ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/6336/20

Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Корн" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, та зобов`язати Державну податкову службу України здійснити в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрацію податкової накладної днем її фактичного подання до реєстрації.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.

Вперше апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області подано 4 лютого 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, а в подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року повернуто апелянту в зв`язку з невиконанням вимог суду.

Вдруге апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження була подана Головним управлінням ДПС у Київській області 8 листопада 2021 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2020 року.

Суд визнав неповажними зазначені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, послався на положення частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що ця норма є імперативною і не встановлює будь-яких винятків щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу річного строку з дати оголошення рішення суду для суб`єкта владних повноважень.

Не погодившись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у тому, що судом не враховано поважність пропущення скаржником строку на апеляційне оскарження у зв`язку з неможливістю своєчасно сплатити судовий збір з урахуванням майнового стану відповідача. Зазначає, що ним строк звернення з апеляційною скаргою вперше не було пропущено. Крім того, зазначає, що суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу направлено до суду через поштове відділення вчасно 20.10.2021, що підтверджується фіскальним чеком ПН 215600426655 від 20 жовтня 2021 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

У відповідності до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3. ст. 295 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

При цьому у відповідності до ч. 1, 2 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 25 жовтня 2020 року.

Тобто в даному випадку перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції розпочався 26 жовтня 2020 року (тобто з наступного дня після складання повного тексту судового рішення). Річний строк протягом якого податковий орган мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження закінчився 25 жовтня 2021 року, тобто через рік у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Проте, апеляційну скаргу подано Головним управлінням ДПС у Київській області 8 листопада 2021 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого частиною 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів акцентує увагу, що надана суду касаційної інстанції відповідачем копія фіскального чеку ПН 215600426655 від 20 жовтня 2021 року, не може свідчити як належний доказ підтвердження своєчасного подання апеляційної скарги з таких підстав. Разом з апеляційною скаргою були надані копії наказів № 322-«О» від 17.05.2021, № 755 від 24.12.2020 (а.с.13, 14 т.2) на підтвердження повноважень представника відповідача В. Стаднюк, які завірені нею 5 листопада 2021 року, що дає підстави для висновку, що апеляційна скарга подана не раніше вказаної дати.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області. Відповідно до частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, правильно застосував положення частини другої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відтак, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,