залучені кошти і надати інвестору всі необхідні документи для оформлення у власність об`єкту інвестування за умови виконання інвестором інвестиційних зобов`язань за договором у повному обсязі (пункт 1.2 договору).

20 жовтня 2006 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство), АКБ «Київ» (повірений) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 2п, за умовами якого інвестор за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва місця для паркування автомашини, що будується на розі вул. Димитрова та А. Барбюса у м. Києві, з метою отримання права власності на об`єкт після введення будинку в експлуатацію (пункт 1.1 договору); характеристики об`єкта інвестування визначені пунктом 1.4 договору: країна - Україна, місто - Київ, район - Печерський, адреса, № будинку - на розі АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини 2, рівень 3.300, загальна площа - 18,90 кв.м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2009 року, термін заселення - ІІІ квартал 2009 року, загальна вартість об`єкта на момент укладення договору становить 153 090 грн (пункт 2.2 договору).

28 травня 2009 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 2п від 20 жовтня 2006 року, за умовами якої сторони виключили з договору пункти 1.3, 3.3, інші виклали в наступній редакції: інвестор здійснює інвестування об`єкту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства (пункт 2.4 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкту згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде менша, ніж загальна площа згідно даного договору, то ця різниця виплачується товариством інвестору за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору, протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.5 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкта згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде перевищувати загальну площу згідно даного договору, то ця різниця виплачується інвестором товариству за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору, протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.6 договору); у разі оформлення зміни об`єкту сплатити товариству винагороду у розмірі 1 % від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.3 договору); у випадку розірвання даного договору за власною ініціативою сплатити товариству штраф у розмірі 5 % від загальної вартості об`єкту.

У випадку розірвання інвестором даного договору за власною ініціативою по причині невиконання товариством взятих на себе зобов`язань за цим договором штрафні санкції інвестором не сплачуються (підпункт 3.1.4 договору); у разі відступлення інвестором майнових прав на об`єкт за даним договором на користь третіх осіб сплатити товариству винагороду у розмірі 5 % від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.5 договору); у випадку дострокового розірвання даного договору повернути інвестору фактично проінвестовані ним кошти на момент розірвання даного договору протягом 90 календарних днів з моменту розірвання (підпункт 3.2.9 договору); при інвестуванні 100 % загальної площі об`єкта отримати від товариства «Довідку про інвестування інвестором 100% загальної площі об`єкта» (підпункт 4.1.1 договору); у випадку, якщо інвестор порушить строки оплати згідно з підпунктом 2.4.2 та/або пункту 2.6 даного договору більше ніж на п`ять робочих днів, товариство має право розірвати даний договір в односторонньому порядку та стягнути з інвестора на свою користь штраф в розмірі 5 % від загальної вартості об`єкта (пункт 5.6 договору).

02 червня 2009 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 2 до інвестиційного договору № 2п від 20 жовтня 2006 року, за умовами якої пункти 4.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: країна - Україна, місто - Київ, район - Печерський, адреса, № будинку - на перетині АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини НОМЕР_1 (в осях 11-12, И-К), рівень 3,15, загальна площа - 18,90 кв.м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року, термін заселення - ІІІ квартал 2010 року (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 153 090 грн, в тому числі ПДВ 20% - 25 515 грн (пункт 2.2 договору).

10 травня 2012 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна виготовлено технічний паспорт на машиномісце № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , відповідно до якого його загальна площа становить 19,50 кв. м.

15 квітня 2013 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 3 до інвестиційного договору № 2п від 20 жовтня 2006 року, за умовами якої пункти 1.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: місто Київ, адреса, № будинку АДРЕСА_1 , № місця для паркування автомашини НОМЕР_1, рівень 2, загальна площа - 19,50 кв. м (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 157 938 грн, в тому числі ПДВ 20% - 808 грн (пункт 2.2 договору).

20 жовтня 2006 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство), АКБ «Київ» (повірений) та ОСОБА_5 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 3п, за умовами якого інвестор за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва місця для паркування автомашини, що будується на розі АДРЕСА_2 , з метою отримання права власності на об`єкт після введення будинку в експлуатацію (пунктом 1.1 договору); характеристика об`єкта інвестування визначені пунктом 1.4 договору: країна - Україна, місто - Київ, район - Печерський, адреса, № будинку - на розі АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини 2, рівень 3.300, загальна площа - 18,90 кв. м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2009 року, термін заселення - ІІІ квартал 2009 року, загальна вартість об`єкта на момент укладення договору становить 153 090 грн (пункт 2.2 договору).

28 травня 2009 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_5 (інвестор) укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 3п від 20 жовтня 2006 року, за умовами якої виключили з договору пункти 1.3, 3.3, інші виклали в наступній редакції: інвестор здійснює інвестування об`єкту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства (пункт 2.4 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкту згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде менша, ніж загальна площа згідно даного договору, то ця різниця виплачується товариством інвестору за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору, протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.5 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкта згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде перевищувати загальну площу згідно даного договору, то ця різниця виплачується інвестором товариству за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору, протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.6 договору); у разі оформлення зміни об`єкту сплатити товариству винагороду у розмірі 1 % від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.3 договору); у випадку розірвання даного договору за власною ініціативою сплатити товариству штраф у розмірі 5 % від загальної вартості об`єкту.

У випадку розірвання інвестором даного договору за власною ініціативою по причині невиконання товариством взятих на себе зобов`язань за цим договором, штрафні санкції інвестором не сплачуються (підпункт 3.1.4 договору); у разі відступлення інвестором майнових прав на об`єкт за даним договором на користь третіх осіб сплатити товариству винагороду у розмірі 5 % від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.5 договору); у випадку дострокового розірвання даного договору повернути інвестору фактично проінвестовані ним кошти на момент розірвання даного договору протягом 90 календарних днів з моменту розірвання (підпункт 3.2.9 договору); при інвестуванні 100 % загальної площі об`єкта отримати від товариства «Довідку про інвестування інвестором 100 % загальної площі об`єкта» (підпункт 4.1.1 договору); у випадку, якщо інвестор порушить строки оплати згідно з підпунктом 2.4.2 та/або пункту 2.6 даного договору більше ніж на п`ять робочих днів, товариство має право розірвати даний договір в односторонньому порядку та стягнути з інвестора на свою користь штраф в розмірі 5% від загальної вартості об`єкта (пункт 5.6 договору).

02 червня 2009 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_5 (інвестор) укладено додаткову угоду № 2 до інвестиційного договору № 3п від 20 жовтня 2006 року, за умовами якої пункти 1.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: країна - Україна, місто - Київ, район - Печерський, адреса, № будинку - на перетині АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини НОМЕР_2 (в осях 11-12, И-К), рівень 3,15, загальна площа - 18,90 кв. м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2010 року, термін заселення - ІІІ квартал 2010 року (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 153 090 грн, в тому числі ПДВ 20% - 25 515 грн (пункт 2.2 договору).

09 вересня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір № 3-пВ/МП, яким ОСОБА_1 було відступлено право вимоги за інвестиційним договором № 3п від 20 жовтня 2006 року.

10 травня 2012 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна виготовлено технічний паспорт на машиномісце № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , відповідно до якого його загальна площа становить 19,50 кв. м.

15 квітня 2013 року між ТОВ «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 3 до інвестиційного договору № 3п від 20 жовтня 2006 року, за умовами якої пункти 1.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: місто Київ, адреса, № будинку АДРЕСА_1 , № місця для паркування автомашини НОМЕР_2, рівень 2, загальна площа - 19,50 кв. м (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 157 938 грн, в тому числі ПДВ 20% - 808 грн (пункт 2.2 договору).

02 жовтня 2012 року між ПАТ «АК «Укртранс» (виконавець) та ОСОБА_6 (інвестор) укладено договір № 84-інв12(нф) про інвестування будівництва, за умовами якого інвестор зобов`язується здійснити інвестування будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями та підземних гаражем (місцем для паркування машин) на земельній ділянці, що розташована на розі АДРЕСА_2 та прийняти у власність майнові права на об`єкт інвестування, виконавець зобов`язується здійснити капітальне будівництво будинку своїми силами або залученими силами за власні або залучені кошти, передати майнові права на об`єкт інвестування, визначеним пунктом 1.2 договору, за умови виконання інвестором інвестиційних зобов`язань за даним договором у повному обсязі (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 договору об`єктом інвестування за цим договором є машиномісця загальною площею 39 кв. м; згідно пункту 2.1 договору загальна вартість об`єкту інвестування складає 124 800 грн, в тому числі ПДВ - 20 800 грн.

Наявна в матеріалах справи довідка ПрАТ «АК «Укртранс» № 1887 від 05 червня 2018 року свідчить, що відповідно до умов договору № 84-інв12(нф) про інвестування будівництва від 02 жовтня 2012 року (зі змінами і доповненнями), укладеного із ПАТ «АК «Укртранс», ОСОБА_2 повністю виконав умови даного договору, сплатив вартість об`єкту інвестування в сумі 124 800 грн, в тому числі ПДВ - 20 800 грн, що відповідає повній вартості об`єкту інвестування, а саме: машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого в підземному гаражі (підвалі), рівень - 2, будинку по АДРЕСА_1 , та машиномісця № НОМЕР_2 , розташованого в підземному гаражі (підвалі), рівень - 2, будинку по АДРЕСА_1 .

28 грудня 2019 року ПНКМО Дульською Т. В. зареєстровано право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване в будинку по АДРЕСА_1 , та машиномісце № НОМЕР_2 , розташоване в будинку по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі статті 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а і майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 520/4355/17 (провадження № 61-5773св18).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що він є власником майнових прав за інвестиційними договорами на будівництво машиномісць (гаражів), повністю сплатив вартість об`єктів будівництва, отже вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на вказані об`єкти.

Разом із тим, він обмежений у здійсненні своїх прав на розпорядження вказаними правами без належних правових підстав, зокрема у зв`язку з укладенням 02 жовтня 2012 року між ПАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 договору № 84-інв12(нф) про інвестування будівництва.

Об`єктом інвестування за вказаним договором стали машиномісця (гаражі) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , майнові права на які належали з 2006 року ОСОБА_1 .

Відповідно до записів про право власності № 34910322 та № 34908567, машиномісця (гаражі) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було зареєстровано за ОСОБА_2 27 грудня 2019 року.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 цього Кодексу).

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями, зокрема, можуть бути кошти.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (стаття 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави (частина перша статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Відповідно до статті 7 вказаного Закону всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

З пунктів 1.2, 1.6 договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07 вересня 2006 року, укладеного між ВАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Центрінвестбуд-2000», вбачається, що об`єктом інвестування за цим договором є підземні гаражі (місця для паркування автомашин), перелік яких визначено в додатку № 1 даного договору, загальною площею 3093,06 кв. м, що будуються в житловому будинку на перетині АДРЕСА_2 .

За рахунок внесених інвестицій за даним договором інвестор отримує у власність підземні гаражі (місця для паркування автомашин), які є об`єктом інвестування за даним договором. Оформлення права власності на об`єкт інвестування та реєстрація права власності здійснюється в порядку, визначеному в розділі 2 даного договору. Право власності на об`єкт інвестування може бути оформлено як на інвестора, так і на фізичних та юридичних осіб, вказаних інвестором.

Згідно додаткової годи № 3 до вищевказаного договору у зв`язку з проведенням технічної інвентаризації будинку інвестор та виконавець погодилися внести зміни в пункт 1.2 (перелік та детальну характеристику об`єкту інвестування), а саме викладено вказаний пункт у новій редакції, яка передбачала перелік паркомісць, серед яких є і спірні об`єкти.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно акта приймання-передачі паркінгів, машиномісць (місць для паркування автомашин) від 11 жовтня 2012 року ПАТ «АК «Укртранс» передає, а ТОВ «Центрінвестбуд-2000» приймає 166 паркінгів, машиномісць (місць для паркування автомашин), серед яких, машиномісця (гаражі) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

20 жовтня 2006 року було укладено інвестиційні договори № 2п та № 3п.

З довідки про інвестування загальної площі місця паркування автомашин від 27 грудня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 на день складання даної довідки проінвестував об`єкт інвестування згідно договору від 20 жовтня 2006 року № 2п 153 090 грн.

З довідки про інвестування загальної площі місця паркування автомашин від 27 грудня 2006 року вбачається, що ОСОБА_5 на день складання даної довідки проінвестувала об`єкт інвестування згідно договору від 20 жовтня 2006 року № 3п 153 090 грн.

09 вересня 2009 року ОСОБА_5 відступила право вимоги за інвестиційним договором від 20 жовтня 2006 року № 3п на користь ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою про виконання умов інвестиційного договору від 15 квітня 2013 року ОСОБА_1 виконав в повному обсязі умови інвестиційного договору від 20 жовтня 2006 року № 2п, додаткової угоди № 1 від 28 травня 2009 року, додаткової угоди № 2 від 02 червня 2009 року, додаткової угоди № 3 від 15 квітня 2013 року.

Відповідно до акта приймання-передачі паркінгу, машиномісця від 15 квітня 2013 року ТОВ «Центрінвестбуд-2000» передає, а інвестор сплатив 100 % вартості та приймає паркінг (машиномісце) № НОМЕР_1, розташований на 2 рівні, що знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою про виконання умов інвестиційного договору від 17 квітня 2013 року ОСОБА_1 виконав в повному обсязі умови інвестиційного договору від 20 жовтня 2006 року № 3п, додаткової угоди № 1 від 28 травня 2009 року, додаткової угоди № 2 від 02 червня 2009 року, додаткової угоди № 3 від 15 квітня 2013 року.

Відповідно до акта приймання-передачі паркінгу, машиномісця від 17 квітня 2013 року ТОВ «Центрінвестбуд-2000» передає, а інвестор сплатив 100 % вартості та приймає паркінг (машиномісце) № НОМЕР_2, розташований на 2 рівні, що знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи те, що позивач виконав свої зобов`язання за інвестиційними договорами № 2п та № 3п, сплатив кошти, ПАТ «АК «Укртранс» передало, а ТОВ «Центрінвестбуд-2000» прийняло машиномісця (гаражі) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відповідно до акта приймання-передачі паркінгів, машиномісць (місць для паркування автомашин) від 11 жовтня 2012 року, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що ПАТ «АК «Укртранс» втратило право розпоряджатися машиномісцями (гаражами) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а тому не могло укладати договір № 84-інв12(нф) з ОСОБА_2 про інвестування будівництва від 02 жовтня 2012 року що машино-місць (гаражів) № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору про інвестування будівництва № 84-інв12(нф), укладеного між ПАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 02 жовтня 2012 року.

При цьому технічні паспорти на вищевказані машиномісця зареєстровано у КП КМБТІ 10 травня 2012 року.

Посилання заявника на те, що додаткові угоди № 2 від 02 червня 2009 року є нікчемними, оскільки підписані заднім числом, є безпідставними, оскільки відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також заявник посилається на те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 01 лютого 2012 року у справі № Б11/008-12 було призначено розпорядника майна ТОВ «Центрінвестбуд-2000» - Мілютіну Л. В., тому від дня призначення розпорядника майна директор «Центрінвестбуд-2000» мав право передавати паркомісця виключно за погодженням з розпорядником майна.

Згідно статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Частиною восьмою вказаної статті визначено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:

відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;

одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

Разом із тим, акти приймання-передачі паркінгів від 15 квітня 2013 та від 17 квітня 2013 року, якими було передано позивачу спірні машиномісця без погодження із розпорядником майна, вчинено на виконання раніше укладених договорів, тобто до призначення розпорядника майна. При цьому спірні приміщення не були власністю ТОВ «Центрінвестбуд-2000».

Заявником не надано суду доказів, що розпорядник майна в силу положень частини дев`ятої вищевказаної статті звертався до суду із позовом щодо оскарження вказаних дій директора ТОВ «Центрінвестбуд-2000».

Крім того, призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Також заявник посилається на те, що під час розгляду справи представником ОСОБА_2 - ОСОБА_7 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обґрунтовуючи клопотання, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 посилалась на те, що позивач звернувся до суду через вісім років після підписання оскаржуваного договору. Вказувала, що строк позовної давності щодо оскарження договору від 02 жовтня 2012 року № 84-інв(пф) закінчився 03 жовтня 2015 року й, відповідно, закінчився щодо похідних позовних вимог. Зазначає, що позивач мав реальну можливість дізнатися про укладення оскаржуваного договору набагато раніше, якби з належною завбачливістю відносився до своїх майнових прав та вживав активних дій, спрямованих на належне виконання інвестиційних договорів та на оформлення права власності на спірні приміщення.

Разом із тим, колегія суддів відхиляє вказані посилання заявника, оскільки відсутні підстави вважати, що позивач до 27 грудня 2019 року, тобто до реєстрації ОСОБА_2 права власності на спірне майно, міг бути обізнаним про укладення між ПАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 договору про інвестування будівництва. Крім того, вказані паркомісця були передані позивачу та зареєстровані в БТІ.

Враховуючи те, що строк позовної давності позивачем пропущено не було, тому невирішення апеляційним судом питання про застосування строків позовної давності не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2019 року, індексний номер 50510019 та 50511880 та визнати недійсним договір про інвестування будівництва № 84-інв12(нф), укладений між ПАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 02 жовтня 2012 року, який був підставою для прийняття вказаних рішень.

При цьому на час звернення до суд із позовом власником спірного майна був ОСОБА_2 .

Отже, станом на час звернення позивача із вказаним позовом визнання недійсним договору про інвестування будівництва № 84-інв12(нф), укладеного між ПАТ «АК «Укртранс» та ОСОБА_2 02 жовтня 2012 року, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем було ефективним способом захисту, за допомогою якого поновлювалося би відповідне право позивача на нерухоме майно.

При цьому висновки щодо належного способу захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності викладено у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19 (провадження № 61-2162св21), від 17 листопада 2021 року у справі № 303/443/20 (провадження № 61-11154св21).

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_2 відчужив нерухоме майно на користь ОСОБА_3 .

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави вважати, що позивачем було обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду