ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 – ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650000408 від 16 лютого 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частини 1 статті 71 КК ОСОБА_7 шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2019 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з часу його затримання. ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16 по 18 лютого 2019 року.
Вирішено цивільний позов.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_8 , рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржується.
Згідно зі встановленими судом обставинами ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 16 лютого близько 03:25, перебуваючи біля люка кабельної мережі, розташованої біля будинку АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел на таємне викрадення майна, поєднаний із проникненням у сховище за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_7 – повторно, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, за допомогою пилки для металу перерізали кабель довжиною 18 метрів, який є складовою лінії кабельного зв`язку, вартістю 4193 грн, однак не встигли вчинити всіх дій до кінця, оскільки були затримані працівниками охоронної фірми.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2021 року змінено. У резолютивній частині вироку зазначено, що витрати на користь держави стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по 143 грн із кожного. Також доповнено обов`язком ОСОБА_8 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи або навчання та зазначено номер кримінального провадження - №12019040650000408.
В іншій частині вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на однобічність та неповноту дослідження обставин справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, котрі, на його думку, призвели до прийняття неправосудних рішень у справі. Просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що підзахисний не вчиняв інкримінованого йому злочину, а суд за відсутності належних доказів неправомірно поклав в основу вироку суперечливі показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Крім того, захисник зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні звукозаписи судових засідань, на яких міститься інформація про допит свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , що вказує на неповноту судового розгляду та необхідність їх повторного допиту.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, яка підтримала свою касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду.
Як убачається з касаційної скарги, захисник оспорює пред`явлене її підзахисному обвинувачення та зазначає, що суд неправильно встановив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та вказує на неузгодженість показань свідків, а також однобічність та неповноту судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
Суд першої інстанції, заслухавши показання засуджених, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, установив із показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які були очевидцями подій, що засуджені в час скоєння злочину перебували біля люка. Люк був відкритий та з нього було видно обрізаний кабель, а біля засуджених лежала сумка з ліхтариком, рукавичками, ножицями по металу, а також мішок білого кольору та пилка по металу.
Суд оцінивши показання вищевказаних свідків зазначив, що такі дані повністю узгоджуються з протоколом огляду місця подій від 16 лютого 2019 року, з якого суд установив, що кришка колодязя, розміщена в кутовій частині житлового будинку АДРЕСА_2 , була знята, всередині технічного колодязя були розміщені електрокабелі різного типу, серед них був перерізаний і скручений кільцями кабель довжиною 18 метрів. При цьому на асфальті лежала сумка з ліхтариком, рукавички, ножиці по металу, мішок білого кольору та пилка по металу.
Також суд дослідив довідку про встановлення вартості одного метра телефонного кабелю (т.2, а.п. 82,83), висновок експертизи від 16 лютого 2019 року № 1037-19 (т.2, а.п. 88-93).
Такі докази суд поклав в основу обвинувального вироку, та дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та вказують на вчинення засудженими інкримінованого їм злочину, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК.
Отже, колегія суддів погоджується з належно вмотивованими висновками судів про те, що сторона обвинувачення довела належними доказами причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначеного злочину.
Вирок суду в повній відповідності до вимог частини 3 статті 374 КПК України містить докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого саме частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статті 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Перевіряючи в апеляційному порядку доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд надав відповідну оцінку показанням потерпілого та свідків, а також сукупності інших доказів у справі, які визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, та мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК.
Посилання захисника на відсутність звукозапису судових засідань є неспроможними, оскільки такі диски із записами наявні в матеріалах кримінального провадження та відтворюють події, які відбувались у судовому засіданні, що співпадає із журналами судових засідань від 29 січня 2020 року та 5 жовтня 2020 року (т.2 а.п.62, 94) відповідно.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду та які б указували на порушення статті 419 КПК, Судом не встановлено.
Таким чином, судові рішення постановлені з дотриманням норм кримінального процесуального закону, є обґрунтованими та вмотивованими, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
З огляду на це касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення слід залишити без зміни.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд