ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/6944/21

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛОВ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП, відповідач), Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

17 серпня 2021 року відповідач звернувся із апеляційною скаргою на означене вище судове рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП залишено без руху та надано десятиденний строк з дня її вручення для усунення виявлених недоліків, а саме: подачі обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску.

12 жовтня 2021 року на виконання вимог цієї ухвали відповідачем до суду направлено клопотання, в якому останній просив поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що вперше апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції ним було подано 24 червня 2021 року через скриньку вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва, проте 16 серпня 2021 року після інвентаризації справ та за даними інформаційного ресурсу «Судова влада» встановив відсутність інформації щодо подання зазначеної апеляційної скарги, що слугувало підставою для звернення до суду із цією апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на обставини, які були вказані ним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому до суду апеляційної інстанції. При цьому, вважає, що відсутність доказів на підтвердження таких обставин не може беззаперечно свідчити про неповажність причин пропуску процесуального строку та неможливість його поновлення, за обставин, що склалися.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказав на те, що органами судової влади України забезпечено всі можливості для учасників справи для подання ними відповідних документів до суду та вільного і своєчасного отримання інформації про рух таких документів та стан розгляду справ, зокрема, шляхом створення та функціонування відповідних веб-сайтів органів судової влади та забезпечення вільного доступу до розміщеної на них інформації, з огляду на що вважає, що суд з дотриманням норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені відповідачем доводи та аргументами не с поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження та не підтверджені належними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання про поновлення строку апеляційного провадження подане відповідачем на виконання вимоги суду є необґрунтованим, а вказані в ньому підстави для поновлення строку є неповажними.

Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Стаття 44 КАС України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись на виконання вимог суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року , відповідач єдиною підставою такого пропуску вказав ймовірну втрату попередньої апеляційної скарги канцелярією суду першої інстанції.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, документальних підтверджень факту подання апеляційної скарги саме 24.06.2021 через скриньку вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва, звернення до суду першої інстанції із відповідним запитом щодо факту такої втрати та/або запитом про рух такої апеляційної скарги, - відповідач не надав.

Оцінюючи достовірність таких доводів відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що направляючи до суду документи через скриньку для вхідної кореспонденції, особа в подальшому має можливість зателефонувати до канцелярії відповідного суду та отримати інформацію про стан реєстрації поданих документів та їх подальший рух. Відповідна інформація також розміщується на офіційному веб-сайті «Судова влада України» (https ://court.gov.ua). Однак, незважаючи на всі можливості, забезпечені судовою владою, відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на отримання інформації стосовно руху поданої ним апеляційної скарги майже два місяці.

В контексті викладеного колегія суддів зазначає, що положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні й прийнятті до розгляду судом позовної заяви/апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

В даному випадку саме відповідач був заявником апеляційної скарги, а, відтак, він був зобов`язаний з розумним інтервалом часу добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами упродовж усього періоду після подання його скарги та самостійно цікавитись провадженням у справі.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.

Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд